11. Ринкова економічна система.

Економічна система – це спосіб організації економіки, сукупність взаємопов’язаних і відповідно впорядкованих її структурних елементів (галузей, господарських суб’єктів та людей, що стоять за ними), які визначають взаємозв’язки між виробниками та споживачами благ і послуг. Для того щоб глибше зрозуміти, що таке ринкова економіка, необхідно розглянути основні принципи її організації.

Ринкова економіка ґрунтується на при­ватній власності та ціновому механізмі розв'язання проблем економічної організації. Іншими важливими її принципами є: свобода підприємництва й вибору; особиста заінтересованість як головний мотив економічної поведінки; конкуренція та обмежена роль уряду в господарському житті.

Приватна власність дає змогу окремим особам і підприємствам на свій розсуд залу­чати й застосовувати ресурси. Інститут приватної власності формувався еволюційно і підтримується правом заповіту — правом власника майна призначити спадкоємця власності після смерті. Права власності — най­істотніші, оскільки заохочують інвестиції, обмін та економічне зростання. Без права власності люди змушені втрачати чимало зусиль та ресурсів, аби захистити й зберегти свою власність.

Ціновий механізм збалансовує ринкову економіку, розв'язуючи питання: що, як і для кого виробляти. Зміна цін сигналізує виробникам, за яки­ми напрямами потрібно змінити пропорції в розподілі ресурсів. Висока ціна на певне благо стимулює розширення його виробництва. І, навпаки, низька ціна блага спричиняє банкрутство частини виробників, які зму­шені шукати інші сфери прикладання своєї праці та ресурсів.

Свобода підприємництва означає, що власники матеріальних ресурсів і грошей можуть вільно організовувати виробництво товарів і послуг. Вибір конкретної галузі діяльності або вихід з неї здійснюється підприємцями самостійно.

Свобода вибору передбачає, що власники ресурсів і грошей використо­вують їх на свій розсуд, і що особа вільна вибрати будь-який вид діяль­ності. Цей принцип також означає, що споживачі на свій розсуд у межах грошових доходів вирішують, які товари й послуги купувати. Однак сво­бода підприємництва й вибору в ринковій економіці не абсолютна, її обме­жує державне втручання в економіку.

Особиста заінтересованість (особистий інтерес) є рушійною силою ринкової економіки. Кожна людина й господарська ланка намагаються робити те, що їм вигідно. Власники ресурсів прагнуть продати їх або нада­ти в користування за найвищу ціну. Фірми бажають отримати найбіль­ший прибуток. Споживачі розподіляють свої доходи так, аби дістати мак­симальну користь від споживання. Отже, особистий інтерес визначає фун­даментальний спосіб дій учасників економічного життя.

Суть конкуренції полягає в широкому розпорошенні економічної влади всередині двох складових економіки — фірм і домогосподарств. Конку­ренція наявна на ринку доти, доки жоден із продавців або покупців чи їхні невеликі групи не можуть маніпулювати ринком для власної вигоди. За великої кількості продавців на ринку певного продукту кожен із них забезпечує таку мізерну частку загального обсягу продукції, що практич­но не в змозі вплинути на пропозицію, а, отже, й на ціну продукту.

Ринкова економіка сприяє ефективному використанню ресурсів. Тому втручання держави в господарську діяльність фірм обмежене. Уряди вста­новлюють юридичні обмеження для використання приватної власності та здійснення індивідуального вибору. Концепція ринкової економіки як са­морегульованої системи виключає директивне, централізоване державне управління нею.

Сучасна ринкова економіка має кілька основних різновидів, або моделей.

Американська модель є найчистішим різновидом вільного підприємництва. Основу американської моделі становить систе­ма всілякого заохочення підприємництва, досягнення особистого успіху, зба­гачення найактивнішої частини населення. Групам населення з низькими доходами забезпечується прийнятний рівень життя за рахунок часткових пільг і допомоги. Завдання соціальної рівності тут узагалі не ставиться. Державне втручання в економіку є неглибоким і охоплює питання ви­значення правил гри на ринку, підтримання стабільної кон'юнктури й еко­номічної рівноваги та перерозподілу доходів через податковий механізм тощо.

Американська модель ринкової економіки високоефективна, коли вона формується за таких умов. По-перше, населення зростає повільно, що дає змогу поступово і без обмежень нагромаджувати капітал, нарощувати про­мислове виробництво, підвищувати продуктивність праці у промисловості, а через запровадження нових технологій — і в сільському господарстві. По-друге, країна досягає стадії масового споживання, коли найвищим пріо­ритетом стає задоволення індивідуальних потреб споживача, зокрема в то­варах тривалого користування, предметах розкоші тощо. Це передбачає наявність великої кількості підприємств, здатних задовольняти різні сма­ки й запити, а також заінтересованих у цьому.

Японська модель є різновидом узгодженого вільного підприємництва. Ця модель характеризується значним втручанням держави в господарське життя, спрямованим на створення такого макроекономічного середовища, в якому прогресивні галузі зростають найшвидше. Розвиток економіки під­порядкований загальним національним завданням. Розв'язанням соціальних завдань здебільшого займаються корпорації. Для цієї моделі при­таманне певне відставання темпів зростання зарплати порівняно зі зро­станням продуктивності праці. За рахунок цього досягається зниження витрат виробництва і підвищення конкурентоспроможності продукції на світових ринках. Така модель ринкової економіки можлива лише за ви­нятково високого розвитку національної свідомості, пріоритету інтересів нації над інтересами конкретної людини, готовності населення йти на певні матеріальні жертви задля процвітання країни.

Соціальне ринкове господарство, або європейська модель, є своєрідним поєднанням ринкової економіки і соціалістичної ідеології. Її часто назива­ють розподільним соціалізмом. Основний принцип цієї моделі полягає в розмежуванні двох економічних функцій: створення багатства і його роз­поділу. Перша функція реалізується в конкурентній ринковій економіці приватним сектором, другу виконує уряд, який намагається усунути наяв­ні, на його погляд, несправедливості через перерозподіл доходів. При цьому більше половини цих видатків скеровується на соці­альні потреби — забезпечення доступності освіти, охорону здоров'я, щед­ре страхування на випадок безробіття та пенсії у старості. Зрозуміло, що це можливе лише в умовах високих ставок оподаткування. Однак в євро­пейської громадськості викликають занепокоєння високі податки і гро­міздкий бюрократичний апарат, що збільшує накладні витрати і знижує конкурентоспроможність на світових ринках. Усе це ставить перед цією моделлю ринкової економіки основне питання: чи можливий сталий про­грес економіки в умовах руху суспільства до соціальної та економічної рівності?