Методики основного дослідження

Найменування методики	Кількість досліджень	Показники
"Г. Айзенка-EPІ" – методика діагностики рівня емоційної стійкості, нейротизму, екстраверсії та інтроверсії.	3	2
"Прогноз" оцінки основних властивостей нервової системи та темпераменту особистості – призначена для первинного орієнтовного виявлення осіб з ознаками нервово-психічної неврівноваженості.	3	1
Визначення типу поведінки особистості у групі дозволяє виокремлети шість основних тенденцій поведінки людини в реальній групі: залежність, незалежність, товариськість, нетовариськість, прагнення до "боротьби" і "уникнення боротьби".	3	6
К. Томаса "Тип поведінки в конфліктній ситуації" – виявляє здібності до суперництва, співпраці, уникнення, пристосування, компромісу.	3	5
"Опитувальник Басса-Дарки" – для дослідження агресії.	3	3
"Методика трьох-Т" самооцінка властивостей нервової системи та темпераменту, що оцінює рівень розвитку необхідних особистісних якостей.	3	3
"Комунікативні та організаторські здібності" – виявляє уміння контактувати, активність та участь у суспільному житті, ініціативні, комунікативні та організаторські здібності.	3	2
Методика "Незакінчені речення Сіднея і Сакса" використовувалась для визначення цілей, рівнів спонук, професійних мотивів	1	3
Анкети експертної оцінки військово-професійної діяльності	3	5

Важливе місце на другому етапі посідало розроблення організаційних засад дослідження та апробація визначеного нами інструментарію. Найбільш вагомою частиною цього етапу стало проведення дослідження показників професійного становлення.

Робота була спрямована на встановлення закономірностей впливу психологічних особливостей військовослужбовців, на успішність професійного становлення та виконання ними професійної діяльності. Також було визначено психологічні критерії професійного становлення військовослужбовців служби за контрактом для діяльності в особливих умовах та визначені завдання: окреслені критерії професійного становлення; визначені психодіагностичні кореляти ефективності професійного становлення молодших командирів служби за контрактом. Отримані емпіричні дані були статистично оброблені методом кореляційного аналізу, після чого проводився аналіз результатів завдяки інтерпретації інтеркореляційних зв’язків між психологічними особливостями молодших командирів та успішністю виконання ними військово-професійних завдань (відповідно до розроблених нами 5 критеріїв (рівнів) експертної оцінки військово-професійної діяльності); експериментально обґрунтовано побудову моделі психологічних особливостей професійного становлення молодших командирів служби за контрактом. Процедуру побудови моделі здійснювали на основі інтерпретації статистично оброблених даних методами факторного та регресивного аналізу.

Підбір адекватних методик дослідження є обов’язковою умовою успішного вирішення завдань оцінки професійного становлення, психологічних особливостей молодших командирів військової служби за контрактом.

Найбільш раціональним у дослідженні діяльності молодших командирів в особливих умовах ми вважаємо підхід, що базується на характеристиці індивідуально-психологічних особливостей та успішності діяльності.

Однак, беручи до уваги стресогенний характер діяльності військовослужбовців військової служби за контрактом, який значно впливає на можливості організму під час професійного становлення, комплекс інформативних побічних показників працездатності повинен бути доповнений (або замінений) методиками, що дозволяють оцінити зміни з боку професійно важливих психологічних особливостей.

За даними, отриманими нами в пілотажному дослідженні, такими якостями, що відображають специфіку професійного становлення молодших командирів в процесі діяльності, стали: прагнення до лідерства, здатність до керівництва, сильні вольові якості, готовність до розумного ризику, прагнення до успіху, здатність до домінування в екстремальних умовах, стійкість проти стресу, адаптабельність, тобто швидка пристосованість до нових умов під час виконання навчально-тренувальних завдань та показники, які отримують за розробленою нами методикою визначення рівнів професійного становлення (додаток Ж.1).

Таким чином, підсумки попередніх досліджень професійного становлення особистості переконують, що вона має досліджуватися комплексно з урахуванням саме цих показників.

Цифрові масиви отриманих показників досліджували відомими методами математичної статистики для кожної групи окремо, а також проводили кореляційний, факторний та регресійний аналіз. Отримані в результаті дослідження кількісні показники опрацьовано за допомогою статистичної програми SPSS 16.0.

Отже, комплекс методик, які ми застосували в дослідженні, є достатньо повним і надав можливість виміряти не тільки психологічні особливості становлення, професійно важливі якості в традиційному розумінні, а й фактори, які визначають особливості функціонування та динаміку розвитку цих якостей у професійному становленні та професійній діяльності, що належать до регулятивних механізмів і пов’язані із самосвідомістю й самооцінкою, мотиваційно-смисловою і ціннісною сферами особистості, когнітивним стилем особистості та емоційно-вольовою сферою.

