7

Лекція № 7 Тема: Культура України в хх столітті План

1. Українська культура періоду громадянських протистоянь (1917 - 1920).

2. Український культурний ренесанс 20-х років.

3. Культура в умовах утвердження тотолітаризму 30-х років.

4. Культура у роки воєнних випробувань.

5. Українська культура повоєнних десятиліть.

6. Українська культура в роки кризи авторитарного режиму.

ХХ століття – новітній період розвитку української культури, насичений різноманітними історичними подіями, різкою зміною політичних режимів та соціально-економічних ситацій. Він поділяється на етапи:

1. коротка доба відновлення української державності (1917 – 1920 рр.), коли було створено принципово нові умови для розвитку української національної культури, але поступ культури відбувався в період гострого військово-політичного протистояння, громадянської війни та іноземної військової інтервенції;

2. радянський етап (1921 – 1991 рр.) включає в себе :

• добу злету 20-х років покоління «розстріляного відродження», яке вже в 30-ті рр. зазнало тотальних репресій не тільки проти митців, працівників культури, але й звичайних її носіїв;

• добу «відлиги» з рухом так званих «шестидесятників»;

• добу подальшої русифікації та утисків української культури;

3) етап розбудови незалежної України і відродження національної культури, який триває досі й знаменує початок її нового поступу.

1. Українська культура періоду громадянських протистоянь (1917 - 1920).

1917 Р. – заходи в галузі освіти.

І. Політика Тимчасового уряду, що утворився внаслідок перемоги Лютневої революції 1917 р. відкрила реальні можливості для відродження української мови та школи:

• розпорядження про навчання в початкових школах українською мовою;

• дозвіл на відкриття 2 держ. укр. гімназій;

• дозвіл на відкриття 4 кафедр українознгавства в університетах.

ІІ. Політика Центральної Ради (представницький політичний орган українського народу, утворений 7 березня 1917):

• відродження рідної мови і школи проголошено головним завданням освітньої політики;

• українські школи відкривалися за громадські й народні кошти (за підтримки громадських організацій: товариства шкільної освіти, товариства «Просвіта», вчительських організацій);

• створено генеральний секретаріат (міністерство) народної освіти, який узгоджував всю роботу;

• у нижчих і вищих початкових школах процес ішов без першкод;

• в середніх і вищих навч.закладах чинили опір батьки та ряд вчителів (далось в знаки 250-річне російське панування);

• проведено 2 Всеукраїнських учитльських з’їзди (квітень і серпень 1917 р.), які постановили:

* заснування нових (укр.) гімназій;

* у всіх середніх школах вводяться обов’язковими предмети українознавства: укр. мова та література, географія та історія України;

* відкривалися паралельні класи для нацменшин;

* у ВНЗ відкрити ще 2 кафедри: історії укр. мистецтва та історії укр. етнографії;

- 18 березня 1917 р. відкрито Першу українську гімназію ім. Т.Шевченка /всього – 39 у 1917 р./ (відсутність власного приміщ., ІІ зміна, відсут.держдопомоги);

- реорганізація ВНЗ: відкриття паралельних курсів укрмовою та заснування нов. укр. ВНЗ. Відкриваються:

** перш. Укрїнський нар.універ. в Києві (5 жовт.1917) – 3 факультети: іст-філол., фіз-мат, юр. та підг.курси – в приміщ. унів. ім. Св. Володимира;

** Педагогічна академія в Києві (7 лист.1917);

** Академія мистецтв (22 лист. 1917) – пер. вищ. худ. школа в Укр. ЇЇ мета: піднесення нац.мистецтва до світового рівня, виховання покоління митців, що здійснять це завд. Першим ректором був Ф.Кричевський, професорами – укр.худож. М.Бойчук, В. Кричевський, В. Нарбут, О.Мурашко та ін.

** друг. Український нар. універ. в Полтаві (21 квіт.1918) – 2 фак: іст-філол., економіко-правничий. (Відкр. на кошти місц.«Просвіти»).

Отже, незважаючи на складні політичні умови, з березня 1917 – до квітня 1918 р. були закладені фундаментальні засади відродження системи нац. серед. та вищ. освіти.