2.2. Обґрунтування методик дослідження професійного становлення молодших командирів військової служби за контрактом

Поряд із реалізацією загальнонаукового підходу і методологічних принципів всебічного аналізу психічних явищ наукова методологія допускає системну організацію методики дослідження загалом. Тому методика дослідження розроблялася комплексно і в узагальненому вигляді включала: по-перше, експеримент, під час якого проводилося пролонговане дослідження і порівняльне вивчення становлення молодших командирів військової служби за контрактом упродовж їх служби в частині, виявлення і послідовний аналіз впливу його чинників, що детермінують процес самого становлення. Необхідну методичну основу для лонгітюдного і порівняльного вивчення процесу становлення склали: методика оцінки рівня становлення, науково-методологічні прийоми виявлення і виміру чинників, що впливають на нього; по-друге, сукупність психологічних методів і прийомів, що забезпечують отримання емпіричних даних у ході експериментальної роботи; по-третє, формуючий експеримент, який дав можливість на практиці втілити психологічні рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності процесу становлення молодших командирів військової служби за контрактом у частинах та підрозділах; по-четверте, методи і техніку кількісного та якісного аналізу зібраної інформації, а також її психологічної інтерпретації.

Під час створення і розроблення методики дослідження використовувався накопичений наукою досвід аналізу процесів фахової адаптації, становлення і розвитку спеціалістів. Як відзначає багато дослідників, це завдання дуже складне. Труднощі викликає не тільки багатозначність названих процесів та реальна практика, а й недостатня розробленість проблеми дослідження в психології, відсутність єдності поглядів на професійне становлення особистості. Насамперед це виявляється в різноманітних підходах до визначення показників і критеріїв вивчення й оцінки становлення спеціалістів.

Отже, виходячи з розглянутого досвіду вивчення процесу професійного становлення спеціалістів, було обрано систему показників, що стали основою нашої методики визначення рівнів становлення молодших командирів (додаток Д.1., Д.2.).

На початковій стадії дослідження були використані такі методики: аналіз документів, який дозволив вивчити й проаналізувати біографічні дані, особливості життєвого шляху, виховання і досвіду, отриманого молодшим командиром військової служби за контрактом до призову в армію, якість підготовки його під час служби в навчальній частині, успішність з предметів бойової та командирської підготовки, дисциплінованості і ставлення до служби. Ці й інші відомості про особистість молодшого командира військової служби за контрактом містяться в обліково-послужних картках та картках врахування заохочень і дисциплінарних стягнень, службових характеристиках, часописах з бойової підготовки, професійних занять та в інших документах. Аналіз документів був допоміжним джерелом інформації і застосовувався на етапі ознайомлення з молодшим командиром військової служби за контрактом у поєднанні з іншими методами. Так, під час усного опитування, індивідуальних групових бесід з офіцерами і прапорщиками підрозділу, які добре знають особистість молодшого командира військової служби за контрактом, уточнювалися особливості його характеристики, оцінювався рівень його становлення як командира відповідно до певних показників і вироблених критеріїв.

Метод аналізу документів нами застосовувався для вивчення передусім соціальних процесів і дає цінний матеріал для психодіагностики. Цей метод дав змогу встановити загальні погляди, думки військовослужбовців щодо тих або інших аспектів проблеми; виявити мотивацію молодших командирів до професійної діяльності за призначенням; операційний склад їх діяльності; сферу найбільших психологічних труднощів у різні періоди становлення, викликаних суб'єктивними й об'єктивними причинами.

У дослідженні також було застосовано анкетне опитування. Анкетування і письмове опитування застосовувалися не тільки для отримання інформації від молодших командирів, що входять до складу експериментальних груп, але і при разових виїздах у відрядження до військ.

Анкети щодо визначення знань і навичок роботи використовували для визначення прийомів виховної та навчальної роботи у молодших командирів, самовизначення рівнів професійного становлення молодшими командирами, анкета-відгук професійного становлення та діяльності молодших командирів військової служби за контрактом, самовизначення молодшими командирами спонуки до професійного розвитку, анкета №1 (для молодших командирів військової служби за контрактом щодо самовизначення чинників становлення) і № 2 (для офіцерів щодо визначення чинників та рівнів становлення), складних періодів та труднощів під час становлення як військовослужбовця, фахівця, молодшого командира, анкета щодо професійного самовизначення, анкета щодо визначення використання прийомів виховного впливу молодшими командирами) (додаток В.1. – В.11.).

