22. Народний танець

Одним з найцінніших скарбів українського народу є танцювальне мистецтво. Кращі художні зразки народних танців збереглися і дійшли до наших днів.

Вчення зібраного хореографічного і музичного матеріалу дає можливість визначити три основні жанри українських народних танців:

• хороводи;

• сюжетні танці;

• побутові танці.

Одним з найцінніших скарбів українського народу є танцювальне мистецтво. Кращі художні зразки народних танців збереглися і дійшли до наших днів.

Український народний танець займає значне місце серед культурних надбань нашого народу. У танцювальних образах розкривається національний характер народу, відображаються явища, взяті безпосередньо з його побуту та праці, рідна природа тощо.

Танець – це мистецтво, що існує в часі і просторі. Воно живев момент виконання.

Народний танець – це фольклорний танець, який побутує у своєму природному середовищі і має певні традиційні для даної місцевості рухи, ритми, костюми тощо.

Фольклорний танець – це стихійний вияв почуттів, настрою, емоцій і виконується в першу чергу для себе, а потім – для глядача.

Хороводи поділяються на такі, що:

1. відображають трудові процеси («А ми просо сіяли, сіяли», «Мак»);

2. відбивають родинно-побутові відносини трудового народу («Перепілка», «Ой, гілля-гілочки»);

3. в них знаходять свій вираз патріотичні почуття народу, оспівується рідна природа («А вже весна», «Марена»).

Сюжетні танці поділяються на групи, де основною темою є:

• праця («Шевчик», «Коваль»);

• народна героїка («Опришки», «Аркан»);

• народний побут («Катерина», «Коханочка», «Горлиця»);

• окремі явища природи і зображення виробничих знарядь селянина в дії («Гони вітер», «Зіронька», «Віз»);

• звичаї птахів і тварин («Гусак», «Козлик»).

Побутові танці.

Цей жанр найстаріший і є основою української народної хореографії.

На основі спільних стилістичних особливостей хореографії та музики їх можна розподілити на три групи:

1. метелиці, гопаки, козачки;

2. коломийки, гуцулки, верховини;

3. польки та кадрилі.

В побутових танцях народ зовсім відмовився від тексту, залишивши лише окремі вигуки в кульмінаційні моменти тощо.

23. Найдавніші знаки-символи в Україні

Трипільські племена займали великий простір між Карпатами і Дніпром. Щоб відновити філософію української етнічної культури, потрібна наукова реконструкція знаків-символів, понять, якими давні трипільці позначали життя і своє розуміння Всесвіту.

Найархаїчнішими знаками визнано сонячні та місячні символи, які були тісно пов'язані з календарем (солярні та люнарні).

Знаки сонця: коло, колесо з шістьма спицями, концентричні кола, круг з хрестом всередині. Знаки місяця: дуги, повернуті в різні боки, що символізувало фази місяця; півмісяці, повернуті «рогами» догори.

Такими ж давніми є зображення рослинних символів: деревце з піднятими гілками, ялинка, колос; малюнки у вигляді квітки (коло з шістьма пелюстками довкруг), світове дерево. Символ дерева — один із найстійкіших в українському космосі, який дійшов до наших днів. Життя складається з трьох сфер: стовбур, верхів'я, коріння. Стовбур означає земне життя людей (Яв), крона дерева (гілки й листя) — духовний світ Богів (Прав), коріння — підземний, потойбічний світ (Нав).

Ці три яруси світу зображені й на трипільських глеках. їхні арійські назви зберегли індійці: свах — верхнє небо із запасами води; бхувах — повітряний простір із сонцем, місяцем, зірками; бхух — земля, грунт.

Найбільше зображень дійшло до нас на ритуальному посуді, скульптурках богинь плодючості («рожаниць») тощо.

Такий посуд символізував прохання дощу — це підтверджується малюнками жіночих фігур, що підносять чару до неба (пор. укр. «чарувати» — замовляти над чарою води, ворожити чи робити «живу воду»).

Магія плодючості полів була тісно пов'язана з магією плодючості людей. Тому у складі глини, з якої ліпилися фігурки Рожаниць, було замішане зерно пшениці або мука. Символом засіяного поля вважають квадрат або ромб, розділений хрестом на чотири частини, в кожній з яких зображена крапка, що символізує зерно. Такі ж зображення іноді малювалися на животі жіночої статуетки, що означало вагітність.

Одним із найпоширеніших знаків на трипільській кераміці є орнаментальний мотив змії: змії обвивають груди Богині-Матері, зображуються на посуді, статуетках Рожаниць. Такі малюнки прийнято називати «трипільськими спіралями», «хвилями» або «меандром».

У багатьох народів існував культ вужа як охоронця сім'ї, дому. Отже, це був охоронець всього найціннішого, носій добра, миру і злагоди. На скульптурах Рожаниць він — оберег живота, що виношує плід. Вуж також пов'язаний з культом води, вологи, дощу, а, отже, плодючості землі. Слов'яни мали два «зміїних» свята: 25 березня — поява зміїв і 14 вересня — їх відхід під землю.

Другим значенням «трипільської спіралі» можна вважати вічність життя, безперервний біг сонця (спіраль, зображена навколо посудини, не має ні початку, ні кінця). Ідея руху сонця по небу виразно простежується в тих спіралях, де на закрутах зображені сонячні знаки — кола з хрестами посередині. Причому, напрямок такої спіралі знизу вгору, зліва направо, як і напрямок ходу сонця. Заслуговує на увагу і дослідження знаку хреста, який в сучасному християнстві цілком переосмислений. Первісно хрест був знаком життя: вертикаль — чоловіче, батьківське начало, горизонталь — жіноче, материнське; їхнє поєднання утворювало третю силу — синівську (сам хрест). Хрестом також позначалося сонце, небесний вогонь, світло. Цей знак відомий з прадавніх часів у багатьох народів світу (в Європі, Індії, Єгипті). Різновидом звичайного хреста є так званий арійський (орійський) хрест, або свастика. Подібним знаком користувалися фашисти уже в XX ст. в Німеччині. Тому після 1945 р. на дослідження арійського хреста наклали табу як на фашистську символіку. Такі заборони не мають ніяких наукових підстав, оскільки ці значки були відомі вже в трипільській культурі. Про це свідчать археологічні знахідки. Про значення цього символу існують різні припущення. Це знак небесного вогню, що пов'язаний з богом Перуном.

Сонячні знаки малювали здавна на хатах, перед дверима, на сволоці, вважаючи їх оберегами проти злих сил.