Тема 8. Оборотні активи підприємств

8.1 Оборотні активи підприємств, їх класифікація.

8.2 Принципи організації оборотних коштів.

8.3 Нормування оборотних коштів за окремими елементами.

8.4 Джерела формування оборотних коштів.

8.5 Використання оборотних коштів.

8.1 Оборотні активи підприємств, їх класифікація

Для здійснення процесу виробництва підприємства використовують не тільки необоротні, а й оборотні активи. В сучасних умовах господарювання термін «оборотні активи» використовується в бухгалтерському обліку для характеристики сукупності матеріально – виробничих запасів і вкладень підприємства у короткострокові ліквідні цінні папери ( акції, облігації, сертифікати) придбані для отримання доходів у строк, який не перевищує один рік, а також у надані короткострокові (до року) позики іншим господарським суб’єктам. Тобто вони беруть участь як у операційній діяльності підприємства так і в інвестиційний, фінансовій.

Сутність поняття «оборотний капітал» як економічної категорії ринкової економіки, полягає в тому, що це – кошти інвестовані в оборотні активи, які обслуговують виробничий цикл підприємства і в оборотні активи, що обслуговують фінансовий цикл підприємства для забезпечення його господарської діяльності.

Найважливішою частиною оборотних активів підприємств є оборотні кошти, які авансовані в оборотні виробничі фонди (матеріальні запаси, незавершене виробництво тощо) і фонди обігу (готова продукція та кошти в розрахунках).

Якісна визначеність основних і оборотних фондів полягає в такому.

Оборотні виробничі фонди обслуговують тільки один цикл виробництва. Речові елементи оборотних фондів цілком вживаються в процесі виробництва при створенні нового продукту. Їх споживча вартість повністю входить у новий продукт, виникає нова споживча вартість у вигляді виготовленої продукції.

Одночасно зі споживчою вартістю на готовий продукт цілком переноситься і вартість використовуваних оборотних фондів. Готові вироби реалізуються як товар і споживча вартість оборотних фондів, яка в них міститься, не повертається до виробника. У той же час вартість оборотних фондів у результаті реалізації продукції набуває грошову форму і використовується для оплати нових речових елементів оборотних фондів. Безперервне обертання вартості оборотних фондів є обов’язковою умовою поновлення і безперервного протікання виробничого процесу. До них відносяться сировина, матеріали, запасні частини, паливо тощо.

Оскільки процес виробництва доповнюється і завершується процесом реалізації виготовленої продукції, підприємства поряд з основними і оборотними фондами мають також фонди обігу, які складаються з готової продукції, грошових коштів на банківських рахунках і в касі підприємства, кошти в розрахунках та інше.

Оборот фондів обігу нерозривно пов’язаний з оборотом оборотних фондів і є його продовженням і завершенням. Здійснюючи кругообіг, ці фонди переплітаються, створюючи загальний оборот, у процесі якого вартість оборотних фондів переходить зі сфери виробництва у сферу обігу, а вартість фондів обігу – зі сфери обігу у сферу виробництва. Так здійснюється єдиний оборот авансової вартості, яка проходить через різні функціональні форми і повертається у вихідну (початкову) грошову форму. Це дає змогу об’єднати їх у єдину економічну категорію – оборотні кошти.

Авансова вартість безперервно рухається через стадії виробництва й обігу, приймаючи послідовно грошову (Г), виробничу (В) й товарну (Т) форми, здійснює кругообіг, який відбувається за схемою:

Г – Т ... В ... Т¹ – Г¹ (7.1)

На першій стадії підприємство авансує оборотні кошти в грошовій формі для придбання сировини, матеріалів, палива та ін. При цьому грошові кошти набувають форми виробничих запасів, здійснюючи перехід оборотних коштів із сфери обігу в сферу виробництва (Г – Т).

На другій стадії кругообігу оборотні кошти переходять із товарної форми у виробничу. Тут придбані товарно-матеріальні цінності вступають у процес виробництва і набувають форму незавершеного виробництва, напівфабрикатів і готової продукції (Т – П – Т¹). На цій стадії створюється нова споживча вартість і вартість, яка вказує на її важливе значення.

