1. Основи керівництва: вплив, лідерство, влада. Форми впливу та влади. (сем 14 пит 2;4; лекція «Керівництво та лідерство» пит. 2;3)

Вплив – це така поведінка однієї особи, яка змінює поведінку іншої особи.

Влада – це можливість або офіційне право одних осіб впливати на поведінку інших або давати накази підлеглим, а також стимулювати чи карати їх при виконанні різних завдань.

Лідерство – це здатність людини чинити вплив на окремих осіб або групи, направляючи їх зусилля на досягнення цілей організації.

Сила влади залежить не стільки від рівня ієрархії в організації, скільки від ступеня залежності однієї особи від іншої.

Існує пряма залежність підлеглих від керівника в підвищенні заробітної плати, службовому підвищенні розширенні повноважень, задоволенні соціальних потреб тощо.

Залежність керівника від підлеглих – у необхідній інформації для прийняття рішень, здатності підлеглих виконати завдання тощо.

Основними формами впливу є:

• Навіювання – це вплив на особу не критикою, а особистим прикладом поведінки, авторитетом, словом

• Переконання – вплив на особу через логічне слово, емоції, дискусію.

• Прохання – це вплив на особу через слово при добрих стосунках

• Погроза - це вплив на особу через залякування, обіцянки спричинити підлеглому зло.

• Підкуп - це вплив на особу через схиляння її на свій бік будь-якими засобами.

• Наказ – це офіційне розпорядження органів що мають владу.

Виокремлюють 5 основних форм влади:

1. Влада примусу

Джерелом її є страх, грунрується на побоюванні виконавця втратити роботу, посаду,премію, повагу, захищеність тощо.

2. Влада винагороди

У її основі стимули і винагороди як головні важелі впливу. Джерелом влади є прагнення людей задовольнити свої власні потреби.

3. Законна влада

Передбачає вплив на підлеглих через традиції, здатні задовольнити потреби виконавця у захищеності та належності. Ґрунтується на переконанні підлеглих у праві керівника віддавати накази, обов’язкові для виконання.

Джерелом є соц норми того суспільства, у якому функціонує конкретна організація.

4. Експертна влада

В її основі вплив через розумну віру, яка зумовлена переконаністю в тому, що керівник має ґрунтовні знання з питань, які вирішує.

Джерелом є знання, підлеглий не піддає сумніву рішення керівника і шляхи його виконання.

5. Харизматична влада

Формується на засадах харизми, тобто, на силі особистих якостей, або професійних здібностей людини визнаної лідером не лише формально.

Джерелом є наявність тих, хто готовий йти за лідером.

2. Задача: чиста теперішня вартість.

Варіант 9

1. Видова класифікація ефективності організації. (сем 16 пит 1; лекція «Ефективність м» пит. – 1)

Організаційна ефективність - це здатність організації існувати і досягати визначених цілей із найвигіднішим співвідношенням результатів і витрат.

Результативність управління розуміється як його цільова спрямованість на створення потрібних, корисних речей, здатних задовольняти певні потреби, забезпечити досягнення кінцевих результатів, адекватних поставленим цілям управління.

Ефект - це підсумок, результат діяльності, тоді як ефективність характеризується відношенням ефекту до витрат ресурсів, що забезпечили одержання ефекту.

Ефективність управління визначається за формулою

Ефективність = Результат / Витрати на управління

ВИДИ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

• Внутрішня

• Зовнішня

• Загальна

• Ринкова

• Стратегічна

• Оперативна

• Ефективність інноваційного проекту

1. Внутрішня ефективність - визначається з позиції максимального використання внутрішніх ресурсів організації.

2. Зовнішня ефективність - характеризує повноту використання зовнішніх можливостей організації. Найбільш характерним критерієм оцінки зовнішньої ефективності організації є її здатність адаптовуватися до змін зовнішнього середовища.

3. Загальна ефективність - характеризується як сукупність зовнішньої і внутрішньої ефективності:

Ез=Е_{1 *} Е₂

де Е₃ - рівень загальної ефективності;

Е₁ - рівень використання ринкових можливостей;

Е₂ - рівень використання внутрішніх можливостей.

Загальна ефективність залежить від гнучкості системи управління організацією і здатності вчасно перерозподіляти внутрішні ресурси відповідно до змін зовнішнього середовища.

4. Ринкова ефективність - показує наскільки повно організація задовольняє потреби споживачів порівняно із альтернативними способами задоволення їхніх потреб (продукція конкурентів, товари- конкуренти).

5. Стратегічна ефективність - характеризує здатність організації реалізовувати стратегію. При цьому використовується три групи показників:

- перша відображає стан ринку (обсяг, темпи зростання, ризики);

- друга характеризує динаміку економічних цілей (темпи зростання прибутку, обсягів продажу, рентабельності тощо);

- третя висвітлює динаміку групових цілей (зростання дивідендів, заробітної плати, кількості робочих місць).

6. Оперативна ефективність - основним критерієм даного виду ефективності є мінімізація виробничих витрат. Стратегічна ефективність складається із безлічі оперативних.

7. Ефективність інноваційного проекту - характеризує співвідношення витрат, які пов'язані із реалізацією нововведення.

Ефективність менеджменту – це результативність управлінської діяльності, що визначається як відношення отриманих результатів від реалізації певних управлінських рішень до витрат, які їх супроводжують.

Економічна ефективність менеджменту відображає економічні результати діяльності організації при певній системі управління.

Організаційна ефективність менеджменту характеризує якість побудови організації, її системи управління, прийняття управлінських рішень, реакцію системи управління на стреси, конфлікти, організаційні зміни тощо.

Соціальна ефективність менеджменту відображає вплив менеджменту на процеси формування професійних характеристик працівників, у тому числі керівників, формування корпоративного духу, відповідного психологічного клімату в колективі, атмосфери захищеності, причетності до цілей організації, перспектив розвитку соціальних інституцій тощо.

2. Задача: дерево рішень.