20. Зміни у статусі урср як союзної республіки у період перебудови. Розпад срср та проголошення незалежності України.

Акт проголошення незалежності України |

Серпневі події в Москві ще більше посилили прагнення народів СРСР до самостійного розвитку, до незалежності. 24 серпня 1991 р. Верховна Рада України, виходячи з ситуації, що склалася внаслідок ліквідації серп­невого заколоту, приймає Акт проголошення незалежності України. Це був документ величезної історичної ваги, підтверджений всенародним рефе­рендумом 1 грудня 1991 р. В ньому взяло участь 84,2% виборців, з яких 90,3% проголосували за незалежність України. Нагадаємо, що це була третя спроба домогтися незалежності. Перша відбулась у 1648-1654 рр. під проводом Б.Хмельницького, друга - у 1917-1919 рр. під керівництвом М.ґрушевського і В.Винниченка. Того ж дня Президентом України було всенародне (61,6 %) обрано Л.Кравчука.

КОРОТКІ ПИТАННЯ

1. Стаття 102. Правосуддя в УРСР здійснюється Найвищим Судом УРСР, Найвищим Судом Молдавської АРСР, обласними судами, судами адміністративних округ, а також спеціальними судами СРСР, що створюються за постановою Верховної Ради СРСР, народними судами.

2. Розроблений Й. Сталіним проект «Про взаємовідносини РСФРР з незалежними республіками» передбачав входження останніх до Російської Федерації на правах автономії. Це був так званий проект автономізації. Він викликав енергійну критику з боку більшості тодішнього керівництва УСРР. Проти плану автономізації виступив і В. Ленін. Він запропонував покласти в основу взаємовідносин радянських республік інший принцип - принцип рівних прав у складі федерації.

3. 1) За каждой из союзных республик сохраняется право свободного выхода из Союза.

2) Союзные республики, в соответствии с настоящей Конституцией, вносят изменения в свои конституции. 

3) Территория союзных республик не может быть изменяема без их согласия, а равно для изменения, ограничения или отмены статьи 4 требуется согласие всех республик, входящих в Союз Советских Социалистических Республик.

4. Органи Радянської влади на місцях слідуючі:  а) Ради Робітничих, Селянських та Червоноармійських депу­татів (міські та сільські), а також обрані ними Виконавчі Комітети (Виконкоми);  б) З'їзди Рад (губерніяльні, повітові і волосні), а також обрані ними Виконавчі Комітети (Виконкоми)

5. 15 березня 1939 року Сеймом. Президент – Августин Волошин.

6. Він об’єднував і направляв роботу наркоматів республіки, координував діяльність уповноважених загальносоюзних наркоматів, керував виконкомами обласних Рад депутатів трудящих.

7. У Конституції не передбачається будь-якої інформації про систему судових органів.

8. 2 серпня 1940 р. Верховна Рада СРСР вирішила включити Північну Буковину і Південну Бессарабію до складу УРСР, а з решти Бессарабії і колишньої Молдавської Автономної РСР 15 серпня 1940 р. створено Молдавську РСР.

9. 29 червня 1945 р. був підписаний договір між СРСР і Чехословаччиною, згідно з яким Закарпатська Україна ввійшла до складу УРСР.

10. Загальними    судами   України   є  Верховний   Суд  України , Верховний суд Автономної  Республіки  Крим,  обласні   суди,  міжобласний   суд,  Київський   і Севастопольський    міські    суди,  міжрайонні  (окружні ) суди, районні  (міські ) суди, військові   суди  регіонів , Військово -Морських  Сил і гарнізонів.

11. 1) 1 червня 1919 р. – об’єднання військової, державної, господарської діяльності; 2) грудень 1920 р. – федеративний договір – усі рад. Республіки мали спільне політичне керівництво,армію та військове командування, фінансову систему, керівництво господарством здійснювалося з єдиного центра; 3) грудень 1922 р. - утворення Союзу РСР; 4) травень 1925р. – завершився процес входження УСРР до складу СРСР на 9 Всеукраїнському з’їзді Рад.

12. Румунська «Трансністрія» - це територія УСРР, яка була захоплена гітлерівською кампанією і передана на врядування Румунії.