Таким чином, за результатами аналізу наукових джерел та дослідницької роботи у військах визначено: три етапи становлення молодших командирів; систему показників становлення, на підставі яких нами розроблено критерії вивчення та оцінки рівня становлення молодших командирів військової служби за контрактом і побудовано на їх основі цілісну методику дослідження (додаток Д.2).

Методика визначення рівнів становлення молодших командирів військової служби за контрактом будувалася в такий спосіб. Одночасно з вимірюванням і визначенням рівня становлення молодших командирів військової служби за контрактом за спеціально розробленими критеріями (додаток Д.2) оцінювалися і реєструвалися чинники, ступінь їх виразності в підрозділах. Потім на підставі ступеня виразності того чи іншого чинника здійснювалося перегрупування даних про рівень становлення молодших командирів військової служби за контрактом однакового часу служби на посаді і виконувався порівняльний аналіз. Найбільш чіткі розходження за всіма показниками становлення припадали на вісімнадцятий і тридцять шостий місяці служби молодших командирів військової служби за контрактом на посаді. Тому дані на молодших командирів військової служби за контрактом аналогічного строку першого та другого контракту отримані в результаті зрізових вимірів при виїздах в інші частини, також використовувалися в аналізі зовнішніх чинників.

Такий підхід був започаткований для підвищення наукової достовірності, статистичної обґрунтованості встановлюваних залежностей. Справа в тому, що не всі зовнішні чинники, що впливають позитивно на становлення, були виражені в експерименті достатньо широко. Окремі з них взагалі мали поодинокий характер. Внаслідок цього кількість молодших командирів військової служби за контрактом, які піддаються впливу чинників, що розвивають, була невеликою і це не завжди давало можливість зробити обґрунтовані висновки. Це потребувало додаткового дослідження, що ґрунтувалося на використанні зрізових вимірів в інших частинах. При цьому з метою спрощення методики вимірювання зовнішніх чинників дослідження проводилося за дихотомічною шкалою методом експертних оцінок. Тобто виділялися тільки кращі і гірші за виразністю ознаки, що нас цікавлять, після чого виконувався порівняльний аналіз частки молодших командирами військової служби за контрактом одного строку контракту, у яких стоновлення відбулось або навпаки не відбулося. Експертами виступали, як правило, командир частини і його заступники, офіцери управління і командування батальйонів.

За кожним показником виділено низку емпіричних ознак, за проявами яких у діяльності і поведінці молодших командирів військової служби за контрактом нами одержані наукові узагальнення про рівень їх становлення.

Як результати становлення під час діяльності можуть виступати не тільки успіхи у бойовій та професійній підготовці, класність, але і його безпосередня підготовленість до виконання обов'язків по службі, насамперед через наявність знань, навичок і умінь службової діяльності (опанування засобами і прийомами роботи), розвиненість необхідних для оволодіння військовою професією якостей особистості. Результати дослідження показали, що саме ці психологічні утворення особистості набувають найбільшого розвитку і зміцнення в міру становлення молодших командирів військової служби за контрактом. Отже, самостійним показником становлення можна обрати наявність у них практичних умінь в основних видах службової діяльності. У сфері службових стосунків становлення молодших командирів військової служби за контрактом виявляється у зміні статусу особистості, у розвитку службових стосунків із членами колективу.

Важливим показником становлення молодшого командира військової служби за контрактом є службова активність. Вона виявляється в практичному ставленні молодшого командира військової служби за контрактом до командирської діяльності, у його прагненні повністю засвоїти, самостійно, якісно, ініціативно і творчо виконувати покладені на нього непрості обов'язки. Прояв у повсякденній діяльності молодшого командира військової служби за контрактом цих ознак свідчить насамперед про повноту входження його в роль командира, про розвиток, зміцнення і стабілізацію мотиваційно-вольової сфери особистості, становлення характеру. Психологічним показником досліджуваного явища слугує задоволення молодшого командира військової служби за контрактом головними сторонами командирської діяльності і свого професійного розвитку. Цей показник дозволяє судити не тільки про рівень засвоєння діяльності, адаптованості молодшого командира військової служби за контрактом але і його включеності в систему стосунків у військовому колективі, що своєрідно відбиває мотиваційну сферу і риси характеру особистості. Задоволення є результатом реалізації значимих мотивів праці в процесі взаємодії цих мотивів з умовами служби. Характер задоволення визначається характером самих мотивів. Тому за ступенем задоволення можна судити і про рівень сформованості військово-фахової мотивації молодших командирів. Слід зазначити, що задоволення своїм військовим фахом не тотожне задоволенню процесом і умовами діяльності (організація умов військової праці, характер взаємостосунків із підлеглими, старшими, іншими молодшими командирами). Таким чином, основними показниками оцінки і визначення рівня становлення молодшого командира військової служби за контрактом у частині є такі: наявність у нього умінь військового спеціаліста, командира, що навчає і виховує підлеглих; визнання й авторитет молодшого командира серед військовослужбовців; службова активність; результати діяльності і суб'єктивного задоволення командира нею, перебігом свого військово-професійного розвитку.

