
- •Предмет, об’єкт та завдання курсу українознавства
- •Зародження та етапи розвитку українознавства
- •Основні поняття і терміни в теорії етносу
- •Проблеми дослідження етногенезу українців, етногенетичні процеси в Україні
- •Поняття та функції мови
- •Мова і національна технологія. Гіпотеза Сепіра-Уорфа
- •Розвиток української національної мови
- •Поняття національного характеру та ментальності
- •Етнічні складники українського характеру
- •Етнопедагогіка – національна система виховання дітей
- •Поняття, функції, склад і структура сім’ї
- •Взаємини в українській сім'ї
- •Виховання дітей у сім'ї
- •Особливості народного світогляду українців
- •Поняття про духів, демонів, демонологію
- •Особливості української міфології. Український язичницький пантеон
- •17. Поняття та характерні ознаки обрядової культури українців
- •18. Календарно-побутова обрядовість
- •19. Родинна або сімейна обрядовість
- •20. Основні ознаки фольклору. Структура, жанровий склад українського фольклору
- •21. Народні музичні інструменти
- •Духові народні музичні інструменти
- •Струнні народні музичні інструменти в Україні
- •Народні ударні та шумові музичні інструменти в Україні
- •22. Народний танець
- •23. Найдавніші знаки-символи в Україні
- •24. Родові знаки, поява і розвиток гербів, емблем земель і міст України
- •25. Походження та значення тризуба (тридента), його розвиток і становлення як Національного Герба України
- •26. Походження та значення блакитно-жовтих барв. Українське прапорництво
- •Предмет, об’єкт та завдання курсу українознавства……………………………………………………1
- •Зародження та етапи розвитку українознавства…………………………………………………..…….2
24. Родові знаки, поява і розвиток гербів, емблем земель і міст України
Розвиток мистецтва в І тисячолітті до н. е. досяг настільки високого рівня, що звичайні ужиткові речі вже прикрашалися цілком реалістичними сценами із життя людей, особливо пластичними зображеннями тварин. Знаки-символи використовуються паралельно із реалістичним малюнком. Це переважно кіммерійські, скіфські, сарматські вироби. Характерно, що найстійкішим орнаментальним елементом залишається «трипільська спіраль», яка набуває більш чіткої геометричної форми, відомої як «меандр» і помилково довгий час приписуваної грекам. У цей же час широкого поширення набувають сарматські «тамги» — спочатку тотемні знаки, згодом сімейні і родові. Такими тамгами позначали зброю, худобу, гончарні вироби тощо.
Кожен рід в Україні здавна мав особливий знак, що свідчив про його походження від прапредків; це були тварини, рослини, птахи (знаки духів-опікунів дому) або небесні світила (місяць, сонце, зорі), зброя тощо. 3 XIII ст. в європейських країнах поширюється феодальне міське право, яке надавало можливість мешканцям створювати свої органи самоврядування. Вперше таке право було запроваджено в Магдебурзі (Німеччина), тому отримало назву Магдебурзького права.
У XV — XVIII ст. більшість міст України мали Магдебурзьке право, яке передбачало наявність у містах своїх гербів. Отже, герб — знак суверенітету і автономії. Свої герби мали всі землі України: Київщина, Чернігівщина Переяславщина, Сіверщина, Волинь, Поділля, Запоріжжя, Таврія, Одещина, Херсонщина, Крим, Слобожанщина, Холмщина, Полісся, Донеччина, Кубань, Закарпаття, Буковина, Белзщина (Сокальський р-н Львівської обл.), Перемишльщина, Галичина, Львівщина.
Звичайно, впродовж кількох століть, коли Україна була розділена між різними державами, її символіка часто відображала елементи знаків панівної держави. Так за Литовського князівства в Україні домінують литовські герби «Колюмна», «стовпи Гедиминовичів» або «Погоня». За панування Московської держави переважала московська символіка. В українській гербовій традиції домінували такі зображення: орел, кінь, ведмідь, лев, бик, якір, сонце, хрест, фортеця, тризуб тощо. Кольори, характерні для української геральдики: синій, блакитний, жовтий, золотий, червоний, чорний.
Цікаво, що деякі зображення на гербах сягають глибокої давнини. Так, наприклад, гербом держави Урарту в VI — IX ст. до н. є. був лев на тлі трибаштової фортеці. Такою ж була емблема Вавілону. Цей мотив зберігся в гербах Литовської держави («Колюмна»), а також Львова (XIV — XVIII ст.). Окремо ж зображення лева та фортеці є на багатьох інших гербах та печатках.
Розгляд усіх гербів потребує окремої праці. Розглянемо докладніше герб Київської землі, оскільки Київ с столицею нашої держави.
За християнства опікуном Києва було прийнято архистратига Михаїла, ім'я якого успадковано від героя єврейського епосу Мисаїла — двоюрідного брата Аарона і Моисея. Слово архистратиг у перекладі з грецької означає «воєначальник». Це полегшувало сприйняття масами нового покровителя, адже звичний їм Перун споконвіку був захисником війська, зброї, князівської влади і зображався зі списом і щитом. Саме Перун був і символом незалежності держави ще за часів Кия. Спис, який він тримав у правиці, нагадував вогненний кий — скіпетр, булаву, блискавицю, що було символом державної потуги, могутності. Історики визнають, що цьому зображенню передував герб із самим князем Києм — засновником міста і держави. Тому Кий-Предок, захисник свого роду і народу, в людській свідомості здавна злився з образом його покровителя Перуна. На деяких зображеннях Кий-Перун тримає спис-блискавку, або тризуб.
Та зрадницька політика правителів під впливом чужинецької культури не раз познущалася над прадавнім гербом: йому домальовували крила — став архистратиг; меч (або спис) опустили донизу — символ підневільної держави; колір з блакитного замінили на червоний — символ крові, війни, боротьби.
Отже, спотворення національної символіки починається тоді, коли держава підпадає під чужинецьке ярмо, яке несе і духовне рабство.