    1. "Трансністрія" (лівобережні райони МРСР, Одеська, південна частина Вінницької і західні райони Миколаївської областей центр - м. Тирасполь, м. Одеса) загальною площею майже 100 тис. кв. км, з них більш як половина - українські землі. Встановили румунську адміністрацію (серпень 1941 - березень 1944 pоків) - так зване "Врядування Трансністрії" на чолі з губернатором Г. Алексяну. Трансністрію називали Задніпров’ям.

13. З’їзд Рад СРСР – обирала ЦВК СРСР( з цього складу обиралася Президія ЦВК), РНК СРСР – виконавчий орган.

14. Пакт Рібентропа-Молотова – 23 серпня 1939 року.

Протокол складався з короткої преамбули і наступних чотирьох пунктів:

1. У випадку територіально-політичної перебудови областей, які входять до складу Прибалтійських держав (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва), північний кордон Литви одночасно є межею сфер інтересів Німеччини і СРСР. При цьому інтереси Литви щодо Віленської області визнаються обома сторонами.

2. У випадку територіально-політичної перебудови областей, які входять до складу Польської держави, межа сфер інтересів Німеччини і СРСР буде приблизно проходити по лінії рік Нарви, Вісли і Сяну. Питання, чи є у взаємних інтересах бажаним збереження незалежної Польської держави і якими будуть кордони цієї держави, може бути остаточно з'ясованим лише протягом подальшого політичного розвитку…

3. Стосовно Південно-Східної Європи з радянської сторони підкреслюється зацікавленість СРСР у Бесарабії. З німецької сторони заявляється про її повну політичну незацікавленість у цих областях.

4. Цей протокол зберігатиметься обома сторонами в суворій таємниці.

1. 1. 18 березня 1939 р. більша частина території Карпатської України була окупована угорськими військами. До 7 липня 1939 року вона була анексована.

   2. Угорська окупація Закарпаття була зв'язана з терором та репресіями проти українських діячів. Замість обіцяної автономії, угорці визнали вузьку самоуправу «Підкарпатському Краєві», проводячи політику угорщення в культурному житті й адміністрації.

2.  Рішення загальносоюзних органів влади вважались обов'язковими для всіх республік. До компетенції вищих органів влади СРСР належали зовнішні зно­сини; оголошення війни та укладення миру; кордони; збройні сили; планування та встановлення основ народного господарства; тран­спорт; зв'язок; бюджет; грошова й кредитна системи; встановлення засад землекористування та землеустрою, судоустрою й судочин­ства, законодавства про працю; визначення загальних принципів на­родної освіти, охорони здоров'я тощо.

3. У нечувано стислі терміни протягом 1921-1927 pp. було створено кодекси й інші рівнозначні їм законодавчі акти з основних галузей радянського права. Кодифікація в Україні базувалася на принципі єдності радянського законодавства. Основним її методом була рецепція законодавства РСФРР, а дещо пізніше — і законодавства союзного. Прийняття у 1924 р. Конституції СРСР, Основ судоустрою Союзу РСР і союзних республік, Основних начал кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік призвели до ще більшої централізації влади, управління й правового регулювання. Постановою РНК УСРР від 15 липня 1924 р. було створено Комісію з розгляду законодавчих проектів, на яку покладалося завдання щодо попереднього розгляду й відповідності з чинним законодавством СРСР і УСРР усіх законодавчих актів.

Водночас тоді ще враховувалися деякі специфічні відмінності розвитку України. Подеколи процес української кодифікації випереджав російську і відбувався незалежно від загальносоюзного. Так, опублікований в Україні у 1922 р. проект Цивільного процесуального кодексу став підґрунтям аналогічного Кодексу РСФРР. В Україні були прийняті Адміністративний кодекс і Кодекс законів про народну освіту, хоча подібні акти в інших радянських республіках не розроблялися, були вони відсутні й на союзному рівні.

