54. Класифікація колон. Основні положення їх розрахунку.

Центрально-стислі колони сприймають поздовжню силу, прикладену по осі колони. При цьому весь поперечний переріз колони відчуває рівномірне стиснення.

Колона складається з трьох основних частин: стрижня, оголовка і бази (черевика). За типом перетинів розрізняють колони суцільні і наскрізні. Суцільні складаються або з прокатних елементів, або з листів, з'єднаних на зварюванні або клепці (рис. 5.1); наскрізні - з окремих гілок, з'єднаних одна з іншою для спільної роботи планками або решітками з куточків (рис. 5 2). Клепані сталеві колони на даний час не проектують зважаючи на значну трудомісткості їх виготовлення. Клепані складові елементи порівняно широко застосовують в алюмінієвих конструкціях.

При проектуванні центрально-стиснутих колон необхідно забезпечити стійкість колони відносно головних осей її перетину. Після обчислення діючих на колону розрахункових зусиль N з урахуванням коефіцієнта надійності за призначенням ɣ_n необхідну площу перерізу стрижня колони визначають з умови розрахунку стислих стрижнів по стійкості :

де - коефіцієнт поздовжнього згину, що визначається залежно від гнучкості колони і марки сталі (табл. 1 прнл. IV) (у попередніх розрахунках значенням задаються в межах 0,7-0,85 або = 90 ... 60); I-радіус інерції перерізу стрижня колони

Розрахункова довжина колони

Стержень суцільних колон по обчисленій площі перетину А проектують підбором для обраної схеми перерізів відповідних прокатних профілів так, щоб моменти інерції перерізу відносно головних осей були рівні або близькі один іншому.

При вирішенні стрижня у вигляді званого двотавру, складеного з трьох листів (див. рнс. 5.1, а), розміри перетину призначають з таких міркувань: для поясів застосовують листи товщиною t=8 ... 40 мм, для стінки - товщиною t= 6 ... 16 мм ; висоту перерізу h при довжині колони H = 10 ... 20 м приймають не менше 1/15-1/20; ширина поясних листів b повинна бути не більше висоти перерізу h.

Для забезпечення місцевої стійкості стінок і полиць сталевих елементів суцільного перерізу повинні дотримуватися умови

• для стінок

• для полиці

Стержень наскрізних колон складається з двох або декількох прокатних профілів (швелером, двотаврів або куточків), з'єднаних в площинах полиць планками або решітками. Рівностійкі колони в обох площинах (по головних осях х-х і у-у) досягається розсуненням гілок на таку відстань, щоб наведена гнучкість з вільної осі у-у була не більш гнучкою колони по матеріальній осі х-х . Січення стрижня наскрізної колони підбирають по необхідній площі перетинів віки А_bd, обчисленої за формулами:

• при колонах, що складаються з двох гілок,

• із 4 гілок

По А_bd приймають найближчий номер швелера, двотавра або кутика .

В кінці розрахунку перевіряють напруги в січені

Якщо умова виконується підібране січення залишають.

55. Ферми: призначення, види, основи конструювання.

Покриття промислових будівель прольотом 18 м і більше звичайно проектують по кроквяних фермам. Ферма являє собою градчасту конструкцію, призначену для сприйняття навантаження від покриття цеху. Ферми, що перекривають поперечний проліт будівлі і спираються безпосередньо на несучі елементи (колони, стіни), називаються кроквяними. У разі великої відстані між колонами в повздовжньому напрямі цеху, коли існуючими типами плит покриття або прогонами його перекрити не можна, уздовж цеху ставлять по колонах додаткові ферми і на них в прольоті спирають проміжну кроквяну ферму. Ці додаткові ферми називають підкроквяними, тобто слугують опорою кроквяних ферм. Тут розглядаються тільки легкі кроквяні ферми як найпоширеніші. Покриття по кроквяних фермам може бути двох типів - з прогонами і без них.

