У комунікації слід пам’ятати, що й ефективне слухання має певні труднощі:
Відключення уваги. Відвернути увагу може усе, що дійсно є незвичайним чи дратує. Наприклад, ваш співрозмовник відвів погляд убік, безнадійно махнув рукою, і ви розумієте без слів, що він вам не вірить, вважає ситуацію безнадійною.
Висока швидкість розумової діяльності. Ми думаємо в 4 рази швидше, ніж говоримо. Тому коли хтось говорить, наш мозок велику частину часу вільний і відволікається від мовлення того, хто говорить.
Антипатія до чужих думок. Будь-яка людина завжди більше цінує свої власні думки, і для неї приємніше й легше відслідковувати саме їх, а не змушувати себе стежити за ходом міркувань партнера.
Вибірковість уваги. Ми звикли слухати одночасно багато чого, не приділяючи однакової уваги різним об'єктам сприйняття (слова, міміка, жести, пози, інтонації й ін.). Спроба уважно слухати все й одночасно фіксувати щось є для багатьох непосильним заняттям. Тому, в порядку самозахисту, ми привчаємося поперемінно вибирати те, що у певний відрізок часу становить для нас найбільший інтерес. Ця властива нам звичка переключати увагу з одного на інше утруднює концентрацію уваги на чомусь одному.
Потреба репліки. Чиясь промова може викликати в нас невідворотне бажання перебити та (чи) відповісти, і тоді ми перестаємо слухати. Наші думки зайняті формулюванням «розгромних» коментарів, за допомогою яких ми хочемо спростувати аргументи партнера.
Можна також говорити про існування як внутрішніх, так і зовнішніх перешкод, що заважають слуханню.
До зовнішніх перешкод слухання відносяться:
Фізичний дискомфорт. Спека, холод, утома чи головний біль погіршують здатність слухати і приділяти увагу співрозмовнику.
Переривання і перешкоди. Телефонні дзвінки, стукіт за стінкою, гудіння вентилятора й інші зовнішні подразники можуть відволікати від ходу бесіди.
Зайнятість думками про інші речі. Думки про інші зустрічі, невідкладні справи і термінові повідомлення можуть відволікати.
Заздалегідь підготовлені відповіді. Відповіді-заготовки на реальні проблеми людей чи спроби швидко віднести ці проблеми до тієї чи іншої категорії можуть заважати вам уважно слухати.
Готовність до нудьги. Чекання нудьги від спілкування з певними людьми означає, що ви заздалегідь намагаєтеся віддалитися від них, не давши їм жодних шансів.
Розмови про самого себе. Надмірна заклопотаність самим собою і власними проблемами руйнує процес спілкування.
Персоналізація. Припущення, що співрозмовник говорить про вас, хоча це не так, обмежує ваше сприйняття.
Ставлення до співрозмовника. Симпатія чи ворожість до співрозмовника можуть зіпсувати слухання.
Вибіркове слухання. Сприйняття тільки частини того, що говорить співрозмовник, через розбіжність особистих переконань чи думок слухача зі змістом сприйнятого повідомлення веде до неприйняття всієї розмови, тому що думка співрозмовника не має значення для нього.
Співрозмовник говорить недостатньо голосно чи пошепки.
Акцент у того, хто говорить, монотонність, занадто швидкий чи повільний темп мовлення.
Відволікаюча зовнішність співрозмовника, його манери (манірність чи неадекватність міміки і т. ін.).
Оточення чи пейзаж за вікном.
Погана акустика.
Обмеженість у часі, відчуття, що регламент вичерпано.
Надмірне завантаження роботою, необхідність робити кілька речей одночасно.
Колір стін у приміщенні (червоний — дратує, темно-сірий — гнітить).
Внутрішні перешкоди слухання пов'язані, як правило, зі шкідливими звичками того, хто слухає, «міркувати про що-небудь ще» (про співрозмовника, про те, як він мене сприймає, що думає про мене і т. ін.).
Більшість людей оцінюють точність свого слухання на 70—80 %. Однак цілий ряд досліджень показав, що в дійсності ефективність слухання у більшості людей становить 25 %, тобто 75 % почутих повідомлень втрачаються. Наслідки, до яких може призвести неточне сприйняття чи перекручування інформації під час слухання, наочно демонструє дитяча гра «зіпсований телефон».
Те, що відбувається зі змістом повідомлення в процесі передавання його від однієї людини до іншої, можна умовно зобразити таким чином:
