1.Сім'я – це обєднання осіб, які як правило спільно проживають ,повязані спільним побутом,мають взаємні права та обовязки,які виникають зі шлюбу, кровного споріднення,усиновлення,а також інших підстав,які не заборонені законом і таких,що не суперечать моральним засадам суспільства.

Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. . Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Ознаки сім’ї:

1) спільне проживання двох або більше осіб

2) спільний побут

3) наявність між її членами спільних прав та обов’язків

2. До основних функцій належать: 1) репродуктивна; 2) господарсько-економічна; 3) виховна 4) рекреативна (матеріальна та моральна); 5) комунікативна. Отже, в соціологічному значенні сім’я – це заснована на шлюбі чи кровному спорідненні невелика група людей, члени якої пов’язані спільним побутом, взаємною моральною відповідальністю та взаємодопомогою.

3. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.Конкубінат- це фактичний шлюб,це не короткочасні та приховані відносини між чоловіком та жінкою,а навпаки.

4.Сімейні правовідносини – це суспільні відносини,врегульовані нормами сімейного права.Субєктами сімейних правовідносин можуть бути лише фізичні особи,які перебувають у шлюбі,кровному спорідненні чи відносинах усиновлення.

СКУ---подружжя,2)батьки, діти,усиновлювачі,усиновлені,3)баба дід,прабаба,прадід,онуки,правнуки4)рідні брати,сестри,мачуха,вітчим,падчерка,пасинок.

Родинні звязки (кровне споріднення) є однією з підстав виникнення сімейних правовідносин.Кровне споріднення- це кровний зв'язок між людьми,що грунтується на походженні однієї особи від іншої,чи різних осіб від спільного пращура.Родинна лінія буває висхідною,низхідною,прямою чи боковою(двоюрідні,тітка,дядько,племінники). Повнорідні,неповнорідні,єдинокровні,єдиноутробні.

Ступінь споріднення-це кількість народжень,які передували виникненню споріднення двох осіб,за винятком народження їх пращура.

5.Строком є певний відрізок часу,з настанням якого виникають,змінюються,припиняються права та обовязки.Важливим елементом строку є його початок.Тільки встановлення цієї обставини дає можливість поширити правові наслідки на певний проміжок часу.

Сімейні правовідносини можуть бути безстроковими і строковими.

Строки можуть бути визначені законом або договором.У СКУ встановлені строки різної тривалості.

Також у сімейному праві строки можуть бути встановлені судом.(строк існування права аліментів)На сімейні правовідносини зазвичай не поширюється позовна давність.Лише про поділ майна-3 роки.

6. Шлюб - це сімейний союз жінки та чоловіка , зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім’ю жінки і чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя(крім майнових прав ст. 74 СКУ –конкубінат).

. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.

Є.Васильєв визначає три основні концептуальні точки зору поняття подружжя,правової природи, що існують за кордоном:

• Шлюб – це договір

• Шлюб – це статус

• Шлюб – це партнерство

Слово шлюб походить від давньослов’янської «борочити», що означає відбирати краще.

Ще одне визначення ,шлюб-це юридичний акт ,чкий передбачає сімейно-правові відносини,це добровільний і рівноправний союз вільних чоловіка і жінки,кий укладається у визначеному законом порядку для створення сім'ї.

7. Законодавством України передбачено умови й порядок одруження. Умовами одруження є вільна згода осіб, які укладають шлюб та досягнення певного шлюбного віку. Вільна згода на вступ до шлюбу передбачає вільне волевиявлення жінки та чоловіка на реєстрацію шлюбу. Щодо другої умови, то у статті 22 Сімейного кодексу шлюбний вік встановлено: 18 років для чоловіків та 17 років для жінок. Однак за заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Звертаємо увагу, що особи які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу. Чинним законодавством не встановлено максимального віку для вступу до шлюбу. Також не має значення і велика різниця в віці осіб, що вступають до шлюбу.

