4. Районний господарський комплекс

Поява і розвиток економічних районів тісно пов'язана з розвитком і розміщенням продуктивних сил. Економічні райони не можуть існувати без території, без конкретної географічної основи. Спільність території – обов'язкова ознака економічного району.

Функціональні компоненти економічного району – це галузі або види господарської діяльності (виробничої або соціальної).

По функціональній ролі виділяються:

1. Головні галузі (галузі спеціалізації, що профілюють галузі), які визначають місце економічного району в системі географічного розподілу праці, формують функціональний профіль району, визначають контур району і його кордонів.

2. Базові галузі, поставляють сировину і паливо головним галузям і іншим видам діяльності. Розміщення базових підприємств уточнює кордони районів. Окремі з них можуть набирати значення головних.

3. Супутні галузі формують побічні витки головних виробництв на основі раціонального і повного використання сировини або відходів при їх переробці. Супутні галузі підсилюють комплексність господарства району (наприклад, металургійна промисловість з виробництвом хімічної продукції).

4. Додаткові галузі, також виробляють спеціалізовану продукцію або послуги, але технологічно не зв’язані з головними або супутніми галузями (наприклад, виробництво ртуті в Донбасі).

5. Місцеві (підсобні) галузі – задовольняють своєю продукцією або послугами потреби свого району і існують незалежно від його спеціалізації в масштабі всієї країни, активно впливаючи на підвищення рівня життя населення.

6. Обслуговуючі галузі поставляють іншим видам (основним) електроенергію, паливо, воду, будматеріали і забезпечують потреби в ремонті, транспортних засобах, послугах культури, науки, охороні здоров'я. Обслуговуючі галузі представлені переважно об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури. Всі вони підсилюють комплексність господарства району.

Ці групи галузей, взаємодіючи між собою, утворюють районний господарський комплекс. Зовнішній аспект їх взаємодії виявляється в спеціалізації районів, яка об'єднається в основному по циклах: виробничим, енерговиробничим, ресурсним. Галузей спеціалізації, як правило, декілька. Вони виробляють або дешевшу або унікальну продукцію, або для розвитку якоїсь галузі є в районі сприятливіші умови.

Для кількісного визначення рівня спеціалізації економічних районів використовуються такі показники, як коефіцієнт локалізації, коефіцієнт душового виробництва, коефіцієнт міжрайонної товарності.

Коефіцієнт локалізації даного виробництва на території району (К_Л) - це відношення питомої ваги даної галузі в структурі виробництва району до питомої ваги в тій же галузі в країні. Розрахунки виробляються по валовій товарній продукції, основним промисловим фондам і чисельності промислово-виробничого персоналу:

(1)

де О_Р – галузь району;

П_Р – все промислове виробництво району;

О_С – галузь країни;

П_С – все промислове виробництво країни.

Іноді цей же коефіцієнт, але який вираховується іншим спосо­бом, називається коефіцієнтом спеціалізації (К_С), який визначається як співвідношення частки будь якого регіону в загальному обсязі виробництва і-тої галузі до частки того ж регіону в загальному обсязі виробництва країни.

Відповідно К_Л і К_С невірно сприймати як різні коефіцієнти. Во­ни мають однаковий зміст, але розраховуються різними способами.

Коефіцієнт душового виробництва (К_Д) обчислюється як відношення питомої ваги галузі господарства району у відповідній структурі галузі країни до питомої ваги населення району в населенні країни:

(2)

де О_Р – галузь району;

Н_Р – населення району;

О_С – галузь країни;

Н_С – населення країни.

Коефіцієнт міжрайонної товарності (К_МТ) розраховується як відношення вивозу з району даної продукції до її районного виробництва:

(3)

Для визначення галузей ринкової спеціалізації використовується індексний метод, запропонований В.В. Кистановим:

(4)

де С_У – показник спеціалізації району на відповідній галузі;

У_О – питома вага району в країні по даній галузі промисловості;

У_Р – питома вага району в країні по всій галузі промисловості.

Якщо розрахункові показники більше або дорівнюють одиниці, то, отже, дана галузь виступають як галузь ринкової спеціалізації. Розрахунки показують, що галузі з найбільшою питомою вагою в структурі промислового виробництва країни мають і найбільші показники по коефіцієнтах спеціалізації, локалізації і душового виробництва.

Внутрішній аспект функції району виражається в рівні його комплексно - пропорційного розвитку, тобто цілісного і збалансованого розвитку всіх видів діяльності, органічно пов'язаних з потребами держави. Комплексність - це такий стан взаємозв’язків між елементами господарства району, коли при ефективному виконанні головної зовнішньої народногосподарської функції – спеціалізації району - немає внутрішньорайонних просторових диспропорцій.

На основі взаємодії галузей усередині комплексу встановлюють рівень освоєності території і типи господарської діяльності. Наприклад, індустріальний, аграрно-індустріальний район або країна; район піонерного освоєння, старопромисловий район.