22.Дайте характеристику профілактичної роботи з неповнолітніми дітьми.

Попередження правопорушень повинне починатися з подолання педагогічної занедбаності неповнолітнього як результату різних відхилень у розвитку його особистості. Це завдання має вирішуватися спільними зусиллями педагогів, психологів, медиків. Розвиваючи вчення про клінічно-педагогічне вивчення неповнолітніх з відхиленнями у поведінці, М. Певзнер виділив такі групи: психопатичні, частіше спадкові (психопатична поведінка має назву "органічної психопатії"), що виникають унаслідок внутрішньоутробного порушення діяльності центральної нервової системи; порушення поведінки, пов'язані з відхиленням розвитку індивіда в постнатальному періоді; форми зміни поведінки, які можуть виникнути при недостатньому розвиткові емоційно-вольової сфери ("психофізичний інфантилізм") тощо.

Складність перевиховного процесу в тому, що на певному етапі наступає "душевна криза" в неповнолітнього, коли руйнуються стійкі неправильні погляди й переконання, ідеали, втрачається мета життя. Жити по-старому підліток уже не може, а по-новому ще не вміє.

Необхідно розмежовувати поняття перевиховання і виправлення. Перевиховання — це спеціальний вид педагогічної діяльності педагогів та інших її учасників, спрямований на подолання недоліків особистості неповнолітнього, розвиток наявних у нього позитивних якостей і формування на цій основі нових, суспільно значущих корисних рис і властивостей. Виправлення — це складний психічний процес перебудови особистості, що здійснюється під впливом спеціально організованих зовнішніх впливів і самостійної роботи особистості над усуненням відхилень у своїй свідомості і поведінці та приведення їх до соціальної норми.

Між процесами виховання і перевиховання є певний взаємозв'язок. У процесі перевиховання і виправлення усуваються негативні властивості неповнолітніх правопорушників, що створює ґрунт для формування позитивних. Тому процес перевиховання і виправлення є органічною частиною і знаходиться в тісному взаємозв'язку з процесом виховання. Подолання негативних властивостей особистості і формування позитивних якостей здійснюється паралельно і є двома сторонами єдиного пронесу виховання неповнолітніх правопорушників, тобто формування особистості неповнолітнього здійснюється завдяки розвитку його позитивних рис із одночасним подоланням негативних. З огляду на це, вживаючи поняття "виховання" стосовно умовно засуджених неповнолітніх, розуміємо і "перевиховання", які с складовими частинами єдиного виховного процесу.

Досягнення мети виправлення неповнолітнього правопорушника як основного шляху запобігання злочинам мас багатоплановий характер. Розділяючи функції профілактики як діагностичну, реабілітаційну, координаційну, прогностичну, можливо визначити їх суть: діагностична — це виявлення причин і факторів відхилень у поведінці; реабілітаційна – перевиховання, спрямоване на подолання негативних проявів у поведінці; координаційна — координація зусиль усіх зацікавлених виховних інститутів у попередженні і подоланні асоціальної поведінки; прогностична – передбачення можливих негативних явиш у поведінці неповнолітнього.

Здійснювати виховання з цією категорією неповнолітніх необхідно у таких напрямках: моральне; правове; статеве; політичне; трудове; розумове; естетичне; фізичне. Особливе місце у формуванні правомірної поведінки у неповнолітніх правопорушників належить підвищенню рівня їх правосвідомості. При дослідженні правосвідомості індивіда необхідно з'ясувати, по-перше, як сформовані в особистості п'ять її елементів: знання права, уявлення про право, славлення до права, вимоги, які ставляться до виконання права, ставлення до використання права. І, по-друге, на якому рівні вони сформовані. І тут слід розрізнити: ці елементи як результат мислення; емоційне ставлення особи до цих знань, уявлень, думок, зацікавленість відповідним чином до права і практики його виконання; готовність практично діяти у напрямку відповідного світогляду або ставлення.

Правове виховання повинно мати своїми безпосередніми завданнями: загальне підвищення знань про право, засвоєння виховуваним правових вимог, формування переконання в соціальній необхідності, корисності й обов'язковості права, формування твердих навичок правомірної поведінки.

Вивчаючи механізм кримінальних злочинів, можливо дійти висновку про те, що існує певний взаємозв'язок і взаємозумовленість морального і правового виховання. Мораль і право — особливі диференційовані форми моральності, які виникли як традиція. Мораль – це регулятор поведінки, заснований на владі совісті, а право — регулятор поведінки, заснований на владі держави. Регуляційна функція моралі і права мас подвійну природу: дозволяти свободу мимовільної поведінки і забороняти свободу довільної.

У виховній роботі з умовно засудженими важливими с правильне дозування, співвідношення, сукупність застосовуваних форм" методів і засобів педагогічного впливу. Виховання повинне передбачати розумну єдність та виконання раціонального і емоційного, словесного і практичного, ділового і розважального в житті неповнолітніх, а також свободи і покірливості, вимогливості і поваги. Увага, любов, турбота, відповідальне ставлення до долі неповнолітнього не тільки створюють необхідні умови, але є і педагогічними засобами в його вихованні.