Кроквяні ферми розрізняють по обрису поясів і по виду решітки. По обрису поясів ферми бувають з паралельними поясами, односхилі (трапецеїдальні), полігональні і трикутні (рис. 8.1, а-д). Вибір типу ферми залежить від призначення будівлі, профілю покрівлі та системи водовідведення, матеріалу покриття і економічних чинників. У промисловому будівництві найбільше застосування мають уніфіковані типові ферми полігональні, односхилі, двосхилі і з паралельними поясами (рис. 8.1, е-м).

Решітка в фермах буває або розкою, коли вона утворюється безперервним чергуванням розкосів і стійок (рис. 18,6), або трикутної, в якій зигзаг решітки утворюється з одних розкосів, а стійки являються додатковими елементами (рис. 8.1, а). На практиці найчастіше за все застосовують трикутну решітку; загальна довжина її елементів менше, ніж у розкосу.

56. Технологічне проектуваня в будівництві . Технічне проектування в будівництві здійснюється для складних об’єктів в дві стадії (спочатку розробляється технічний проект, після чого робочі креслення), для нескладних або типових об’єктів в одну стадію (технічний проект об’єднаний з робочими кресленнями). На стадії технічного проекту проектна або науково-дослідна організації розробляють проект організації будівництва. На основі рішень проекту організації будівництва будівельні організації розробляють проект виконання робіт. Складавою частиною проекту виконання робіт є технологічні карти і карти трудових процесів. При розробці проекту виконання робіт уточнюються рішення будгенплану, приймаються методи виконання основних видів будівельних робіт, проводиться підбір комплекту машин і механізмів на основі варіантного проектування, утачнюються напрямки руху основних машин (або ведучих), провадиться календарне планування процесу, матеріально-технічне забезпечення будови. В технологічній карті розробляються способи виконання робіт, приводиться технологічна схема, де вказується напрямки руху і стоянки машин, приводяитсяграфіки матеріально-технічного забезпечення будови, приводиться календарний графік будівельних процесів або циклограм, приводяться вказівки по викнанню робіт та вимоги техніки безпеки. Основним документом при розробці технологічних карт є „Керівництво по розробці технологічних карт та карт трудових процесів”. Карта трудових процесів розробляється науково-дослідними організаціями і регламентує прийоми виконання робіт для часто повторюваних будівельних операцій.

Варіантне проектування будівельного виробництва. В будівельному виробництві підбір комплекту машин або методу виконання робіт здійснюється на основі техніко-економічного обґрунтування всіх можливих варіантів. Техніко-економічне обґрунтування здійснюється в два етапи: 1) підбір ведучої машини комплекту або методу виконання робіт на основі технічних параметрів. 2) визначення техніко-економічних показників роботи. До техніко-економічних показників роботи відносять наступні: а) основна група показників - трудомісткість виконання робіт  , люд.- год. (маш – год.). де  - витрати праці машиністів; - витрати праці на проведення ручних робіт; - витрати праці на допоміжні роботи. Питома трудомісткість  , де  - об’єм будівельних робіт. - собівартість виконання робіт де  - заробітна плата на виконання робіт. - затрати на матеріально-технічні ресурси (включаючи заготівельно-складські витрати); - вартість експлуатації машин та механізмів; - вартість транспортних витрат по забезпеченню будівництва; - коефіцієнт, що враховує накладні витрати. - тривалість виконання робіт (год., зміни, дні, місяці) - питома собівартість, яка залежить від об’ємів робіт, рівня механізації, чисельності і кваліфікації робітників, тощо. б) додаткові Т-Е показники - рівень механізації робіт - об’єм робіт, що виконують механізованими засобами; - загальний об’єм робіт. - механоозброєність будівництва де  - загальна балансова вартість машин і механізмів ; - вартість річної програми будівництва організації. - енергоозброєність будівництва , кВт/люд де  - загальна потужність машин і механізмів (кВт). - кількість робітників, що виконують даний процес. - ступінь збірності будівництва визначається відношенням кошторисної вартості збірних елементів або конструкцій до загальної кошторисної вартості будівництва.