8.4 Джерела формування оборотних коштів

Оборотні кошти підприємств за джерелами формування поділяють на власні та прирівняні до них, залучені й позикові. Власні та прирівняні до них оборотні кошти зараховуються до статутного фонду підприємства в розмірах визначених нормативів.

Порядок формування джерел створення оборотних активів на підпри-ємствах залежить від форми власності. При організації державних підприємств ними є кошти бюджету і кошти вищих органів управління, а на підприємствах колективної форми власності оборотні активи формуються за рахунок грошових і матеріальних внесків засновників, надходжень від емісії цінних паперів та ін.

На діючих підприємствах власними джерелами фінансування оборотних коштів є чистий прибуток, надходження від емісії цінних паперів і сталі пасиви. Прибуток посідає найважливіше місце в джерелах формування власних оборотних коштів.

Поряд із власними джерелами на підприємствах є значні суми коштів, що в силу діючого порядку розрахунків з різними організаціями й особами, постійно знаходяться в обороті підприємств, утворюючи стійку кредиторську заборгованість і тому прирівнюються до власних оборотних коштів. Такі засоби називаються сталими пасивами. До них відносяться: мінімальна заборгованість із заробітної плати з відрахуваннями по резерву майбутніх платежів; по авансових платежах замовників для підприємств з тривалим виробничим циклом; мінімальні залишки фондів економічного стимулювання; мінімальна перехідна заборгованість за податками до бюджету та ін.

Мінімальна заборгованість з заробітної плати робітникам і службовцям виникає в зв'язку з розбіжністю термінів її нарахування з датами виплати. Оскільки виплата заробітної плати здійснюється через кілька днів після закінчення платіжного періоду, невиплачена заробітна плата і нарахування на неї залишаються постійно в обороті підприємства, досягаючи найбільшої величини до моменту виплати заробітної плати і скорочуючись до мінімуму після її виплати. У зв'язку з цим постійним джерелом формування оборотних коштів підприємства приймається мінімальна сума заборгованості з заробітної плати, що складає заборгованість за період часу між кінцем розрахункового періоду, за який виплачується заробітна плата, і датою її виплати. При цьому використовується така формула:

, (8.13)

де М_З - мінімальна заборгованість з заробітної плати;

Ф - фонд заробітної плати IV кварталу планового року;

Д - кількість днів з початку місяця до дня виплати заробітної плати.

Згідно з чинним законодавством нарахування на заробітну плату встановлені у таких розмірах: пенсійний фонд - 32,3%; фонд страхування на випадок тимчасової непрацездатності - 2,9%; фонд на випадок безробіття - 1,6%; фонд страхування від нещасних випадків на виробництві - 0,93%, усього - 37,8%.

Приклад.

Фонд заробітної плати на IV квартал планового року складає 630 тис. грн.

Терміни виплати заробітної плати за першу половину місяця - 23 числа і за другу половину - 8 числа наступного місяця. Отже, розрив між нарахуванням і виплатою заробітної плати складає 7 днів.

Нарахування на заробітну плату – 37,8%. У цьому випадку мінімальна заборгованість з заробітної плати передбачається в сумі 49 тис. грн. , а мінімальна заборгованість по відрахуваннях на заробітну плату - 18,5 тис. грн. .

Мінімальна заборгованість з заробітної плати з нарахуванням 67,4 тис. грн.

Мінімальна заборгованість по авансових платежах замовників планується на підприємствах з тривалим виробничим циклом, у яких у договорах із замовниками передбачаються авансові платежі по частковій готовності продукції. Розмір її визначається виходячи з залишку платежів замовників на початок планового року, плану надходження нових платежів у плановому році з урахуванням виконання виробничої програми, списання заборгованості з остаточних замовлень у плановому році.

Мінімальні залишки резерву майбутніх платежів (нарахування на оплату) і відпусток, і фондів матеріального заохочення створюються внаслідок того, що відрахування до них робляться систематично протягом року, а сплачуються ці кошти одноразово. У зв'язку з цим частина їх постійно знаходиться в обороті підприємств і може бути врахована в складі сталих пасивів.

Сума всіх перерахованих елементів дасть загальний розмір сталих пасивів у плановому році, які враховуються як джерело формування нормативу власних оборотних коштів.

Щорічно при складанні фінансового плану визначається приріст нормативу чи його зниження шляхом зіставлення сукупного нормативу оборотних коштів планового року із сукупним нормативом звітного року.

Зниження нормативу має місце в тому випадку, коли у результаті прискорення оборотності потреба у власних оборотних коштах підприємства у плановому році менша від затвердженого нормативу звітного року.

У разі збільшення обсягів виробництва у підприємств з'являється потреба в більшому розмірі оборотних коштів. Збільшення оборотних коштів відбувається шляхом фінансування їх приросту за рахунок таких джерел: власних коштів підприємства, сталих пасивів та ін.

На приріст нормативу власних оборотних коштів у першу чергу направляється приріст сталих пасивів, обчислювальний як різниця між плановими сумами сталих пасивів у плановому і попередньому роках. Потім використовуються власні джерела, серед яких найважливіше місце посідає прибуток.

Приклад. Приріст нормативу власних оборотних коштів на плановий рік - 200 тис. грн. Сталі пасиви на початок планового року - 90 тис. грн., на кінець - 105 тис. грн., чистий прибуток - 950 тис. грн. На покриття приросту нормативу направляється: приріст стійких пасивів - 15 тис. грн. (105 - 90), прибуток підприємства - 185 тис. грн. (200 - 15).

У процесі господарської діяльності потреба в оборотних коштах в окремі періоди різна. Тимчасова потреба підприємства в оборотних коштах, яка обумовлена сезонним характером виробництва діючою системою розрахунків та іншими причинами, покривається позиковими коштами у формі банківського кредиту. Банківський кредит може виступати джерелом покриття планової суми оборотних коштів. У цьому випадку його розмір визначається у вигляді різниці між сумою сукупного нормативу і сумою джерел його покриття на кінець запланованого року.

Джерелом формування оборотних активів можуть бути також залучені кошти, тобто такі, що не належать підприємству, однак у силу діючої системи розрахунків знаходяться в його обігу певний строк. Так, коли у підприємства бракує власних оборотних коштів для розрахунків з постачальниками, виникає необхідність відкладення платежів. Тоді за згодою з постачальником він одержує замість грошей вексель чи інше боргове зобов’язання. У цьому разі залучені кошти набувають форми кредиторської заборгованості, або комерційного кредиту.