35

Розділ іі організація та методики дослідження становлення молодших командирів військової служби за контрактом у частині

У цьому розділі на основі аналізу психологічної літератури, військового досвіду визначено теоретико-методологічні основи дослідження і розроблено методику дослідження процесу становлення молодших командирів військової служби за контрактом під час службової діяльності.

Вирішення цих завдань створює передумови для експериментального вивчення динаміки процесу становлення молодших командирів військової служби за контрактом в частині та ефективний перебіг визначальних його чинників.

2.1. Організація дослідження професійного становлення молодших командирів військової служби за контрактом в особливих умовах діяльності

Методологічною основою дослідження професійного становлення на філософському рівні став системний підхід, на загальнонауковому рівні – діяльнісний підхід до вивчення психіки (О. М. Леонтьєв, С. Д. Максименко), на рівні наукової методології – діяльнісний принцип (О. М. Леонтьєв, С. Д. Максименко), принцип інтеріоризації зовнішньої діяльності у внутрішню (С. Л. Рубінштейн), а також теорії особистості (Б. Г. Ананьєв, О. М. Леонтьєв, А. Маслоу, К. Роджерс, С. Д. Максименко) [9–10; 128–131; 152–158; 164; 251; 263–268;].

Проаналізувавши основні наукові дослідження з даної проблематики, ми дійшли до висновку, що проблема професійного становлення військовослужбовців та молодших командирів служби за контрактом висвітлювалася фрагментарно і не була об’єктом самостійного дослідження. Винятком є дослідження Н. А. Агаєва [4], присвячене адаптації контрактників, та А. І. Черняка [312], який розглядав можливості застосування професійного відбору для дослідження майбутніх військовослужбовців служби за контрактом.

Поряд з цим низка робіт, присвячених діяльності різних категорій військовослужбовців, стали важливим підґрунтям вирішення обраної мети. Серед таких здобутків слід відзначити вивчення психічних аспектів професійної підготовки (С. В. Василенко) [40], діяльності військовослужбовців строкової служби (В. В. Стасюк [285], В. І. Осьодло), психологічної підготовки (О. П. Макаревич) [147–148], навчання курсантів (А. В. Видай, Г. Р. Дубровінський) [78], професійної діяльності офіцерів (М. С. Корольчук, П. П. Криворучко, О. Ф. Хміляр) [114–115; 120; 310]. Аналіз робіт зазначених авторів дає змогу стверджувати, що професійне становлення військовослужбовців ними не розглядалось.

На основі виконаного нами аналізу можна констатувати, що відсутня єдність у дослідженнях психологічних особливостей та у визначенні етапів професійного становлення молодших командирів, не розглядається динаміка змін індивідуальних психологічних особливостей (якостей) на етапах професійного становлення, не досліджені критерії професійного становлення молодших командирів служби за контрактом, не розроблена модель професійного становлення.

Процес професійного розвитку військовослужбовця служби за контрактом допускає спочатку проходження ним етапу строкової служби, а згодом етапів багаторічної підготовки і становлення його як кваліфікованого фахівця. Цей період можна визначити як ранню професіоналізацію, пов’язану з набуттям не лише соціально обов’язкових знань і навичок, а й оволодіння первинними специфічними професійними практичними навичками, вміннями, які мають специфічний у професіональному відношенні характер.

Під час розгляду теоретико-методологічних передумов і методик дослідження становлення молодших командирів військової служби за контрактом ми керувалися сформованим у сучасній психології рівнем розуміння її наукової методології, насамперед загальною методологією як діалектичним підходом до явищ дійсності; частковою методологією як сукупністю методологічних підходів і принципів, що застосовують у психології стосовно досліджуваної проблеми; методологією як сукупністю конкретних методичних прийомів психологічного дослідження.

У дослідженні процесу становлення молодших командирів військової служби за контрактом втілені основні методологічні принципи психологічної науки.

Використана нами методологія психологічного дослідження допускає, крім того, попереднє з'ясування самого поняття "становлення" і визначення місця проблеми становлення молодших командирів військової служби за контрактом в галузі інших досліджень. Аналіз джерел сучасної наукової літератури [45–48; 50–52; 138; 154] показав, що термін становлення використовується авторами, які вивчають складні та динамічні явища і процеси, але едность поглядів до його визначення так і не досягнута.

Нами встановлено два підходи щодо визначення критеріїв ефективності професійного становлення. Перший базується на виділенні об’єктивних і суб’єктивних критеріїв. До об’єктивних належать якість, надійність виконання діяльності. До суб’єктивних критеріїв відносять задоволення результатами праці, обраним фахом, наявність можливості професійного розвитку. Другий підхід спрямований на визначення комплексного провідного критерію професійного становлення, який формується на більш пізніх етапах професіоналізації. Враховуючи такі специфічні характеристики вибірки, яку ми досліджуємо, професійна діяльність обмежується трьома або п'ятьма роками (терміном контракту) і в основному пов’язана з особливими умовами, в яких регуляція діяльності здійснюється за психічними якостями, що вже склались. Увага зосереджена на виділенні критеріїв першого напряму.

