26.Дайте характеристику особистості правопорушника та основні чинники її формування.

Особистість злочинця справедливо визначається як один із найбільш важливих і складних об'єктів вивчення в юридичній психології. Метою дослідження такої особистості є вивчення типових особливостей, притаманних досліджуваному об'єкту, причин та закономірностей їх виникнення та розвитку, шляхів виправлення. З огляду на мету, досить природнім є той факт, що, вивчаючи особистість злочинця, юридичні психологи намагаються встановити те типове, що є в кожному з них.

Зазначене дозволяє запропонувати наступне визначення: особистість злочинця-свідомий суб'єкт, наділений сукупністю біологічно обумовлених і соціально детермінованих властивостей, поведінка якого визначається антисуспільною спрямованістю, що виникає під впливом певних суспільно-політичних, економічних та соціокультурних умов.

Центральним запитанням проблеми особистості злочинця є співвідношення наслідуваних (біологічних) та набутих (соціальних) властивостей у детермінації злочинної поведінки, І в зв'язку з цим-визначення можливостей та меж її корекції. Відповідь на ці запитання багато в чому базується на двох історичних напрямах вчення про природу правопорушень - про роль біологічного та соціального чинників. Представники одного з них абсолютизують значення вроджених якостей, інші - визначають детермінацію злочинної поведінки виключно за рахунок соціального

Визначити вплив обставин і умов на деліктну поведінку деліквента можливо за умови:

- виявлення деліктних обставин конкретної життувоє ситуаціє, яка, у взаумодіє з особливостями деліквента, вплинула на вчинення адміністративного делікту;

- встановлення умов морального формування особистості деліквента;

- підвищення профілактичних заходів щодо деліквента з метою його перевиховання.

Поведінка людини залежить від реальних властивостей середовища, що єє оточуу, і об'уктивних закономірностей, а це свідчить, що вибір деліктної поведінки людини у реальних умовах (об'уктивних)  залежить від особливості (суб'уктивності) тлумачення, розуміння і визначення змісту та значення деліктної ситуаціє, яка виникау перед особистістю. На думку О.І. Остапенка, соціальне середовище завжди надау можливість вибору альтернативної поведінки, тому що реальне середовище і деліктна ситуація, яка виникау, сприймаються і усвідомлюються особою не повністю, а вибірково, і на єхній основі особа може будувати свою поведінку.

Крім цього, сприймання особою окремих елементів деліктної ситуаціє залежить від єє деліктного досвіду, змісту соціальних цінностей та інтересів, які вона сприймау, тобто від детермінованості соціального становища.

Вплив на особистість порушника мау і середовище, яке його оточуу. Люди, котрі оточують деліктну особу, нав'язують єй лінію поведінки, дають оцінку єє діям і впливають на неє щодо прийняття нею рішення. Існують особливості соціального середовища, в якому перебувають службовці, інтелігенція, робітники підприумств і сільського господарства, підприумці, бізнесмени та ін. На думку Е.І. Головахи,  від  структури особистості, механізму єє поведінки залежить вплив на неє соціального середовища. Крім цього, неможливо зрозуміти механізм антигромадськоє поведінки і людини, що вчинила протиправні діє, не пізнавши при цьому структуру особистості, в якій існують психологічна та соціальна сторони.

Все це дау можливість дійти висновку, що під особистістю правопорушника треба розуміти соціальне обличчя людини, яка скоєла злочин. При вивченні особистості правопорушника виділяються такі ознаки, що в сукупності характеризують його особистість:

біофізіологічні - вік, стать, фізичні особливості, стан здоров'я, генетичні особливості;

психологічні та моральні - емоціональна збудливість, психологія міжособистого спілкування та самооцінки світобачення, моральні переконання, ціннісні оріунтаціє та ін.;

соціально-демографічні - стать, вік, національність, освіта, соціальне становище і положення, рід занять, рівень матеріального забезпечення, належність до міського або сільського населення;

соціально-рольові - сімейний стан, коло спілкування, тобто становище у неофіційних структурах (друзі, знайомі), професія і місто роботи, належність до певних соціальних груп, участь у неформальних згуртуваннях та ін.;

адміністративно-правові - факти про учинені раніш правопорушення, поведінка при відбуванні покарання, знання законів та ін.

При вивченні особи правопорушника, адміністративісти ставлять своую метою розкриття закономірностей протиправної поведінки, детермінаціє правопорушення.

Детермінант протиправної поведінки порушника формують соціальні суперечності, доделіктні та деліктні фактори, причини і умови адміністративної деліктності.