18. Перша адміністаритвна реформа була проведена відповідно до постанови 3 сесії ВУЦВК «Про адміністративно-територіальний поділ та про спрощення радянського апарату» - 25 жовтня 1922 р. Найскладнішим завданням цієї реформи став перехід від чотириступеневої системи управління (губернія - повіт - волость - село) до триступеневої (округ - район - село). Відповідно до постанови з'їзду Рад Президія ВУЦВК своїм рішенням від 3 червня 1925 p. скасувала губернії як адміністративно-територіальні одиниці.

19. Центральні органи влади – Всеукраїнський з’зд Рад; ВУЦВК; Президія ВУЦВК; РНК; Народні комісари УСРР; місцеві органи влади – з’їзди рад; виконкоми; радин депутатів на місцях – міські, селищні, сільські.

20. В. Ленін запропонував покласти в основу взаємовідносин радянських республік принцип рівних прав у складі федерації.

21. Закон про судоустрій УРСР (30 черв. 1960), Кримінально-процесуальний кодекс УРСР (25 груд. 1960), Кримінальний кодекс УРСР (28 груд. 1960).

Цивільний кодекс УРСР та Цивільний процесуальний кодекс УРСР (обидва — 18 лип. 1963); Кодекс УРСР про шлюб та сім’ю (20 черв. 1969); Земельний кодекс УРСР (8 лип. 1970); Виправно-трудовий кодекс УРСР (23 груд. 1970); Закон УРСР про охорону здоров’я (15 лип. 1971), Кодекс законів про працю УРСР (10 груд. 1971); Водний кодекс УРСР (9 черв. 1972); Закон УРСР про нар. освіту (28 лип. 1974); Кодекс УРСР про надра (25 черв. 1976); Лісний кодекс УРСР (13 груд. 1979).

Усього в ході другої кодифікації укр. рад. законодавства в УРСР — вона тривала від 1956 до 1988 — окрім багатотомних зведених видань і Конституції, було прийнято, відповідно до 16 загальносоюзних «Основ...», 13 кодексів та 3 закони, що були наслідком неповної, «горішньої» кодифікації. У подальшому всі ці акти зазнали численних змін. Так, на жовт. 1984 у Кримінальний кодекс було внесено понад 340 змін, у Кримінально-процесуальний — понад 270, у Цивільний — понад 70, у Цивільний процесуальний — понад 120. Видозмінені кодекси тривалий час продовжували діяти і в незалежній Україні, а деякі з них і досі зберігають свою чинність (див.Кодифікаційні роботи в незалежній Україні).

22. До компетенції вищих органів влади СРСР належали зовнішні зно­сини; оголошення війни та укладення миру; кордони; збройні сили; планування та встановлення основ народного господарства; тран­спорт; зв'язок; бюджет; грошова й кредитна системи; встановлення засад землекористування та землеустрою, судоустрою й судочин­ства, законодавства про працю; визначення загальних принципів на­родної освіти, охорони здоров'я тощо.

23.  

    1. У вересні 1939 року радянські війська окупують в Польщі територію Західної України, яка 14 листопада 1939 офіційно увійшла до складу УРСР.

    2. 28 червня — 3 липня 1940 війська СРСР зайняли Бессарабію і Північну Буковину, що належали Румунії. УРСР одержала Північну Буковину з Чернівцями, південні райони Бессарабії з містом Білгород-Дністровський (Аккерман).

24. Всеукраїнський з’зд Рад, ВУЦВКР, РНК. Віданню ВУЦВКР, належать: вибори і звільнення Народніх Комісарів і Голови Ради Народніх Комісарів, розклад державних прибутків і зборів між центральною і місцевою владою.

25. Операція «Вісла» — етнічна чистка, здійснена у 1947 році (початок — 29 березня) під керівництвом Радянського Союзу, Польщі, Чехословаччини. Полягала у примусовій депортації (виселенні) з використанням збройних сил вказаних країн українців з Лемківщини, Посяння, Підляшшя і Холмщини на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині, а також у різні регіони СРСР.

26. В далекі 60-ті роки ХХ століття виникло нове для СРСР поняття дисидентство, що з латинської dissident – "незгідний". Саме цей рух призвів до нового погляду на владу в соціальних колах.

Дисидентство – суспільно-політичний рух незгодних з існуючим режимом у державі.