Для діагностики рівня й психологічних особливостей професійного становлення нами застосовано опитування. Враховуючи те, що за допомогою опитувального методу можна за короткий термін зібрати значущий обсяг психологічної інформації, яка має високу діагностичну надійність, а також можливість його застосування як у групових, так і в індивідуальних дослідженнях, в роботі він використовувався як основний. Під час застосування опитувального методу враховувалися обмеження при використанні особистісних опитувальників, що пов’язані як із процедурою опитування, так і з поведінкою випробуваних [272].

Всього за різноманітними типами анкет і опитувальних листів опитано 296 молодших командирів військової служби за контрактом.

Вибір бесіди як методу отримання інформації зумовлений можливістю безпосередньої взаємодії з випробуваними. Водночас певним обмеженням цього методу є суб’єктивний характер інтерпретації отриманих емпіричних даних [242].

Бесіди з молодшими командирами військової служби за контрактом та їх товаришами по службі підрозділу, а також офіцерами, прапорщиками проводилися як із заздалегідь підготовленими опитувальниками, так і в неформальному вигляді. У бесідах під час опитування молодших командирів з'ясовувалася їх підготовка для командування, навчання і виховання підлеглих; для результатів отриманих у роботі з підлеглими, характерні труднощі, незадоволення роботою, ставлення до молодшого командира військової служби за контрактом, до командирських обов'язків, служби, колективу, підлеглих і старших, забезпечення особистісних цілей на найближчий час, перспективу і мотивацію діяльності; оцінка організації, умов службової діяльності і пропозиції щодо їх удосконалення.

Слід зазначити, що висловлювання молодших командирів, їх самоспостережень у подальшому зіставлялися з відповідними об'єктивними даними й аналізувалися.

Оскільки питання є основним засобом отримання інформації від випробуваного, то у ході бесіди використовувалися такі питання різних типів: Ви вважали б за краще служити рядовим солдатом або на посаді, не пов'язаній з командуванням підлеглими, якби трапилася нагода?; У чому Ви відчуваєте недолік підготовки, отриманої в навчальному підрозділі?; Який період з початку командирської служби, на Вашу думку, є найважчим?; Які відчуття – стани Ви відчували в перші дні і тижні командирської служби у військовій частині?; Чи можете Ви сказати, що Ваше становлення як молодшого командира вже відбулося і Ви упевнено, самостійно успішно виконуєте обов'язки на посаді?; Чи задоволені Ви ходом свого становлення як командира, і тим, якою мірою успішно воно відбувається?; Чи збігаються ті уявлення про службову діяльність молодших командирів військової служби за контрактом, що були у Вас до прибуття у військову частину, з тими, які є зараз?

В окремих випадках метод має безпосередній психотерапевтичний ефект, оскільки дозволяє усвідомити причини труднощів військовослужбовця і шляхи їх подолання.

Бесіда виступала як елемент методів узагальнення незалежних характеристик і групової оцінки особистості. Предметом оцінювання респондентів, крім того, були організаційні, педагогічні й соціально-психологічні умови діяльності молодших командирів підрозділу військової служби за контрактом. Індивідуальні бесіди, як правило, поєднувалися зі спостереженням за поведінкою молодших командирів у процесі спілкування з дослідником.

Також, нами використовувався біографічний метод, головними джерелами якого були: офіційні біографічні документи (характеристики, автобіографії тощо), практичні результати діяльності, автобіографічні.

Наступним методом який ми застосовували була – орієнтовна анкета, за допомогою якої ми визначали деякі основні види спрямованості людини: особистої, тобто спрямованості на себе, коли має місце перевага мотивів особистого благополуччя, прагнення до лідерства, престижу; колективістської, тобто спрямованості людини на взаємні дії, коли вчинки людини визначаються потребою у спілкуванні, прагненням підтримувати хороші стосунки з товаришами по роботі; ділової, тобто спрямованості на завдання, відображає перевагу мотивів, породжених самою діяльністю, захопленням процесом діяльності, безкорисливе прагнення до знань, оволодіння новими навичками і вміннями.

