Психология допроса подозреваемого и обвиняемого

Допрос подозреваемого и обвиняемого по сравнению с допросом свидетеля и потерпевшего имеет свои особенности. Эти особенности проявляются уже в специфике установления психологического контакта.

Человек, глубоко раскаивающийся в совершенном преступлении, еще задолго до допроса испытывает угрызения совести, чувство стыда, сожаления о содеянном. Такой обвиняемый, видя в следователе человека, сопереживающего вместе с ним, желающего объективно разобраться в случившемся, проникается доверием к следователю и его разъяснению, что чистосердечное признание своей вины и дача правдивых показаний явится смягчающим вину обстоятельством. Такая позиция обвиняемого, безусловно, является основой для установления контакта между следователем и допрашиваемым.

Важную роль в установлении контакта с обвиняемым играет эмоциональное состояние следователя, его настроенность и тон допроса. По механизму зеркальности допрашиваемый "заражается" соответствующим эмоциональным состоянием следователя. Поэтому спокойный, ровный тон следователя, его эмоциональная уравновешенность снимает напряженность у допрашиваемого, а стремление следователя объективно, непредвзято разобраться во всем вызывает у допрашиваемого доверие к нему.

"Более сложным может оказаться установление контакта с обвиняемым, настроившимся на дачу заведомо ложных показаний, да еще к тому же ранее судимым. Иногда в подобной конфликтной ситуации контакт установить не удается. Допрос приобретает характер противоборства, и в таких условиях психологической задачей следователя является внушение обвиняемому уважения к своему противнику, чувства безнадежности обмануть следствие. Это уже первый шаг к установлению контакта и побуждению обвиняемого к даче правдивых показаний".

Допрос обвиняемого, полностью признающего себя виновным, как правило, носит бесконфликтный характер, за исключением случаев самооговора или попыток скрыть от следствия или преуменьшить вину кого-либо из соучастников. Однако бесконфликтность ситуации в начале допроса может обостриться грубым и фамильярным поведением следователя по отношению к допрашиваемому, его нечуткостью, невниманием к человеческой судьбе допрашиваемого, неумением и нескрываемым нежеланием понять его.

"У. явилась в дежурную часть РОВД и заявила, что несколько минут назад она убила своего сожителя В. Проведенной проверкой было установлено, что В. действительно убит в доме У. ударом ножа в область сердца.

Следователь К. после осмотра места происшествия допрос доставленной к нему в кабинет У. начал со слов: "Ну-ка, расскажи, как ты его замочила?". В ответ У. выругалась нецензурными словами и категорически отказалась давать какие-либо показания.

К чести К. - это был молодой следователь - он тут же осознал свою ошибку, сообщил о случившемся прокурору и попросил передать дело другому следователю. Последнему потребовалось затратить длительное время для установления с У. контакта, после чего подозреваемая подробно рассказала о мотивах и обстоятельствах совершенного ею убийства".

Однако в большинстве случаев следователю приходится сталкиваться с такой ситуацией, когда обвиняемый в начальной стадии расследования отказывается от дачи каких-либо показаний. Тогда следователю приходится оказывать на такого обвиняемого тактическое воздействие, которое осуществляется путем:

• убеждения обвиняемого в неправильности занятой им позиции;

• использования факта дачи показаний соучастниками обвиняемого;

• использования противоречий между интересами соучастников.

Тактика допроса подозреваемого сходна с тактикой допроса обвиняемого, хотя и имеет некоторые особенности. Они состоят в том, что данные о личности подозреваемого, которыми располагает следователь, обычно ограничены. Кроме того, у следователя при допросе подозреваемого еще нет убедительных доказательств, как при допросе обвиняемого. Вместе с тем есть и преимущество - фактор внезапности, что не позволяет допрашиваемому продумать линию защиты, осмыслить, какими доказательствами его вины располагает следствие.

66. Дайте характеристику профілактики та психологічної допомоги свідкам та потерпілим.

Нет ответа

67. Сформулюйте загальні принципи проведення судово-психологічної експертизи.

Оскільки експертне дослідження – це цілісний об’єктивний процес, а не

лише встановлення фактів, у процесі застосування судової експертизи слід

дотримуватися принципів (основних правил) проведення такого дослідження.

Деякі з цих положень закріплені в законодавстві [2, ст.3], частина

сформувалася в процесі практичної роботи як експертів, так і працівників

судово-слідчих органів.

Усі ці принципи умовно можна поділити на загальні і спеціальні. До

загальних відноситься:

принцип законності – призначення і проведення експертного дослідження

регулюється чинним законодавством;

принцип незалежності – незалежність судового експерта та правильності

його висновку забезпечується: процесуальним порядком призначення

судового експерта; забороною під загрозою, передбаченою законом

втручатися будь-кому в проведення судової експертизи; існуванням установ

судових експертиз, незалежних від органів дізнання та попереднього

слідства; створенням необхідних умов для діяльності судового експерта,

його матеріальним та соціальним забезпеченням; кримінальною

відповідальністю судового експерта за подання свідомо неправдивого

висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на

нього обов’язків; можливістю призначення повторної судової експертизи;

присутністю учасників процесу в передбачених законом випадках під час

проведення судової експертизи [2, ст.4].

принцип об’єктивності – дані, одержані в процесі дослідження, фіксуються

у висновку експерта і не повинні ґрунтуватися на очікуваних чи бажаних

результатах;

принцип повноти дослідження – для забезпечення виконання цього принципу

законодавець виділяє такі види експертиз, як: нова, додаткова, повторна,

комплексна, що дають змогу повно і об’єктивно дослідити об’єкт чи

обставину, що має значення по справі;

принцип науковості – методи дослідження повинні відповідати рівню

досягнення сучасної науки.

Серед спеціальних принципів можна виділити:

принцип методичності – вибір експертів, постановка завдань, узагальнення

їх суджень повинні базуватися на певній методиці [10, с.6];

принцип спрямованості – дослідник зобов’язаний дотримуватися чітко

встановленої мети, сформульованої в ухвалі чи постанові про призначення

експертизи;

принцип плановості – у переліку запитань, поставлених перед експертом,

визначається категорія фактів, на яких дослідник повинен зосередити свою

увагу;

принцип етичного ставлення до піддослідного – у процесі експерименту

піддослідній особі гарантується збереження її прав, зокрема волі,

недоторканості й гідності. Досліджуваний вправі вимагати найобережнішого

висвітлення інтимних сторін його життя.

принцип конфіденційності – експерт зобов’язаний дотримуватися

професійної таємниці і не прагнути дізнаватися про піддослідного більше

того, що йому доручено судом;

принцип максимального збереження об’єктів дослідження – під час

проведення судових експертиз об’єкти дослідження можуть бути пошкоджені

або втрачені лише тією мірою, в якій це необхідно для дослідження.

68. Дайте характеристику факторам кримінальної субкультури молодіжного середовища.