13. Визначте особливості професійного спілкування в юридичній галузі, базові комунікативні навички.

Психологічний контакт у правоохоронній діяльності - це прояв працівником охорони права і громадянином взаємного розуміння і поваги цілей, інтересів, доводів, пропозицій, що приводить до взаємної довіри та сприяння один одному при вирішенні професійної завдання юристом. Найчастіше такий

контакт буває тимчасовим, що не виходять за рамки частини виконуваного юристом професійної дії і ситуації. Це певний, як кажуть нині, консенсус - домовленість, згода і дуже рідко безмежну довіру, яке буває при дружбі. Однак і встановлення такого парціального, разового контакту дуже важливо.

Якщо мати на увазі правоохоронну діяльність, то про спілкування можна говорити не тільки як про її структурному компоненті (подструктуре), але в ряді, випадків і як про особливе, самостійному вигляді, професійної діяльності, наприклад, коли мова йде про допит, судовому розгляді справи і т. п.

І нарешті, говорячи про професійному спілкуванні юристів, необхідно підкреслити ще одну важливу особливість: воно нерідко протікає в особливому процесуальному режимі з дотриманням певних, суворо окреслених форм комунікації, таких, наприклад, як: прийом заяв у громадян; допит в ході попереднього слідства; допит в суді при розгляді кримінальних справ; судові дебати тощо.

Професійне спілкування юриста є найважливішою якістю юриста, що дозволяє йому успішно вирішувати поставлені перед ним юридичні питання. Професійне спілкування юриста можна також назвати комунікативною компетентністю юриста і повинно припускати наявність наступних якостей особистості юриста:

· Проникливість у вирішенні питань, здатність зрозуміти психологічні особливості і внутрішній світ співрозмовника, його мотиви поведінки, потреби, стан психіки;

· Вміння встановлювати емоційний контакт з різними учасниками юридичної кола спілкування, підтримувати в разі потреби довірчі відносини;

· Гнучке, іноді навіть вільний, володіння різними формами вербального і невербального спілкування;

· Ввічливе, доброзичливе ставлення до людей, вміння почути ключові доводи співрозмовника, здатність відгукуватися емоційно на переживання клієнта;

· Професійне спілкування юриста передбачає здатність до досягнення угод, компромісів, співпраці, розвинений самоконтроль над своїми емоціями і перепадами настрою в екстремальних умовах;

· Вміння в умовах конфлікту вести адекватне ситуації спілкування, залежно від обставин, змінювати стиль спілкування;

Юрист як суб'єкт суспільних відносин, всіляких особистісних контактів активно бере участь у різних видах ділового (професійного) спілкування. Йому постійно доводиться вступати в контакти з різними посадовими особами, з керівниками місцевих органів влади, з представниками підприємств, установ. Спілкування з багатьма з них певною мірою опосередковано впливом на прийняття рішень організаційного, процесуального характеру і в цілому на всю його діяльність.

Тому, говорячи про професійному спілкуванні юриста, необхідно враховувати не тільки його процесуальні (допит, очна ставка і т.д.), але і непроцесуальні форми, в основі яких лежать прийняті в суспільстві, в тій чи іншій соціальній середовищі правила мовної поведінки, стійкі етикетні формули звернення, що відображають зовнішні прояви відносини будь-якої людини до оточуючих його людей, до різних соціальних цінностей. У контексті подібних вельми поширених випадків спілкування слід говорити про не процесуальне спілкуванні юриста.