48.Визначте обовязки психолога в якосты спецыалыста на попередньому слыдствы

На попередньому слідстві процесуальними формами використання спеціальних психологічних знань є: а) участь фахівця психолога у виробництві процесуальних дій (ст. 133 КПК РФ); б) призначення та виробництво судових експертиз (ст. 78 КПК України).

Спеціаліст-пси холог - це особа, сведущее в області психології, запрошена для участі у проведенні слідчих дій. По КПК РРФСР фахівець може брати участь у допиті неповнолітнього свідка у віці до 14 років (ст. 133), а за розсудом слідчого від 14 до 16 років (ст. 159, 285, 397), виїмки і обшуки (ст. 170), огляді (ст. 179), огляді трупа (ст. 180), отримання зразків для порівняльного дослідження

У статтях, що регулюють порядок допиту, участь фахівця не обмовляється, виняток становить лише обов'язкове залучення педагога до допиту неповнолітнього свідка у віці до 14 років і факультативне участь спеціаліста (педагога) в допиті свідка у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років (ст. 159 КПК України ). КПК України вимагає обов'язкової участі педагога в допиті неповнолітнього обвинуваченого (підозрюваного) старше 14 років, якщо він визнаний розумово відсталим (ст. 397 КПК України). На наш погляд, бере участь у кримінальному судочинстві педагог або лікар залучається для вирішення психологічних завдань, лише за достатньої психологічної підготовки.

Спеціаліст психолог може взяти участь в огляді, у тому числі в огляді місця події до порушення кримінальної справи.

Найбільш ефективною могла б бути участь психолога в огляді місця події у справах про вбивства, згвалтування, посягання на суспільну і. особисте майно громадян. Доцільним є участь психолога в огляді місця дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), він може надати допомогу у відтворенні психологічного боку події. Участь спеціаліста-психолога буде цінним у допиті свідків, потерпілих, при очній ставці, слідчому експерименті та ін процесуальних діях. Психолог допомагає більш ефективно провести допит осіб, які страждають фізичними і психічними вадами, особливо така допомога необхідна при допитах розумово відсталих суб'єктів.

Спеціаліст-психолог допомагає слідчому встановити психологічний контакт з допитуваним (обвинувачуваним, свідком, потерпілим, та ін), надати активну психологічний вплив на особу, яка підлягає допиту, виявити окремі якості і психологічні особливості суб'єкта розслідування (темперамент, характер та ін.)

Психолог може брати участь в обшуку, з його допомогою будуть визначені можливі місця приховування пошуку, психологічні особливості особистості обшукуваного (характер, темперамент, тип мислення та ін), його реагування на дії слідчого.

Необхідно участь психолога в пред'явленні для впізнання. Психолог звертає увагу на слідчого, на особливості особистості впізнаючого, визначає тип впізнання, допомагає ліквідувати конфліктні ситуації, встановити психологічні бар'єри для впізнання тощо

Спеціаліст-психолог може брати участь у всіх слідчих діях на розсуд органу, що веде розслідування.

54.Одна з особливостей психічної діяльності особи після скоєння злочину полягає в тому, що психічна напруженість не спадає, а навпаки, посилюється. Це зумовлено такими факторами:

а) сприйняття злочинцем самого результату злочинного діяння, яке завжди супроводжується сильним емоційним впливом;

б) поява оціночних суджень про здійснені дії;

в) страх перед покаранням і зниження рівня саморегуляції;

г) збудження підвищеної нерішучості, негнучкості мислення тощо. Інакше кажучи, скоєний злочин, постійна загроза викриття і покарання створюють злочинну домінанту в психіці злочинця.

Визначення свого ставлення до злочину, усвідомлення скоєного можуть викликати у злочинця дії, спрямовані на приховування слідів злочину, на вироблення такої лінії поведінки, яка доводила б його непричетність до злочину. Бувають випадки, коли злочинець здійснює перестраховані дії: приходить на місце події з метою маскування слідів злочину, проявляє підвищений інтерес до ходу розслідування і т. д. Крім того, оцінка здійснених дій і сприйняття наслідків можуть змінити ставлення злочинця до мотивів скоєного злочину, до його задуму.