Враховуючи згадані фактори, нами була сформульована мета вирішення наукового завдання: визначити психологічні особливості, що впливають на процес професійного становлення молодших командирів до діяльності в особливих умовах і на цій основі розробити модель професійного становлення під час діяльності в особливих умовах.

Отже, для організації експериментального дослідження психологічних особливостей професійного становлення молодших командирів військової служби за контрактом була розроблена програма дослідження, яка включала: визначення предмета, об’єкта, мети та завдань дослідження; розроблення критеріїв та кількісних показників за ними; створення психодіагностичної батареї тестових методик для вивчення особливостей професійного становлення; проведення пілотажного дослідження; інтерпретація отриманих результатів за допомогою кореляційного та факторного аналізу та за критерієм статистичної достовірності t – Стьюдента та Х – критерію Пірсона.

За допомогою методу експертних оцінок нами було визначено критерії професійного становлення, а саме: рівень володіння професійними знаннями, уміннями (професійна теоретична підготовка); уміння використовувати отримані знання в процесі виконання службових обов'язків (професійна практична підготовка); ставлення до виконання службових обов’язків; поступове підвищення рівня військової професійної діяльності (професійне зростання); уміння самостійно працювати; здатність успішно працювати в напружених і складних ситуаціях; надійність і витривалість під час виконання довгострокових робіт; службова і військова дисципліна і т. ін.

Для розв’язання завдань нами було використано комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження, а саме: теоретичних (аналіз проблеми професійного становлення у сучасній науковій літературі з питань вивчення психологічних особливостей професійного становлення людини в екстремальних умовах; узагальнення наукових джерел із зазначеної проблематики), емпіричних (психологічні спостереження застосовувалось у дослідженні для вивчення психологічних особливостей професійного становлення молодших командирів, як цілеспрямоване й організоване сприйняття психологічних особливостей професійного становлення молодших командирів з наступною реєстрацією даних, бесіда як метод емпіричного дослідження використовувалась нами для отримання соціально-психологічної інформації через усне опитування, оскільки дозволяє усвідомити причини труднощів і шляхи їх подолання, у нашому дослідженні застосовано метод експертних оцінок, аналіз результатів діяльності, порівняльний аналіз, опитування), психодіагностичні ("методика Г. Айзенка EPQ" призначена для визначення рівня інтро-екстраверсія, емоційної стійкості та нейротизму. Результати аналізувались тільки в тому разі, якщо вони були достатньо відвертими, при цьому величина індексу не може перевищувати 4 бали, поєднання екстраверсії-інтроверсії та нейротизму – емоційної стійкості є базовими властивостями особистості, методика "Прогноз-2" використовувалась для виявлення осіб з ознаками нервово-психічної нестійкості серед військовослужбовців і кандидатів на посади молодших командирів служби за контрактом, яка дозволила виявити ознаки нервово-психічної нестійкості молодших командирів в особливих умовах, методика оцінки властивостей нервової системи та темпераменту "методика трьох Т" використовувалась з метою оцінки рівня розвитку у військовослужбовців необхідних особистісних особливостей, самооцінки властивостей нервової системи та темпераменту особистості, яка включає в себе три тести: тест Т1 оцінює силу – слабкість нервових процесів; тест Т2 – рухливість – інертність нервової системи; тест Т3 – врівноваженість – неврівноваженість нервової системи, методика К. Томаса "Визначення типу поведінки особистості у групі " дозволила визначити шість основних тенденцій поведінки людини в реальній групі: залежність – незалежність, товариськість – нетовариськість, прагнення до "боротьби" і "уникнення боротьби". Тенденцію до залежно слід розуміти як внутрішнє або зовнішнє прагнення індивіда до прийняття групових стандартів і цінностей: соціальних та морально-етичних. Тенденція до товариськості свідчить про контактність, прагнення утворювати емоційні зв'язки як у своїй групі, так і за її межами. Тенденція до боротьби розглядається як активне прагнення особистості брати участь у житті групи, досягнення вищого статусу в системі міжособистісних взаємин; на противагу цій тенденції, "уникнення" свідчить про прагнення піти від взаємодії, зберігати нейтралітет у групових суперечках і конфліктах, здібності до компромісних рішень. Кожна з цих тенденцій має внутрішню і зовнішню характеристики, тобто залежність, товариськість і боротьба можуть бути щирими або своєрідною "маскою", що приховує справжнє обличчя військовослужбовця. Якщо кількість ствердних відповідей (позитивних чи негативних) у кожній парі (залежність – незалежність, товариськість – нетовариськість, боротьба – уникання боротьби) наближається до 20, то йдеться про істинне переважання тієї чи іншої тенденції, притаманної індивіду, що проявляється не лише у певній групі, а й поза нею, методика "Оцінки комунікативних, організаторських здібностей" використовувалась для виявлення комунікативних здібностей та організаторських здібностей особистості, уміння чітко й швидко налагоджувати ділові й товариські контакти з людьми, прагнення до розширення сфери контактів, участь у громадських і групових заходах, уміння впливати на людей, прагнення проявляти ініціативу, проективну методику "Незакінчених речень Сакса і Сіднея", яка містить у собі 60 незакінчених речень, в яких доповнення, здійснювані обстежуваним, регламентовані й залежать від змісту початку фрази. Вони розділені на 15 груп по 4 речення в кожній, що характеризують тією чи іншою мірою систему ставлення обстежуваного до родини, представників своєї або протилежної статі, до статевого життя, до вчителів, начальства і підлеглих. Деякі групи речень стосуються страхів і побоювань, наявного почуття порушень, свідчать про ставлення обстежуваного до минулого і майбутнього, торкаються сфери взаємин з батьками і друзями, життєвих цілей, використовуються для визначення рівнів спонук, професійних мотивів, опитувальник "Басса-Дарки" використовувався для дослідження агресії. Агресія є одним із поширених засобів вирішення проблем, що виникають у складних і важких (фруструючих) ситуаціях, які викликають психічне напруження. Агресивні дії виступають як засіб досягнення значимої мети, психічної розрядки, заміщення задоволення блокованої потреби і переключення діяльності, задоволення потреби в самореалізації і самовираженні; тестовий метод дав можливість з певною ймовірністю встановити рівень розвитку навичок, знань, особистісних характеристик, психічних станів), математичних методів обробки результатів дослідження (використовувались програми (STATISTIKA 6.0, SPSS 16.0).

