20. Основні ознаки фольклору. Структура, жанровий склад українського фольклору

Фольклор, усна народна творчість – це колективна літературна і музична творча діяльність народу, його неписана словесність.

До основних ознак фольклору належать:

1) Усна форма поширення, творення; синхронна і діахронна передача, тобто поширення творів фольклору в певний час і його різночасова передача від покоління до покоління. Його функціонування пов’язане з традиціями, обрядами, звичаями, трудовими заняттями, дозвіллям.

2) Анонімність – втрата авторства у процесі побутування, що, водночас, є процесом колективного творення.

3) Імпровізаційність – співтворчість у процесі виконання, що зумовлює багатоваріантність фольклорних творів.

Залежно від розмаїття змісту і формальних ознак національний фольклорний масив класифікується за типами, родами і видами.

Український фольклор складається з таких масивів:

1. Поетичний (віршований), який найчастіше проявляється у піснях.

Основна ознака – віршована форма. Він складається з різних видових груп. Передусім, це народні пісні, але весь багатий народно-пісенний матеріал, у свою чергу, поділяється на низку груп і циклів.

До найбільших з них належать обрядові пісні. Календарно-обрядові пісні тісно пов’язані з трудовою діяльністю людей, господарськими сезонами, календарними циклами у природі, різними народними святами.

Найвиразніше виділяються календарні пісні зимово-новорічного циклу, весняного, перехідної пори між весною і літом (русальні пісні), літні, осінні.

Сімейно-обрядові пісні – це поетичний супровід різних урочистих обрядів сімейного циклу.

Необрядові пісні – народні думи, історичні пісні, балади, соціально-побутові, ліричні пісні з особистого і родинного життя, жартівливі і танкові пісні, дитячі, набожні, лірницькі пісні.

2. Прозовий, що об’єднує різні оповідні види художньої народної творчості.

Однією з найважливіших складових фольклорної прози є казки. Вони своїм корінням сягають міфологічної свідомості людини, коли світ сприймався у фантастичному світлі.

Казки поділяються на три групи:

- про тварин;

- чарівні героїко-фантастичні казки, про надзвичайні предмети і уявних людей;

- побутові казки, присвячені різним подіям родинного і побутового характеру.

Друга велика група фольклорної прози – легенди і перекази.

Легенди подібні до фантастичних казок, чимало з них засновані на сюжетаж з Біблії, з історичного минулого нашого народу.

Перекази – народні оповідання про історичні події і особи. Від легенд відрізняються тим, що в них фантастика відіграє менше роль і розповідь має здебільшого реалістичний характер, спирається на історичні факти. Значна частина переказів пояснює місцеві назви. З переказами споріднені усні народні оповідання.

Також значну роль відіграють в здобутках фольклору гумористичні твори.

Проміжне місце між поетичним і прозовим фольклором займають короткі народні влучні вислови – афоризми, які передають глибокі і цікаві за змістом думки. До них належать прислів’я, приказки, загадки, певні форми побажань, прокльони.

3. Драматичний – виступає як у формі діалогів, п’єс, сценок для народного театру, ігор, вертепу, так і діалогів у віршованих і прозових фольклорних творах.