Після завершення процесу виробництва оборотні кошти переходять зі сфери виробництва у сферу обігу. Третя стадія кругообігу починається з мо-менту надходження готової продукції на склад підприємства і закінчується над-ходженням грошей за реалізовану продукцію (Т^{1 -} Г¹).

Таким чином, кругообіг оборотних коштів починається і завершується грошовою формою. Коли б підприємство авансувало оборотні кошти повністю і одночасно, перерви у виробництві на час реалізації були б неминучі. Але в процесі кругообігу різні частини оборотних коштів одночасно знаходяться у сфері виробництва і сфері обігу. Це означає, що в кожний момент одна частина оборотних коштів використовується для сплати рахунків постачальників за товарно-матеріальні цінності, друга частина, у формі напівфабрикатів, знаходяться в процесі виробництва, третя – вкладена в готову продукцію на складі чи у відвантаженні. Одночасне знаходження оборотних коштів на різних стадіях кругообігу і у всіх трьох формах (грошовій, виробничій і товарній) забезпечує безперервність процесу виробництва і реалізації продукції.

Отже, оборотні кошти – це вартість, авансована підприємством в оборотні фонди і фонди обігу, яка, знаходячись одночасно на всіх стадіях кругообігу, забезпечує безперервність процесу виробництва і реалізації продукції.

Оборотні кошти підприємств складаються з елементів, які групуються при плануванні та обліку за однорідними економічними ознаками. Залежно від ролі в процесі виробництва, принципів планування і джерел формування оборотні кошти поділяються на оборотні кошти у сфері виробництва і оборотні кошти в сфері обігу; на нормовані та ненормовані; власні й позикові та залучені (рис. 8.1).

О Б О Р О Т Н І К О Ш Т И
ОБОРОТНІ ВИРОБНИЧІ ФОНДИ (сфера виробництва)	1. Виробничі запаси: - сировина, основні матеріали і покупні напівфабрикати; - допоміжні матеріали; - паливо; - тара, запасні частини; - малоцінні і швидкозношувальні предмети (МШП) 2. Незавершене виробництво. 3. Видатки майбутніх періодів.	НОРМОВАНІ
	4. Готова продукція.
ФОНДИ ОБІГУ (сфера обігу)	5. Товари відвантажені. 6. Грошові кошти. 7. Кошти в розрахунках. 8. Дебіторська заборгованість. 9. Інші оборотні кошти.	НЕНОРМОВАНІ

Рис. 8.1 Склад і розміщення оборотних коштів підприємств

Слід відрізняти склад і структуру оборотних коштів. Сукупність усіх елементів оборотних коштів відображає їх склад. Під структурно-оборотними коштами мається на увазі співвідношення між елементами оборотних коштів у їх загальній сумі.

Структура оборотних коштів різних галузей не однакова, що пояснюється особливостями техніко-економічних умов виробництва, матеріально – технічного постачання, збуту продукції та організації розрахунків. Різниця в структурі оборотних коштів має місце не тільки між окремими галузями, а й на підприємствах однієї галузі, що пояснюється різницею в структурі витрат на вироб-ництво, особливостями технології, технічним рівнем виробництва, умовами матеріально-технічного постачання, збуту продукції та ін.

Так, характерною особливістю добувних галузей є низька питома вага виробничих запасів, через те що виробничий процес у них пов’язаний з видобуванням корисних копалин, а не з використанням сировини. У цих же галузях значна частина коштів знаходиться у витратах майбутніх періодів, що пояснюється великими витратами на гірнично-підготовчі роботи.

У протилежність цьому використання в харчовій та легкій промисловості дорогої сировини при відносно невеликих витратах у процесі виробництва зумовлюють високу питому вагу сировини та основних матеріалів у складі нормованих оборотних коштів.

У машинобудуванні та металообробці – висока питома вага оборотних коштів, авансованих у незавершене виробництво, що пояснюється складністю і значною тривалістю виробничих процесів.

Вивчення структури оборотних коштів в окремих галузях і на окремих підприємствах і з’ясування факторів, що її визначають, дає можливість установити, в якій функціональній формі знаходиться найбільша частина оборотних коштів і де, таким чином, треба шукати резерви їх найбільш ефективного використання.