25. Походження та значення тризуба (тридента), його розвиток і становлення як Національного Герба України

Знак тризуб, або тридент, відомий у світі з незапам'ятних часів. Його знають у Європі, Азії, Індії. З тризубом зображувалися божества: грецький Посейдон, етруський (а пізніше римський) Нептун, індійський Шіва, скіфський Тагимасад.

Нині серед істориків поширені дискусії про правомірність використання тризуба як державного герба. Іноді висувається твердження, що це був знак династії Рюриковичів і ніякого відношення до всього українського народу він не має. Такі дослідники, на жаль, не хочуть бачити очевидну істину, що українці самі видобули цей герб з глибини тисячоліть, довернули із небуття, із непам'яті. Чи випадково це?

Найдавніші писемні згадки про золотий тризуб і блакитне вбрання царів Атлантиди знаходимо у праці Платона «Тімей», яка була написана в 360—355 pp. до н. е.

Про те, що тризуб є одним з найдавніших знаків нашої землі, можна судити з наскальних малюнків, гончарних виробів, монет, прикрас. Так на Поділлі знайдені наскельні рельєфи з тризубом, які зроблені у IV — III тис. до н. е., в Ольвії — тризуби першого тисячоліття до н. е., на монетах Боспорського царства карбувалися тризуби з V ст. до н. є. і були успадковані царськими скіфами, які вважали себе нащадками атлантів. Тризубом був увінчаний шолом Урартського царя в VII ст. до н. є. Відомо також, що сармати використовували тамги-тризуби. Тамги збереглися і досі в кримських татар. Знак, подібний до тризуба, мають також литовці.

За князівської доби тризуб почав набувати сучасної графічної форми, хоча існувало багато різних варіантів малюнка у різних князів.

На певний час, а саме від татаро-монгольської навали до козацьких часів, тризуб зникає з активного вжитку, витісняється хрестом, шестикутною зіркою тощо. Хоча форми хрестів біля підніжжя іноді мали завитки з двох боків, які підіймалися вгору і разом з хрестом утворювали тризуб. Було багато зображень якорів, що нагадували тризуби і входили до складу родових гербів гетьманів війська Запорозького, в т. ч. Богдана Хмельницького, Івана Мазепи та ін.

На деяких церквах збереглися ще хрести, що формою нагадують тризуби, тобто біля підніжжя мають фігуру, схожу на омегу (при цьому тризуб ніби зменшено в пропорції до хреста). Такий хрест має й Володимирський собор у Києві. Поєднання хреста з тризубам є на маківці Золотих воріт у Києві. Це є спотворення тризуба. Тепер зупинимось на значенні тризуба, оскільки з цього приводу висловлюються різноманітні, часом далекі від істини, думки.

Найпростіші з них — це розшифрування тризуба як монограми «Володимир», «Василеве», або «воля». Визнати ці твердження означало б відмовитися від давності цього символу. Ми вже знаємо, що тризуб мав різні форми аж до найпростішої «курячої лапки» IV тисячоліття до н. е., яка аж ніяк не становила собою монограму.

Отже, головна ідея тризуба — це число три, поєднання трьох основ буття, троїстість (тривимірність) життєвого простору. Це зв'язок трьох сфер, такий самий, як і в Дереві Життя, світу Яви, Прави і Нави. Але існує ще давніше, доарїйське філософське наповнення цього символу. Основою світобудови є повна врівноваженість всіх енергій, тобто Абсолют. Порушення цієї рівноваги пробуджує два протилежні полюси: позитивний і негативний, чоловіче і жіноче, батьківське і материнське начало. Поєднання цих протилежних сил породжує третю синівську силу, отже, неприпустимо на «синові» ставити хрест.

Тризуб є вираженням найдавніших, найархаїчніших культів багатьох народів. Це, перш за все, культ Великої Праматері-Родоначальниці, культ Вогню (який є життєдайною силою), культ мудрого Змія (а в деяких народів Дракона).

Оскільки саме на землях України тризуб має безперервну багатотисячолітню традицію, він має бути визнаним як національний символ і як символ Української держави.

Більшість символів виникло ще на світанку історії людства. Символ — це ідея, яка відображає найглибинніші знання наших пращурів. Саме стародавність цих знань і є найвищою цінністю для нащадків. Це є той таємничий код, який маємо прочитати, щоб відчути себе спадкоємцями великого і мудрого народу, щоб вийти на шлях правильного життя.