16. Особливості української міфології. Український язичницький пантеон

Міф - означає сказання про давні вірування народу щодо походження землі, явищ природи, богів, героїв, Всесвіту. Міфологія — сукупність міфів того чи іншого народу.

Характерною особливістю української міфології є пантеїзм (від гр. pan — все, і theos — Бог), тобто філософсько-релігійне вчення, за яким Бог ототожнюється із природою. Обожнювання усіх явищ природи, небесних світил, дерев, річок, поклоніння багатьом Богам називається політеїзмом, тобто багатобожжям (від гр.polis — багато і Teos — Бог, дослівно означає "храм усім Богам")

В українській релігійній міфології існує своєрідна ієрархія Богів: на чолі всього світу стоїть найстарший Бог, який керує усім життям Всесвіту, йому підпорядковуються нижчі рангом Боги, які порядкують різними сферами природи і людським життям. Форма релігії, в якій є багато Богів на чолі з одним верховним Богом, називається генот теїзмом (від гр. henos — рід, походження і Teos — Бог).

Слов'яни вірили у багатьох богів. Сучасні вчені[Джерело?] мають думку, що язичницькі боги, яких вважають виявом початкової міфології, насправді були уявленнями наших предків про Всесвіт. Першоджерелами Всесвіту вважали вогонь та воду. Більшість язичницьких богів слов'ян відомі з народної творчості: пісень, колядок.

Перу́н — божество у давньоруській язичницької міфології, покровитель князя і дружини. Також, судячи з лінгвістичних даних та фольклору, бог-громовержець, бог грози, грому і блискавки.Давні слов'яни вірили, що грім — то його мова, а блискавка — погляд, також вони сприймали грім і блискавку, як небесне орання та сівбу. Вважалось, що перший грім і дощ володіють очищувальною силою та повертають землі життєдайність. Таким чином, бог грому, що дає родючість, став також і покровителем шлюбів.

Дажбог, або Даждьбог — сонячне божество у східних слов'ян. Податель добра і багатства, божество достатку. Опікун громади й народу («наділитель», також «доля», «щастя», «майно»). Дажбог вважався подателем благ, насамперед достатку та врожаю. Деякі дослідники навіть через це вважали його божеством дощу, проте сонячна символіка Дажбога є незаперечною.

Мокош (Мокоша) — богиня материнства, милосердя, щастя і нещастя, жіночої половини, гадань, рукоділля, покровителька джерел і святих колодязів, врожаю, охоронниця корів.

Велес, Волос — в язичницькій слов'янській міфології — бог торгівлі, музики, мистецтва, поезії, скотарства, тваринництва та підземного світу. Він є опікуном худоби та асоціюється із багатством та магічними силами світу духів. У давньоруських джерелах Велес називався покровителем домашніх тварин (скотським богом) і богом матеріального благополуччя.

Сваро́г — бог-коваль, батько Дажбога. На думку деяких дослідників — верховний бог східних слов'ян, небесний вогонь. За слов'янською міфологією Сварог є небесним ковалем, що викував Світ, покровителем ковальства та ковалів, а також опікуном ремесла, який населив Землю різними істотами, створив перших людей, став покровителем шлюбу та родини. Є винахідником плугу та жорен, навчив людей молоти зерно та пекти хліб.

Яри́ло, Яри́ла — східнослов'янський міфологічний персонаж, що символізував родючість і плідність, в слов'янській міфології бог пробудження природи і родючості, символ сексуальної потужності і покровитель рослинного світу.

Ла́да — богиня кохання й шлюбу, мати Богів, старша Рожаниця, богиня світової гармонії, покровителька пологів, жінок, дітей, шлюбу, любові, жіночих справ, врожаю, родючості. Жіноче втілення Рода, дружина Сварога. Всі богині — це її уособлення та прояви.Лада — богиня життя, весни, родючості, народження, жита-зерна, яка витворює і воскрешає відмерлу на зиму природу, робить землю плодючою. Лада символізує світову любов, що є основою життя на землі. Лада — мати близнят Лелі — втіленої води, і Полеля — втіленого світла. Леля – богиня закоханих молодих пар, є джерелом любові для люблячих сердець. Лель або ж Полель — давньослов'янський бог кохання.