36.Каркасні будівлі .Елементи каркасу

В каркасних будівлях кістяком служить каркас. Будівлі бувають з повним і неповним каркасом. Повним - називається каркас, в якому вертикальні елементи розміщені як по периметрузовнішніх стін, так і в середині будівлі

Неповним — каркас з несучими стінами та внутрішнім каркасом, колони якого заміняють

У безкаркасних будівлях основними вертикальними несучими елементами є стіни, в каркасних - окремі опори (колони, стовпи), у будинках з неповним каркасом - і стіни, і окремі опори.Житлові та громадські будинки, зазвичай, будують з цегли, каменів і з великорозмірних елементів: великоблочні, великопанельні та об'ємноблокові.

Каркасні будинки споруджують, як правило, суспільні й адміністративні.. У будинках з повним каркасом несучий кістяк складається з колон і ригелів, виконуваних у вигляді балок для обпирання конструкцій перекриттів. Скріплені між собою колони й ригелі утворюють несучі рами, що сприймають вертикальні й горизонтальні навантаження будинку. У будинках цього типу, зовнішні стіни бувають начіпними або самонесучими. Начіпні ненесучі стіни у вигляді начіпних панелей прикріплюють до зовнішніх колон каркаса. Самонесучі зовнішні стіни опираються безпосередньо на фундаменти або на фундаментні балки, установлювані по стовпчастих фундаментах. Самонесучі стіни прикріплюються до колон каркаса

У будинках з неповним каркасом зовнішні стіни роблять несучими, а колони розташовують лише по внутрішніх осях будинку. При цьому ригелі укладають між колонами, а іноді й між колонами й зовнішніми стінами Такий конструктивний тип у сучаснім будівництві має обмежене застосування 

Об'ємно-блокові будинки зводять із крупнорозмірних елементів - об'ємних блоків, які являють собою готову частину будинку, наприклад кімнату, розміри об'ємних блоків залежать від схеми розрізу будинку на блоки-кімнати. Такі будинки мають дві конструктивні схеми: блокову й блочно-панельну. Блокові будинки зводять тільки з об'ємних блоків, установлюваних впритул один до одного. У блочно-панельних будинках - об'ємні блоки встановлюють на відстані один від іншого так, що між ними утворюється кімната, яку перекривають панелями. Крім того, застосовують блочно-панельні конструкції, які складаються з об'ємних блоків, що не мають фасадної частини (зовнішні стіни). Стінові панелі начіпні, їх монтують слідом за установкою об'ємних блоків будинку

37. Будівельні матеріали та їх основні властивості

Буд. мат.-речовини різні за складом, структурою та власт. з яких безпосередньо зводять буд. та спор., або використ. для вигот. збірних ел. Буд. виріб-закінчений ел., вигот. буд. матер. Конструкція-ел. у складі б-лі чи споруд(колони, ригелі)

Класиф. БМ

1. За походж. –неорганічні, -органічні:(високомолекулярні, низькомолекулярні, змішані)

2. За структурою: конгломератні, ніздрюваті, пористі, волокнисті, шаруваті

3. За властивостями: легкі, важкі, пружні, пластичні, тугоплавкі, кисло-морозостійкі,…

4. За способом виготовлення: випалювальні, без випалювальні, виготовленні за участю плавлення

5. За призначенням: матеріали для несучих конструкцій, оздоблювальні матеріали та вироби, теплоізоляційні, акустичні, гідроізоляційні й покрівельні, герметизуючі.

Будова матеріалів

Будову матеріалу вивчають на трьох рівнях:

1. Макроструктура матеріалу - будова, видима неозброєним оком.

2. Мікроструктура матеріалу - будова, видима в оптичний мікроскоп.

3. Внутрішня будова речовин, що складають матеріал на молекулярно-іонному рівні (вивчається з використанням ІЧ-скопії, диференційно-термічного і рентгено - структурного методів аналізу).

Макроструктура твердих будівельних матеріалів може бути: конгломератною, ячеїстою, дрібнопористою, волокнистою, шаруватою, пухкозернистою.

Мікроструктура речовин, що складають матеріал, може бути кристалічною і аморфною. Кристалічна й аморфна форми нерідко є різними станами тієї самої речовини. Найбільш стійкою є кристалічна форма.

