34.Визначення глибини залягання фундаментів

Вид фундаменту, глибина залягання і вибір матеріалу для його будівництва визначаються геологічними характеристиками грунту, конструкцією і будівельною сировиною для майбутнього будинку. 

Глибина закладаня підошви фундаменту визначається з урахуванням наступних факторів

• конструктивні особливості

• глибина залягання міцних шарів грунту

• глибина промерзання

• рівень грунтових вод

Глибина його залягання повинна бути нижче рівня промерзання грунту, що для середньої смуги становить 80 - 100 см, але вище рівня грунтових вод. При дотриманні цих умов будинок буде мати міцний і надійний фундамент, в іншому випадку, буде потрібно зміцнення грунту сталевими прутами, особливо при розробці проектів з заглибленим гаражами або іншими підвальними приміщеннями.  Також слід звернути увагу на властивості самого грунті

Скельні грунти міцні, не розмиваються, не стискуються, й не промерзають. У цьому випадку закладати фундаменти можна прямо на поверхні. Хрящові грунти (хрящ, гравій, уламки каменю) не стискуються й не розмиваються. Фундаменти слід закладати на глибину мінімум 0,5 м незалежно від глибини промерзання. Піщані грунти легко виймаються, добре пропускають воду, сильно ущільнюються під навантаженням і незначно промерзають. Можна закладати фундамент на глибину від 0,4 до 0,7 м. Глинисті грунти здатні стискуватися, а замерзаючи, - спучуватися. Якщо вони знаходяться у вологому середовищі, фундаменти треба закладати на розрахункову глибину промерзання. Суглинки і супіски - це суміші з піску і глинистих частинок. Суглинки містять від 10 до 30% глинистих часток, супіски - від 3 до 10%. Фундаменти на таких грунтах можна закладати в межах від 0,7 до 1 м. У вологих грунтах глибина закладення фундаменту повинна бути не менше розрахункової глибини промерзання.

35 .Конструктивні вимоги до будівництва кам’яних стін в сейсмічних умовах

До конструктивних антисейсмічних заходів належить: застосування сейсмостійких конструктивних систем.

• Розподіл будинків і споруджень у плані на частині антисейсмічними швами,

• обмеження висоти будинків,

• регламентування умов і області застосування матеріалів по їхніх видах;

• застосування в конструктивних схемах антисейсмічних поясів;

• армування елементів кам'яних конструкцій

Зазначені заходи конкретизуються розрахунками й відбиваються в проектах. Так, наприклад, у будинках зі стінами із цегли або кам'яної кладки в рівні перекриттів і покриттів необхідно влаштовувати антисейсмічні пояси по всіх поздовжніх і поперечних стінах, виконувані з монолітного залізобетону, або збірнями із замоноличиванием стиків і безперервним армуванням. При цьому пояса верхнього поверху повинні бути пов'язані із кладкою вертикальними випусками арматури. Конструктивні рішення поясів, їх армування вказуються впроектах.

Між стінами й колонами каркаса передбачаються зазори величиною не менш 20мм. По всій довжині стін у рівні верху віконних прорізів, у рівні покриття влаштовують антисейсмічні пояси, з'єднані з каркасом. Обпирання панелей перекриттів на кладку стін повинне бути не менш чому на довжину 120мм, а на вібровані цегельні панелі й блоки - не менш 90мм. Балки, прогони й плити перекриттів, балки дерев'яних перекриттів заанкеривают в антисейсмічних поясах (конкретні рішення даються в проектах). Рядові перемички в сейсмонебезпечних районах не застосовують. Залізобетонні перемички влаштовують, як правило, на всю ширину стін і зашпаровують у кладку на глибину не менш 350мм, при ширині прорізу 1,5м - закладення перемичок допускається на 250мм.

Сейсмостійкість кам'яних будинків забезпечують також багатьма іншими конструктивними прийманнями, наприклад, скріпленням сходових маршів і майданчиків з перекриттями, обладнанням залізобетонних обрамлень у віконних і дверних прорізах сходових кліток і т.д. Усі проектні рішення по антисейсмічних заходах слід строго виконувати при будівництві будинків

При використанні матеріалів нормами також передбачають ряд заходів. Наприклад, у сейсмічних районах у містах і селищах будівництво житлових будинків зі стінами із сырцового (необпаленого) цегли, саману й грунтоблоков забороняється. У сільських селищах із цих матеріалів допускається будівництво лише в районах із сейсмічністю до 8 балів, і тільки одноповерхових будинків, за умови посилення стін дерев'яних антиасептированным каркасом з діагональними зв'язками. Для кладки стін, або заповнення каркаса в сейсмонебезпечних зонах дозволяється застосовувати цегла повнотіла або пустотілий (з отворами розміром до 15мм) марки не нижче 75. Дозволяється застосовувати бетонні камені, суцільні й пустотілі блоки з легкого бетону, марки не нижче 50; камені або блоки із черепашників і вапняків, марки не менш 35 і з туфів ( крім фельзитового) марки не нижче 50.

Кладку стін виконують на змішаних цементних розчинах марки не нижче 25 у літніх умовах і не нижче 50 - у зимових, зі спеціальними добавками, що підвищують зчеплення розчину із цеглою або каменем. При розрахунковій сейсмічності 7 балів допускається застосування керамічних каменів марки не нижче 75, а також зведення стін будинків із кладки на розчинах із пластифікаторами без застосування спеціальних добавок, що підвищують міцність зчеплення розчину із цеглою або каменем

Найважливішою вимогою, пропонованим до кам'яної кладки в сейсмічних районах, є міцність на зчеплення з розчином. По опірності сейсмічним впливам, що визначається тимчасовим опором осьовому розтяганню по неперев'язаних швах (зусиллям відриву цегли, покладеного на розчині, від кладки), кладки, застосовувані в сейсмонебезпечних зонах, діляться на дві категорії.