Наступним методом, який нами використано, є спостереження – це один з най об’єктивніших та надійних методів дослідження в сучасній психології. Він являє собою цілеспрямоване і систематичне вивчення дій, вчинків, поведінки, ставлення до служби і до різноманітних явищ оточуючої дійсності з метою викриття, реєстрації та аналізу тих фактів, які можуть характеризувати спрямованість, характер, здібності та інші індивідуально-психологічні якості людини. При спостереженні об'єктом обстеження виступали практичні дії (вчинки) окремого молодшого командира. Групові спостереження допомагали вирішити не тільки завдання дослідження групи (її структури, ефективності діяльності), а й низки питань вивчення індивідуальних особливостей кожної особистості в цій групі.

За допомогою методу спостереження нами визначалася ретельність молодшого командира військової служби за контрактом щодо виконання службових обов'язків, прояв ним командирських та інших особистісних якостей у ситуаціях з підлеглими і старшими; впевненість і самостійність у діях, рішеннях і вчинках, їх підготовка, авторитетність. Спостереження здійснювалося в умовах повсякденної служби як дослідником особисто, так і за його завданням офіцерами підрозділу.

Цілеспрямоване спостереження за становленням, діями молодших командирів військової служби за контрактом на різноманітних етапах їх служби, бесіди з ними й офіцерами підрозділів, аналіз результатів, отриманих у дослідженні, дозволили встановити три основних періоди становлення молодших командирів у частині. Допрофесійний (початковий) – період адаптації, ознайомлення з посадою і новим військовим колективом, професійного навчання (основний) – період розвитку і закріплення необхідних для служби умінь і якостей особистості, професійної діяльності (завершальний) – ми ототожнюємо з етапом завершення професійного становлення, який передбачає подальше удосконалення особистісної структури військовослужбовця служби за контрактом, розвиток професійно значущих якостей, розвиток прийомів самооцінки, саморегуляції, самовдосконалення.

Отже, протиріччя, труднощі, тимчасові межі і змістовні характеристики кожного з виділених етапів значною мірою визначалися індивідуально-психологічними особливостями молодших командирів, а також умовами їх служби в підрозділах. Залежно від цих обставин одні молодші командири проходили ці періоди швидше, інші значно повільніше. Нами визначено, що у той час, як основна маса проходила допрофесійний етап, окремі командири уже вступали на другий етап становлення. Крім того, іноді спостерігалася чітка регресія, зниження в частини молодших командирів військової служби за контрактом, які досягли певного рівня становлення.

Як тенденція, таке явище спостерігалося у дослідженні двічі: на початку їх служби і незадовго до звільнення у запас. У цілому важливо підкреслити, що за своїми ознаками початковий період відповідав якісним характеристикам рівнів "Г" та "Д". Наступний період – рівням "В", "Б" та "А", тобто середньому рівню становлення, вище середнього і високому рівню становлення молодших командирів військової служби за контрактом. Природно, відзначені рівні – межі періодів – дуже відносні, тому що якісні зміни у свідомості особистості відбуваються або поступово, або стрибкоподібно у важко визначених часових інтервалах. Але подібний підхід однак дозволяє визначити головні тенденції становлення, розкрити зміст основних періодів, визначити засоби керування цим процесом.

Перший етап допрофесійної підготовки (вільний або примусовий вибір професії, вікові межі від 18 до 20 років), який включає в себе проходження строкової служби а також можливої діяльності після її завершення протягом яких відбувається формування особистості військовослужбовця як суб’єкта майбутньої військової діяльності.

Військова діяльність висуває підвищені вимоги до психічного здоров’я військовослужбовця, в його свідомості постійно протікає процес зіставлення своїх можливостей з вимогами службової діяльності. Іншою важливою специфічною особливістю діяльності є наявність у військовослужбовця високої психічної напруги, яка зумовлена його участю у бойовій та навчальній підготовці і пов'язана з екстремальними умовами.

Оволодіння соціальною роллю військовослужбовця і реалізація цієї ролі упродовж військової служби дозволяє йому накопичити військовий досвід, краще пізнати самого себе та свої можливості, самоствердитися, домогтися визнання підлеглих і командирів.