27. Конституція 1936 р. зазначала нові назви для наркоматів: а) загально-союзні, що керували дорученою їм галуззю державної адміністрації на всій території СРСР безпосередньо або через підлеглі їм органи; б) союзно-республіканські, що керували відповідною галуззю за списком підприємств чи установ через однойменні наркомати в республіці; в) республіканські, підпорядковані тільки РНК республік. Крім наркоматів, до РНК УРСР належали державні комітети і центральні управління (Держплан, Головне управління організованого набору робітників і переселення та ін.).

Статья 78. К союзно-республиканским министерствам относятся министерства: внутренних дел; высшего и среднего специального образования; геологии; заготовок; здравоохранения; иностранных дел; культуры; легкой промышленности; лесной и деревообрабатывающей промышленности; мелиорации и водного хозяйства; монтажных и специальных строительных работ; мясной и молочной промышленности; нефтеперерабатывающей и нефтехимической промышленности; обороны; пищевой промышленности; промышленного строительства; промышленности строительных материалов; просвещения; рыбного хозяйства; связи; сельского строительства; сельского хозяйства; строительства;  строительства предприятий тяжелой индустрии; торговли; угольной промышленности; финансов; цветной металлургии; черной металлургии; энергетики и электрификации; юстиции.

28. Під час окупації фашистська Німеччина розчленувала Україну на 4 різних областей (округів) : дистрикт «Галичина» - під керівництвом Генеральної Губернії, який входив до складу 3 Рейху; Рейхскомісаріат «Україна», який підпорядковувався власне рейхеомісару і рейхсміністерству східних окупованих земель; зана керівництва Ромунії, передусім Трансністрія під керівництвом Алексяну; зона військової адміністрації, яка проходила під час повної окупації України у східних областях України.

29. Внаслідок підписання угоди 8 грудня 1991 року у Біловезькій Пущі між керівниками трьох держав (Росією, Україною, Білоруссю) про припинення існування СРСР і утворення СНД.

30. У 1920-30-х окуповані Польщею українські землі, які були остаточно приєднані до Польської держави рішенням Ради Послів держав Антанти від 14.3.1923, входили до складу Волинського, Люблінського, Львівського, Станіславського, Тернопільського і Поліського воєводств (офіційна назва -„Східна Малопольща“), Воєводства поділялись на повіти, повіти — на гміни. На чолі воєводства стояв воєвода, якого призначав президент за рекомендацією Міністерства внутрішніх справ. Адміністративну владу у повіті здійснював староста, а у гміні — війт. Місцеве сільське управління очолював солтис.

31. Було відновлено цивільну судову систему і ліквідовувались військові трибунали, однак, надалі провідну роль у судочинстві займали військові суди. Був обраний склад Верховного Суду УРСР, поновлено склад обласних судів. У 1949 р. були вибори народних суддів і народних засідателів. Продовжувала діяти прокуратура. Каральними органами були – МДБ і МВС УРСР.

32. 40. Спільною постановою Президії Верховної Ради СРСР, Ради Народних Комісарів СРСР і ЦК ВКП(б) від 30 червня 1941 року з метою мобілізації всіх сил держави був створений Державний Комітет Оборони (ДКО). Це був орган з надзвичайними повноваженнями, який зосередив в своїх руках всю повноту воєнної, політичної і господарської влади. Рішення ДКО були обов'язковими для всіх фізичних і юридичних осіб. Очолював ДКО Сталін, який одночасно був Генеральним секретарем ЦК ВКП(б) і головою РНК СРСР.

33. Влада на місцях і в центрі належить Радам народних депутатів – Верховної Ради УРСР, обласні, районні, міські, районні містах, селищні та сільські Радин народних депутатів.

34. 1 листопада 1939 р. і створила на цих територіях області, які підпорядкувалися республіканському центрі.

35. 30 грудня 1922 р. – Договором про утворення СРСР.

36. Швидкий наступ німецьких військ зумовив необхідність проведення евакуації промислових підприємств у східні райони СРСР. З цією метою була створена Рада в справах евакуації при ДКО. В УРСР цю роботу проводили уповноваженні Ради та евакуаційні пункти. Значні зміни відбулись у діяльності територіальних судів і органів прокуратури УРСР. областях суди і органи прокуратури переводились на воєнний стан – обласні суди реорганізовувались у військові трибунали, а районні, міські і обласні прокуратури – у районні, міські і обласні військові прокуратури. 