Нами було виокремлено п’ять рівнів становлення, а як значення шкали оцінки рівня становлення використано нечіткі змінні: "А" – високий; "Б" – вищий за середній; "В" – середній; "Г" – нижчий за середній; "Д" – низький. Під час дослідження нами були виявлені й уточнені емпіричні ознаки, що характеризують кожен із відзначених показників, і на цій підставі утворені критерії п'ятибальної вимірювальної шкали порядку. Ступінь виразності кожного показника відповідає п’ятьом критеріям: низький – 1 бал; нижчий за середній – 2 бали; середній – 3 бали; вищий за середній – 4 бали; високий – 5 балів.

Рівень "А"– властивий молодшим командирам військової служби за контрактом, які досягли дуже високого рівня становлення, а саме: відмінних знань, навичок та вмінь щодо службової діяльності; умілого, самостійного, зразкового та високо ініціативного виконання усіх службових завдань; зацікавленого, творчого ставлення до служби, постійного позитивного впливу на співслужбовців власним прикладом поведінки, виконання завдань; командирської вимогливості до всіх військовослужбовців, глибокої поваги та авторитету у колективі; високорозвинених командирських якостей, впевненості у собі та задоволення процесом становлення; стійкого інтересу до роботи з людьми та бажання бути молодшим командиром військової служби за контрактом; відмінних показників підготовки до служби. Рівень "Б" молодшого командира військової служби за контрактом властивий тим, хто досяг достатньо високого рівня становлення. Вони мають: хороші та відмінні знання, навички та вміння службової діяльності; вміння самостійно у повному обсязі виконувати посадові обов’язки; активно та ініціативно ставляться до служби, високий особистий приклад; повагу та авторитет серед підлеглих, систематичну вимогливість до них; достатньо розвинені командирські якості; впевненість у собі та задоволення службою й роботою з людьми, бажання бути молодшим командиром військової служби за контрактом; переважно добрі та відмінні показники у підготовці до служби та дисципліни підлеглих. Рівень "В" молодшого командира військової служби за контрактом відповідає середньому рівню становлення: хороші знання, сформовані загалом навички та вміння службової діяльності; правильне, але не зовсім повне та самостійне виконання посадових обов’язків; висока виконавча активність, хоча й недостатня ініціатива в службі; періодичний прояв особистого прикладу; недостатній авторитет серед підлеглих, командирські якості, що сформувалися неповністю; впевненість у собі і часткове задоволення службою при думці про те, що з обов'язками справиться; добрі і задовільні успіхи в підготовці, службі і дисципліні підлеглих. Рівень "Г" властивий молодшому командиру військової служби за контрактом, що знаходиться на низькому рівні становлення, має хороші і задовільні знання, нестійкість, обмеження у прояві навичок та вмінні службової діяльності; значні труднощі в практичному виконанні посадових обов'язків за систематичної допомоги та контролю старших; недостатню службову активність, відсутність вираженої ретельності у службі й інтересі до роботи з людьми; нездібності впливати на підлеглих; нерішучість і боязкість у висуванні до них вимог; відсутність необхідного для командування авторитету, поваги в колективі, слабка сформованість якостей молодшого командира; значне незадоволення службою при думці про те, що загалом з обов'язками впорається; a в підсумку – задовільні показники в навчанні, службі та дисципліні підлеглих. Рівень "Д" характеризує молодшого командира військової служби за контрактом дуже низького (незадовільного) рівня становлення, що має слабкі знання, ще несформовані навички й уміння службової діяльності; незадовільне, незважаючи на систематичне втручання старших, виконання посадових обов'язків; нестійкість мотивації, байдужість і пасивність, недбале ставлення до служби; відсутність особистісного прикладу, поваги й авторитету серед підлеглих; скутість і напруження, незадоволення і розчарування, небажання бути молодшим командиром військової служби за контрактом; украй низькі результати в підготовці, службі та дисципліні підлеглих.

Зрозуміло, що подані характеристики є певною мірою умовними, тому що будь-яка людина значно складніша, ніж її опис. Проте отримана класифікація дозволяє здійснити аналіз становлення молодших командирів і може бути використана офіцерами у роботі з ними.

Після виміру (оцінки) ступеня виразності показників молодшого командира військової служби за контрактом для визначення рівня його становлення й одержання порівняльних кількісних характеристик, що доповнюють якісній характеристиці явища, можна підсумувати бали критеріїв за всіма показниками і розділити на число показників: , (2.1)

де – середнє значення, що виражає рівень становлення в балах; – бал по кожному показнику; n – число показників.

Було прийнято, що значення середнього показника від 1 до 1,9 відповідають (орієнтовно) низькому, від 2 до 2,9 – нижчому за середній, від 3 до 3,9 – середньому, від 4 до 4,5 – вищому за середній і від 4,6 до 5 – високому рівням становлення молодших командирів (таблиця 2.4).

Таблиця 2.4.