Етап допрофесійного становлення (початковий)– професійно-психологічна і службова адаптація молодших командирів служби за контрактом, що прибули в частину. В цей період вони звикають, пристосовуються до нового виду діяльності, умов його перебігу, входять у роль молодшого командира, засвоюють норми і традиції, що склалися в підрозділі. Сутність психологічних змін, які відбуваються в період адаптації, полягають у перебудові споживчо-мотиваційної сфери, системи наявних знань, навичок, умінь, у розширенні і поглибленні орієнтованої основи діяльності відповідно до нових завдань, цілей, перспектив і умов їх реалізації. У дослідженні підтвердилося те, що під час адаптації помітного розвитку особистості молодшого командира військової служби за контрактом не відбувається, що впродовж зазначеного періоду особистістю не стільки набуваються нові властивості і якості, скільки перебудовуються вже наявні. Збереження ефективності діяльності відбувається головним чином завдяки звиканню до нових умов.

На цьому етапі командування навчає і виховує молодших командирів у ході спільної служби, одночасно здійснює глибоке вивчення процесу їх становлення на посадах. Командування надає дієву допомогу молодшим командирам у виконанні посадових обов’язків та розвитку морально-ділових якостей, необхідних для подальшої служби на посадах з більшим обсягом роботи.

Командуванню корисно знати основні чинники, які заважають плідно служити молодшим командирам, щоб, якомога раніше протидіяти зниженню професійної мотивації. Саме на першому році служби нерідко відбувається переорієнтація фахової спрямованості частини особового складу, багато хто з підлеглих висловлює намір залишити службу. У роботі з такими підлеглими доцільно підвищувати рівень усвідомлення ними потреби продовжувати службу, підтримувати психологічну готовність до подолання труднощів, зосереджуватися на тому, щоб завдання службової діяльності були для підлеглих особисто важливими.

Якщо умови діяльності не відповідають прагненням молодших командирів, він не бачить можливості у задоволенні своїх потреб, які сподівався реалізувати в ході професійної діяльності, у нього спостерігається послаблення, чи, навіть, зникнення необхідних (базових) мотивів. Це може спонукати його до пошуку нових видів діяльності як в інших службах, так і в іншій професійній сфері.

Командуванню доцільно: допомогти молодшому командиру позбавитись від нереальних прагнень і очікувань, пов’язаних з професійною діяльністю, чітко розкрити перед ним зміст завдань, які він повинен буде вирішувати, реальним розміром фінансового та матеріально-технічного забезпечення; спрямувати організаційні і виховні заходи на формування соціально значимих ціннісних орієнтацій та необхідних морально-ділових якостей молодших командирів для успішного виконання посадових обов’язків; забезпечити, щоб молодший командир відчув, що потрапив у колектив, який уміє турбуватися про своїх членів, і одночасно вимагати сумлінного виконання своїх обов’язків, дотримання кодексу честі.

Узагальнюючи вищевикладене, можна стверджувати, що вже на етапі допрофесійної підготовки відбувається процес оволодіння відповідними професійними діями в системі військової діяльності; активізація всебічного розвитку, закладання елементів емоційно-вольової регуляції поведінки, засвоєння моральних норм та правил поведінки у підрозділі. Одночасно з оволодінням уміннями і навичками у військовій діяльності молодшого командира, підвищенням фізичних і психічних якостей, іде інший, не менш важливий процес – процес формування провідної службової діяльності. У процесі багаторічної підготовки переважний розвиток отримують властивості особистості, що позитивно впливають на досягнення високих результатів. До таких властивостей особистості належать: самоконтроль, наполегливість, обережність, практицизм.

Нами з'ясовано, що на початку служби відбувається оволодіння системою соціально значущих ціннісних уявлень про побудову життя і професійний шлях, засвоєння системи належних стосунків зі співслужбовцями та командирами, формування основ професійної спрямованості, самооцінка власної професійної придатності на основі аналізу своїх можливостей у службі та ступеня розвитку професійно важливих якостей, спроби самовдосконалення і самоорганізації. Нині посади, пов’язані з командирською діяльністю, комплектуються двома основними шляхами: перший – відбір військовослужбовців, які завершують строкову службу; другий – відбір військовослужбовців, здатних до організаторської та виховної роботи, які мають великий досвід діяльності через пункти вербовки військових комісаріатів.

Труднощі адаптації молодих підлеглих у підрозділах обумовлені специфічним характером професійної діяльності, а також умовами, у яких вона проходить. Характер роботи визначається наявністю певних соціально-психологічних особливостей. Однією з особливостей колективів є те, що результат їх роботи відрізняється від результатів роботи більшості інших колективів.