37. Найвищим виконавчим органом державної влади та управління вважалась Рада Народних Комісарів України, яка згідно з Конституцією також могла видавати закони, правда лише за спеціальним рішенням ВУЦВК. Раднарком складався з народних комісаріатів на чолі з народними комісарами. Комісаріати, у свою чергу, ділились на колегії. Рада Народніх Комісарів має право брати на свій розгляд питання і справи, що стосуються до законодавства і загального керування країною, але має право вирішати своєю владою ті чи инші питання, або справи лише з загальним, або спеціальним уповноваженням В.Ц.В.К., а коли нема такого уповноваження, постанови Р.Н.К., даються на затвердження В.Ц.В.К.Р. 

Рада Народних Комісарів УРСР:

• а) об'єднує і спрямовує роботу Народних Комісаріатів УРСР та інших підвідомчих їй господарських і культурних установ; об'єднує і перевіряє роботу Уповноважених загальносоюзних Народних Комісаріатів;

• б) вживає заходів по здійсненню народногосподарського плану;

• в) вживає заходів по здійсненню державного і місцевого бюджету УРСР;

• г) вживає заходів по забезпеченню громадського ладу, обороні інтересів держави і охороні прав громадян;

• д) спрямовує і перевіряє роботу Ради Народних Комісарів Молдавської АРСР, керує і перевіряє роботу виконавчих комітетів обласних Рад депутатів трудящих;

• е) утворює, в разі необхідності, спеціальні комітети і Головні Управління при Раді Народних Комісарів УРСР у справах госпдарського і культурного будівництва.

38. Найвищим органом державної влади УРСР є Верховна Рада УРСР. Верховна Рада УРСР здійснює всі права, що залежать УРСР згідно з статтями 13 і 19 Конституції УРСР, оскільки вони не належать, в силу Конституції, до компетенції підзвітних Верховній Раді УРСР органів УРСР: Президії Верховної Ради УРСР, Ради Народних Комісарів УРСР і Народних Комісаріатів УРСР. Органами державної влади в областях, округах, районах, містах, селищах, станицях і селах УРСР є Ради депутатів трудящих.

39. Такий самий, як і в УРСР – на області – 6 областей утворювалося.

40. Див. 32 пит.

41. З початку війни місцеві Ради депутатів трудящих і їх виконкоми проводили певну роботу, спрямовану на будівництво оборонних споруд, створення місцевої протиповітряної оборони, керували перебудовою підприємств оборонної промисловості, налагоджували професійне навчання, забезпечували охорону майна тощо. Захопивши Україну, німці ліквідували Ради.

42. Ризький мир — договір, підписаний у Ризі 18 березня 1921 представниками РРФСР і УСРР, з одного боку, та Польщі — з другого^[1], який формально закінчив польсько-радянський збройний конфлікт 1919–1920 років, санкціонував поділ українських і білоруських земель між Польщею і Радянською Росією та фактично анулював Варшавський договір 1920.

43. Ліквідували повіти і волості, замість них утворено 53 округи та 706 районів, які об'єднували сільські, міські та селищні ради. У 1925 р. уряд ліквідував губернії як адміністративну одиницю і ввів триступеневий адміністративний поділ на: округ (41) - район (680) - сільраду (10 314).

44. Версальський мирний договір  — підписаний у Версалі 28 червня 1919 року державами-переможницями у Першій світовій війні (США, Британією, Францією, Італією, Японією, Бельгією тощо) з одного боку, і переможеною Німеччиною — з іншого.