Для вивчення динаміки досліджуваного процесу і зіставлення результатів у дослідженні, який проводився впродовж 1999-2008 рр., брали участь 296 молодших командирів служби за контрактом 169 навчального центру Сухопутних військ та Житомирського гарнізону. Характеристика контингенту випробуваних (молодших командирів) подана в табл. 2.1.

Таблиця 2.1.

Характеристика контингенту респондентів

Суб’єкти військово-професійної діяльності	Кількість випробуваних
	Термін служби до 1 року	Термін служби до 3 років	Термін служби до 5 років	∑
Молодші командири, які проходили строкову службу та перейшли на службу за контрактом	64	27	23	114
Молодші командири, які уклали контракт у військовому комісаріаті	74	67	31	172
Молодші командири на етапі професійної діяльності в умовах військової частини	57	39	28	124

Дослідженням було охоплено як молодших командирів військової служби за контрактом, так і офіцерів (які виступали в ролі експертів) підрозділів, в яких вони проходять службу. Молодші командири – 18–45 літнього віку, – особистості, які цілком склалися. За результатами нашого дослідження більшість молодших командирів до призову на військову службу встигає одержати трудове загартування. Так, близько 2/3 від кількості опитаних молодших командирів колись працювали в народному господарстві, а 35% – до служби в армії навчалися. Значний загальноосвітній рівень молодших командирів: 41,85% з них мають середню освіту, 38,7% – середню спеціальну, 10,65% – незакінчену вищу і 8,8% – вищу освіту.

Поряд з цим вони ще перебувають на етапі свого соціального, професійного становлення і розвитку. Служба у Збройних Силах, військова праця є для них своєрідною перевіркою зрілості особистісних властивостей і психологічних якостей, готовності виконати свій почесний обов'язок у ролі молодших командирів.

Саме тому важливо враховувати попередній професійний досвід практичної діяльності майбутніх молодших командирів. Для молодших командирів показова наявність життєвих планів така: 42,2% після закінчення служби мають намір працювати, 44,1% – продовжити навчання. Переважна більшість (81,5%) обстежених вважають, що під час служби молодшим командиром військової служби за контрактом вони набувають ролі керівника і вихователя, необхідні їм у подальшій трудовій діяльності. Все це, безсумнівно, сприяє успішному виконанню ними свого військового обов’язку. Водночас військова діяльність створює об’єктивну можливість активного розвитку особистості в процесі самовідданого виконання ними своїх безпосередніх обов'язків. Особливо важливий етап становлення юнака в ролі молодшого командира військової служби за контрактом, у ролі командира військового підрозділу тощо.

Отже, така вибірка респондентів дає можливість простежити зміни сутнісних психологічних особливостей упродовж професійного становлення молодших командирів.

Використання у тексті назви професії молодшого командира військової служби за контрактом відповідає довіднику кваліфікаційних характеристик працівників, які зайняті у військовій професійній діяльності.

Мета, завдання дослідження визначили логіку експериментальної роботи, яка проводилась у три етапи (табл. 2.2).

Таблиця 2.2.