Командуванню слід знати, що багато молодих фахівців після початку служби відчувають труднощі відносно самоконтролю та самокорекції поведінки у службовій діяльності внаслідок неадекватної самооцінки. Як правило, не перевіривши себе у складних умовах, такий молодший командир схильний перевищувати свої можливості, рівень знань і умінь.

Однак, реально почавши виконувати службові завдання, молодший командир відчуває сильне стресове навантаження, до якого він не готовий. Різкі, суворі зауваження колег, керівництва можуть призвести у психологічно слабкого молодшого командира до негативної оцінки себе як фахівця. Це викликає у нього почуття невпевненості, приниження власної ролі та свого статусу у підрозділі. Командування має своєчасно підтримати молодших командирів, запобігти розвитку комплексу "неповноцінності"; та бажання реалізувати себе як особистість та проявити фахову спроможність за межами ЗС України.

Слід уникати ситуації, пов’язаної з не кращими традиціями, коли новачку дістається найбільш некваліфікована чи невигідна робота, погано обладнане робоче місце, тому що він поки що на краще не заслужив. Такий підхід до молодого спеціаліста суттєво знижує ефективність процесу його адаптації.

Молодого фахівця командуванню потрібно вводити до службової діяльності підрозділу та навантажувати роботою поступово. Надмірне навантаження на початку службової діяльності суттєво ускладнює як професійну, так і соціально-психологічну адаптацію, призводить до появи почуття самотності, невпевненості та зміни мотивації щодо подальшого проходження служби.

Частина підлеглих призначається на посади, які не відповідають отриманій ними спеціальності або потребують більшого обсягу знань та умінь, ніж той, яким вони володіють. Призначення на посаду, що не відповідає отриманій спеціальності, може викликати у молодого фахівця почуття розчарування, безпорадності, призвести до зниження мотивації до роботи, ускладнення процесу як соціально-психологічної, так і професійної адаптації, і, як наслідок, до виникнення бажання залишити службу в ЗС України. Командування має вносити необхідні пропозиції керівництву підрозділу, служби, щоб запобігти такому стану. За умови вимушеного призначення (наприклад, внаслідок значного некомплекту) звернути першочергову увагу на оволодіння молодшими командирами тими фаховими знаннями і навичками, яких йому бракує, створити у молодших командирів установку на подолання труднощів.

Визначаючи індивідуальні завдання для молодого працівника, слід на основі аналізу службової діяльності виявляти найбільш слабкі місця у рівні їх особистої підготовки. Командування має стимулювати цікавість молодших командирів, заохочувати його щодо самостійного вивчення настанов, інструкцій, спеціальної літератури та проведення інструктивно-методичних і показових занять.

Отже, на цьому етапі відбувається цілеспрямоване освоєння системи знань, первинних практичних навичок і умінь в обраній професійній діяльності, формування цілісних уявлень про певну професійну спільноту, розвиток і наповнення предметним змістом мотивів і цілей майбутньої діяльності, розвиток операційної основи професійного самовизначення елементів професійного мислення, пам’яті, психомоторики тощо.

На етапі професійного навчання, військова діяльність здійснюється у відповідності власних можливостей, лімітується психічними та фізіологічними можливостями і зазвичай завершується у віці 20–25 років. На етапі професійного навчання відбувається пристосування до соціальних і професійних норм, умов, процесів військової служби, подальший розвиток самовизначення в обраній професії, самоусвідомлення правильності вибору професійного шляху, узгодження життєвих і професійних цілей та установок, формування значущих рис особистості професіонала, розвиток професійно-важливих якостей, спеціальних здібностей, емоційно-вольових якостей.

Етап професійної діяльності (25–45) ми ототожнюємо з етапом завершення професійного становлення, який передбачає подальше удосконалення особистісної структури військовослужбовця служби за контрактом, розвиток професійно значущих якостей, розвиток прийомів самооцінки, саморегуляції, самовдосконалення. Молодший командир, який перебуває на етапі професійної діяльності, це вже досвідчений фахівець, який самостійно, надійно й успішно виконує основні функції за призначенням.

Аналіз результатів при особистих спостереженнях експериментатора дав можливість уточнити інформацію, отриману іншими методами, скоригувати оцінки, зроблені начальниками при організації роботи з молодшими командирами військової служби за контрактом, умови та етапи їх становлення під час служби. При інтерпретації результатів спостереження ми враховували можливі помилки спостереження.