45. Сен-Жерменський мирний договір  — мирова угода, один із договорівВерсальської системи післявоєнного облаштування Європи, укладений 10 вересня1919 року у місті Сен-Жермен-ан-Ле поблизу Парижа між так званими головними союзними державами (США, Британською імперією, Францією, Італією, Японією), державами, що утворилися на руїнах Австро-Угорщини (Австрія, Чехословаччина), державами, до складу яких перейшли частини території Австро-Угорщини (Польща,Румунія, Королівство Сербів, Хорватів і Словенців), а також іншими учасникамиПершої світової війни (Бельгія, Греція, Китай, Португалія, Куба, Нікарагуа, Панама,Сіам). Ігноруючи рішучу вимогу Буковинського народного віча у Чернівцях 3 листопада 1918 року про приєднання української частини Буковини до складу єдиної Української держави, її передали Румунії (ст. 59 Договору);

Було проігноровано також рішення Собору Русинів у Хусті 21 січня 1919 року про приєднання цього краю до УНР, і Карпатську Україну включили до складу Чехословаччини. Це викликало рішучі протести урядів ЗУНР, УНР та УСРР. Згідно ст.53 Договору Австрія, з підтвердженням вже вчиненими діями Союзниками та Асоційованими силами, визнає повну незалежнічть Чехо-Словацької держави, яка включатиме автономну територію Русинів на південь від Карпат. (див. Підкарпатська Русь).

46. Мирний договір з Угорщиною був підписаний 4 червня 1920 року. Затримка була пов’язана з існуванням Угорської радянської республіки. Територія Угорщини за новими домовленостями скорочувалась на 77 відсотків, а населення — на 59 відсотків. Під владу Румунії відійшли області Трансільванія та Банат, до Королівства сербів, хорватів і словенців — Воєводина і Хорватію. Угорщина більше не мала виходу до Адріатичного моря. Угорщина могла мати армію не більше 35 тис. чоловік і повинна була сплачувати репарації.

47. Напередодні війни країна значно ослабла й природно, що турецька армія зазнала в ній поразки. Севрський договір,  між державами-переможницями та Туреччи¬ною 10 серпня 1920 року зафіксував руйнування Османської імперії, в якої відбирали  близько 80%  володінь (Палестину, Трансйорданію, Ірак, Сирію, Ліван та інші території). Зона морських проток була під контролем країн Антанти. Туреччина, якій лишили частину півострова Мала Азія та смужку єв¬ропейської території з містом Константинополем, опинилась у становищі колоніальної залежності. До того ж країна змушена була сплатити репарації переможницям.

48. Біловезька угода — документ, підписаний 7—8 грудня 1991 року Президентом України Леонідом Кравчуком, Президентом Росії Борисом Єльциним та Головою Верховної Ради Республіки БілорусьСтаніславом Шушкевичем у Біловезькій Пущі під Брестом (Білорусь), яким оголошено розпуск Союзу РСР і створення Співдружності Незалежних Держав (СНД). Окрема угода була укладена щодо здійснення єдиного контролю над наявною в державах ядерною зброєю.

49. Конституційним законом від 01.02.1944 поширено компетенцію УРСР на зовнішні справи й оборону утворенням союзно-республіканських наркоматів (згодом міністерств з цих ділянок). З кінця 1940-х pp. припинено призначення міністра оборони УРСР.

Україна відіграла активну роль у розгромі нацистської воєнної машини. Територія України була ареною жорс­токих кровопролитних битв, а її народ зазнав у цій війні великих втрат і величезних страждань. Природно, що участь українського народу у війні проти Німеччини, а також те, що Україна протягом своєї історії неодноразо­во була об'єктом іноземної агресії, зумовило, що укра­їнський народ і його уряд були заінтересовані у створенні післявоєнної системи миру і безпеки.

50. 26 листопада 1944 р. в Мукачеві Першому з'їзді Народних комітетів Закарпаття. З'їзд, на який прибуло 663 делегати від усього Закарпаття, проголосив себе органом законодавчої влади краю, прийняв Маніфест про вихід зі складу Чехо-Словацької республіки і возз'єднання Закарпатської України з УРСР. З метою координації діяльності створених комітетів, що становили політичну основу нової влади на місцях, з'їзд обрав вищий виконавчий орган влади у "державі", частково наділений законодавчими повноваженнями,- Народну Раду Закарпатської України (НРЗУ). Процес міжнародно-правового визнання входження Закарпатської України до складу СРСР (УРСР) розпочинається з підписання у Москві договору між СРСР та Чехо-Словацькою республікою (29 червня 1945 p.), згідно з яким Закарпатська Україна переходила до складу УРСР.