Внутрішня будова визначає механічну міцність, твердість, тугоплавкість і т.д. Розрізняють за характером зв'язку між частками (ковалентна, іонна).

Склад матеріалів

Будівельні матеріали характеризуються хімічним, мінеральним і фазовим складом.

Хімічний склад дозволяє судити про ряд властивостей матеріалу: вогнестійкості, біостійкості та інших технічних характеристиках. Виражається процентним вмістом основних і кислотних оксидів.

Мінеральний склад показує, які мінерали й у якій кількості містяться в матеріалі. Мінерали являють собою зв'язані основні й кислотні оксиди.

Фазовий склад матеріалу і фазові переходи води, що знаходяться в його порах, впливають на властивості й поведінку матеріалу при експлуатації. З погляду фазової будови в матеріалі виділяють тверді речовини, що утворюють стінки пор (каркас) і пори, заповнені повітрям чи водою.

Фізичні властивості матеріалу характеризують його відношення до фізичних процесів навколишнього середовища і визначаються параметрами стану матеріалу. До параметрів стану матеріалу відносять такі технічні характеристики:

істинна щільність  (г/см³, кг/м³) – маса одиниця об'єму абсолютно щільного матеріалу.

середня щільність _о (г/см³, кг/м³) – маса одиниці об'єму матеріалу в природному стані ( з порами і дефектами):

насипна щільність _н (г/см^{3 ,}кг/м³) – маса одиниці об'єму пухко насипаних зернистих чи волокнистих матеріалів

пористість П – є ступінь заповнення матеріалу порами.

Гігроскопічність – здатність матеріалів поглинати вологу з повітря.

Вологість матеріалу визначається вмістом вологи, віднесеної до маси матеріалу в сухому стані,

Водопоглинення – здатність матеріалу всмоктувати й утримувати воду.

Водопроникність – це властивість матеріалу пропускати воду під тиском.

Морозостійкість – властивість насиченого водою матеріалу витримувати поперемінно заморожування і відтавання.

Теплопровідність – властивість матеріалу передавати тепло від однієї поверхні до іншої.

Теплоємність – здатність матеріалу акумулювати тепло при нагріванні і виділяти тепло при остиганні;

Вогнестійкість – властивість матеріалу витримувати тривалий вплив високої температури (від 1580 ^оС), не розм'якшуючись і не деформуючись.

Вогнестійкість – властивість матеріалу пручатися дії вогню при пожежі протягом певного часу,

Механічні властивості матеріалів

Пружність – властивість матеріалу мимовільно відновлювати первісну форму і розміри після припинення дії зовнішніх сил.

Пластичність – властивості матеріалу змінювати форму чи розміри під дією зовнішніх сил, не руйнуючись, причому після припинення дії сили матеріал не може мимовільно відновити розміри і форму.

Крихкість – здатність матеріалу руйнуватися без утворення помітних залишкових деформацій.

Міцність – здатність матеріалу опиратися, не руйнуючись, внутрішнім напруженням, що виникають під дією зовнішнього навантаження.

Твердість – властивість матеріалу пручатися проникненню в нього іншого більш твердого матеріалу.

Ударна в'язкість – властивість матеріалу пручатися ударним навантаженням.

Хімічні й технологічні властивості матеріалів

Хімічні властивості матеріалу визначають його здатність вступати в хімічну взаємодію з речовинами навколишнього середовища ,при якому утворюються нові речовини. До хімічних властивостей відносять: корозійну стійкість, розчинення, адгезію, горючість, токсичність, дисперсність.

Технологічні властивості матеріалу характеризують відношення матеріалу до різних технологічних процесів, що змінюють стан матеріалу, структуру його поверхні, що додає потрібну форму і розміри. Такі технологічні властивості, як подрібнюваність, розпилюваність, шліфованість, гвоздимість мають важливе практичне значення, тому що від них залежать якість і вартість готових виробів і конструкцій.

Спец. власт.-прозорість, акустичність, електропров.

Експлуатац. власт.-х-ють здатн. матер. зберігати осн.показники в проц. тривалої експлуат.(довговічність).