Під впливом цього злочину людина починає розуміти, що вона занижувала соціальну цінність об’єктів чи обставин в результаті скоєної нею злочинної дії, внаслідок чого у неї виникає почуття провини. Усвідомлення своєї вини, причетності до матеріальної чи моральної шкоди, заподіяної окремій особі, групі осіб чи суспільству, може викликати у злочинця реакцію щодо надання допомоги слідству і правосуддю. злочинців після скоєння злочину може посилитися конфлікт із суспільством, протиставлення своєї особи соціальним вимогам. Щоб відволікти свою свідомість від скоєного, такі злочинці у пошуку необхідних чи емоційних станів планують нові злочини.

Психічні зміни в особистості злочинця після скоєння злочинного діяння багато в чому визначаються психологічною структурою скоєного злочину:

а) чи був він свідомо спланованим і підготовленим чи ситуативним, імпульсивним;

б) чи реалізувалася в ньому усвідомлена потреба чи злочин був результатом дефекту соціальної ролі;

в) який мотив із сукупності мотивів домінував;

г) які способи, засоби та знаряддя використовувались і т. д. Приміром, якщо закоренілим злочинцем скоєний ретельно спланований і підготовлений злочин, то емоційний вплив на нього результатів злочинного діяння досить низький. Це пояснюється тим, що в ході планування, підготовки злочину у людини виробляється певна підготовленість і до тих негативних емоцій, які виникають після скоєння злочину. Сила емоційного впливу набагато вища в тому разі, якщо людина скоює злочин уперше чи при скоєнні злочину виникає необхідність у діях, які раніше не планувалися, настають наслідки, які не очікувались.

Психічні стани, пов’язані з переживанням скоєного злочину, призводять до того, що в поведінці злочинця і його діях проявляється загальмування розумових процесів, утрачається автоматизм у вироблених раніше робочих навиках, змінюється звична манера спілкування з оточуючими (з’являється дратівливість, замкнутість). Однак може мати місце і підвищена активність людини після скоєння злочину, що найчастіше виражається у непродуманості дій, метушливості, неадекватності реакції на ситуацію.

У рецидивістів усвідомлення протиправності своїх дій призводить до прагнення компенсувати негативне ставлення до себе з боку суспільства спробою навіювання оточуючим власної винятковості, яка дає їм право порушувати соціальні норми поведінки. Це породжує зовнішню браваду, свідомий негативізм щодо оточення, посилене протиставлення себе іншим людям в діях і вчинках. Такий негативізм є результатом внутрішнього прагнення зняти психічне напруження, що виникло після скоєння злочину, переключити свою увагу, думки і емоції на іншу діяльність. Потреба в розрядці, викликана підвищеним психічним напруженням, реалізується у них шляхом посиленого вживання алкоголю чи наркотиків, що знімає напруження і заглушує стан тривоги, неспокою1.

Розглядаючи психологічні наслідки скоєного злочину, необхідно зупинитися і на такому понятті, як правова відповідальність. У широкому розумінні слова соціальна відповідальність — це обов’язок індивіда будувати свою поведінку в конкретних обставинах відповідно до вимог суспільства. Під правовою відповідальністю розуміється визначена законом міра обов’язкових вимог, які ставить держава перед членами суспільства, тобто це примусовий спосіб впливу на поведінку тих людей, які ухиляються від виконання основних вимог суспільства. В тому разі якщо після скоєння злочину не наступає юридична відповідальність — покарання, в особистості злочинця також відбуваються окремі психічні зміни. Зокрема, може з’явитися усвідомлення безкарності, зниження внутрішнього конфлікту як боротьби між “хочу” і “повинен” (у цій боротьбі перемогу отримує мотив “хочу”, що спонукає особистість на нові злочини).

Зміни в психіці злочинця після скоєного ним злочину повинні враховуватися юристом як при проведенні слідчих дій (наприклад, у деяких злочинців наявне психічне напруження призводить до того, що деякі деталі злочину зникають з пам’яті, а багато обставин він не може зразу пригадати), так і при розробці заходів щодо його перевиховування і виправлення.