Важливу роль поряд зі спостереженням, бесідою й опитуванням молодших командирів військової служби за контрактом у нашому дослідженні відігравав аналіз результатів їх діяльності. Цей метод дав змогу виявляти й оцінювати рівень виконання військовослужбовцями складних завдань, ступінь досягнення ними цілей і планів діяльності, становлення, а також уточнення якісних характеристик мотиваційної сфери особистості.

Об'єктивну оцінку рівня становлення, розвитку необхідних для служби умінь та якостей серед молодших командирів давали різноманітні варіанти експертного опитування особистості. Думки командирів і співслужбовців молодшого командира військової служби за контрактом про різноманітні прояви його як особистості виступали найбільш інформативним і достовірним джерелом емпіричних даних у ході його становлення.

Для оцінки рівня успішної професійної діяльності під час становлення і вираження її якостей нами була розроблена анкета експертної оцінки військово-професійної діяльності. В анкеті подані характеристики діяльності, виділені нами як типові критерії її успішності, отримані за результатами опитування експертів (n=30) і ґрунтуються на їх суб’єктивній думці. Підбір експертів здійснювали на основі таких показників: посада, стаж роботи, досвід служби.

Як критерії успішності професійного становлення нами були використані такі показники з анкети експертної оцінки: володіння професійними знаннями, уміннями, уміння застосовувати отримані знання в процесі виконання службових обов'язків, ставлення до виконання службових обов'язків, наявність якостей особистості, бажаних для молодшого командира, точність і безпомилковість професійної діяльності, поступове підвищення рівня військової професійної діяльності (професійне зростання), уміння самостійно працювати, здатність успішно працювати в напружених і складних ситуаціях, надійність і витривалість під час виконання довгострокових робіт, службова і військова дисципліна, особисті якості, професіоналізм (майстерність), результати діяльності (ефективність), професійна надійність, здібність до співпраці (добре спрацьовується з іншими), професійна компетентність, ступінь реалізації перспектив професійного зростання, авторитетність, негативізм, організаційні здібності, комунікативні здібності, нервово-психічна стійкість, вікові особливості, індивідуалістичність, ригідність, оптимізм, витривалість, соціальна бажаність, дотримання військових традицій, гуманність, дотримання етичних норм по відношенню до підлеглих та колег, чесність, принциповість, мужність, професійні знання, професійні уміння і навички, виконання посадових обов'язків, знання документів, що регламентують службову діяльність, здатність до накопичення професійного досвіду та реалізація його у службовій діяльності, уміння забезпечувати виконання завдань в бойових умовах, миротворчих операціях, мотивація до професійного самовдосконалення, здатність підвищувати бойову готовність, зміцнювати військову дисципліну в підрозділі, частині (частинах), стан фізичної підготовленості, працездатність, зовнішній вигляд та стройова підтягнутість, штабна культура (культура роботи з документами), стиль управління, уміння формувати морально-психологічний клімат в колективі (підрозділі), організовувати та проводити заняття, уміння проводити службові наради, висловлювати думки (доповіді) в письмовій формі, публічно виступати, самостійність та ініціативність службової діяльності, відповідальність та виконавча дисципліна, уміння здійснювати дисциплінарну практику, творчість мислення, здатність до самооцінки, лідерські якості, авторитетність, наполегливість, активність, комунікабельність, стресостійкість, самоконтроль у повсякденній діяльності, особиста мотивація на військову службу (додаток В.3).

Відповідно до процедури експерименту оцінювалась вираженість цих ознак у своїх підлеглих за 10-бальною шкалою. Звідси узагальнено характеристику ступеня вираженості показників молодшого командира військової служби за контрактом, оціненої через критерії, що тотожні рівню його становлення як командира.

На основі узагальнення критеріїв після відповідних процедур виміру (оцінки) ступеня вираженості показників можна дати якісну характеристику рівня становлення молодшого командира військової служби за контрактом.

В подальшому нами застосовувався метод тестування – психологічної діагностики, який організований у формі стандартизованих запитань або завдань. Тестовий метод дав можливість з певною ймовірністю встановити рівень розвитку навичок, знань, особистісних характеристик, психічних станів людини.

Отже, на підставі отриманих результатів було відібрано найбільш інформативну кількість тестових методик, що повністю відповідали завданням дослідження (табл. 2.3).

Таблиця 2.3.