5. Поняття та функції мови

Історія розвитку культури відображається в істор. розвитку мови. Не дивлячись на зміни, які відбувалися у ній, вона лишається однією і тією ж у продовж століть. Поряд із змінами, які відбувалися у мові, у ній є основний словниковий фонд, "лексичне ядро мови", яке зберігається століттями. Це слова зрозумілі усім носія мови, вони часто використовуються і є джерелом для всіх новоутворень. Основний словниковий фонд з часом змінювався, проте ці зміни відбувалися повільно. У процесі мислення мова виконує такі функції:

 Комунікативна;

 Культуротворча;

 Етнозберігаюча (забезпечує збереження культурогенезу, нагромадження культурного досвіду, отримання єдиного в духовному колі національної культури представників певного етносу не лише на території його проживання а й за її межами);

 Ідентифікуюча (забезпечення вираження етнонаціональної приналежності особи; вона ідентифікує належну до народу особу);

 Інтегративна (сприяє консолідації етносу, розділеного державними кордонами, поєднуючи його більшою мірою, ніж соціальна, релігійна, політична належність).

Оскільки мова — явище системне, усі її функції виступають не ізольовано, а проявляються в тісній взаємодії. Відмінність чи неповнота використання якоїсь із них згубно впливає на мову в цілому, а це, у свою чергу, відбивається на долі народу.

Комунікативна функція мови: нею можна передавати все те, що виражається, наприклад, мімікою, жестами чи символами, тоді як кожен із цих засобів спілкування не може конкурувати з мовою за ступенем виразності.

Культурологічна функція: Культура кожного народу відображена та зафіксована найперше в його мові.

Експресивна функція мови полягає в тому, що вона є універсальним засобом вираження внутрішнього світу людини.

Гносеологічна функція мови виражається в тому, що вона є своєрідним засобом пізнання навколишнього світу.

Мислетворча функція реалізується в тому, що, формуючи думку, людина мислить мовними нормами.

Естетична функція мови полягає в тому, що вона є першим джерелом культури, знаряддям і водночас матеріалом створення культурних цінностей. Номінативна функція. Усе пізнане людиною одержує від неї свою назву і тільки так існує у свідомості.

6. Мова і національна технологія. Гіпотеза Сепіра-Уорфа

Зміни в українській психології значною мірою залежать також і від насильницького насадження чужої мови. Хоча багато дослідників, переважно іноземних, далеко не завжди можуть збагнути всю глибину цієї трагедії для української нації, існує низка праць, в яких значення мови для етнічної психології не враховане.

Український мовознавець Потебня стверджував, що мови – це глибоко відмінні системи прийомів мислення. Він відверто засуджував двомовне виховання дітей в ранньому віці.

Знання 2-ох мов у дуже ранньому віці не є володіння двома системами зображення одного і того ж кола думок, але роздвоює це коло і наперед утруднює досягнення цілісності світоспоглядання. Думка людини висвітлена рідною мовою виявляється логічною, глибшою, ніж її висловлювання за допомогою словника і форм чужою мовою. Встановлено, що проживання людини чи етнічної групи в чужомовному середовищі сприяє білінгвізму (вживання 2 мов) в першому поколінні. Але вже в 2, а особливо в 3 поколінні відбувається повна мовна асиміляція.

Проблема залежності культури народу від його мови обґрунтували американські вчені Сепір та Уорф (гіпотеза лінгвістичної відносності). Вони стверджують, що картина світу залежить від мовної системи, у якій вона описується. Мови відрізняються не лише за будовою речень, але і за поділом світу на елементи, які є матеріалами для побудови речень. Вони роблять висновок про взаємозв’язок з психічною, розумовою та практичною діяльністю людей. Відмінності між мовами найбільш помітно проявляється в тому, що в кожній із них є т. зв. «безеквівалентна лексика», тобто ті слова, які не перекладаються дослівно на інші мови. А відсутність у мові слів відповідних безеквівалентній лексиці іншої мови, називаються «лакунами». Лакуни обумовлені відмінностям між культурами. Також майже в усіх мовах існує граматичний рід, проте в кожній мові ділення, за родами відбувається по-своєму і це відбивається на наших уявленнях про речі і процеси, які позначають їх.