Законодавство також закріплює обставини, за яких укладання шлюбу неможливе. Так, у шлюбі не можуть перебувати особи:

які є родичами прямої лінії споріднення;

рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра; двоюрідні брат та сестра, тітка, дядько та племінник, племінниця;

- усиновлювач та усиновлена ним дитина. Однак у разі скасування усиновлення, цей шлюб може бути зареєстрований;між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, між дітьми, які були усиновлені ним.

Лише за рішенням суду може бути надане право на

шлюб між вказаними особами. Реєстрацію шлюбу здійснюють органи реєстрації актів цивільного стану. У своїй діяльності вони керуються чинним законодавством України, зокрема: Сімейним кодексом України. Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністра юстиції України 18.10.2000 року № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 03.09.2002 року № 80/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.09.2002 року за № 728/7016).

Заява про реєстрацію шлюбу подається особисто жінкою та чоловіком до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їх вибором.

Особи, які вступають у шлюб, повинні повідомити одна одну про стан свого здоров'я. Приховування важкої хвороби чи хвороби, небезпечної для другого з подружжя та їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

Відповідно до частини першої статті 212-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення утаювання обставин, що перешкоджають реєстрації шлюбу, або повідомлення завідомо неправдивих відомостей державним органам реєстрації цивільного стану тягне за собою накладення штрафу від одного до двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Орган реєстрації актів цивільного стану, який прийняв заяву про реєстрацію одруження, зобов'язаний ознайомити осіб, які вступають у шлюб з умовами та порядком реєстрації шлюбу, переконатися, що ці особи взаємно обізнані зі станом здоров'я та сімейним станом, а також роз'яснити їм права і обов'язки, як майбутнього подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до вступу в шлюб.

Новелою законодавства слід вважати " узаконений інститут заручин".

Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу вважаються зарученими. Однак, заручини не створюють обов'язку вступу в шлюб.

Якщо особа відмовилася від шлюбу, то вона зобов'язана іншій стороні відшкодувати затрати, що були нею понесені у зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Але такі витрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була спричинена протиправною, аморальною поведінкою нареченої, нареченого, прихованням обставин, що мають істотне значення (наприклад, тяжка хвороба, наявність дитини, судимість та інше) для того хто відмовився від шлюбу.

Якщо особа, яка відмовляється від шлюбу, отримала від іншої подарунок у зв'язку з майбутнім одруженням, то вона зобов'язана повернути подаровану річ, а якщо вона не збереглася -то відшкодувати її вартість. Якщо це не відбувається добровільно, то дару-вальник вправі розірвати договір дарування за рішенням суду.

Якщо жінка і (або) чоловік через поважні причини не можуть особисго подіті заяву про реєстрацію шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, то таку заяву, підпис на якій повинен бути нотаріально засвідчений, можуть подати їх представники. Для цього представники повинні мати нотаріально посвідчену довіреність на подачу документів від зацікавлених осіб для реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації цивільного стану.

Шлюб укладається в органах цивільного стану після спливу одного місяця від дня подання заяви особами, які бажають одружитися. У виняткових випадках цей строк може бути скорочений керівником відділу реєстрації актів цивільного стану на підставі спільної заяви осіб, які бажають укласти шлюб, та документів, що підтверджують наявність поважної причини для його скорочення.

Якщо до органу реєстрації актів цивільного стану надійде письмова інформація про наявність передбачених законодавством перешкод до укладення шлюбу, то реєстрація його відкладається на термін не більше трьох місяців. Рішення про таке відкладення реєстрації шлюбу може бути оскаржене в судовому порядку.

Реєстрація шлюбу за довіреністю або через представника не дозволяється. Присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації їхнього шлюбу є обов'язковою.

8. Конкубінат – це співжиття чоловіка та жінки без укладення шлюбу. В римському праві конкубінатом визнавалося врегульоване законом фактичне співжиття чоловіка та жінки (на відміну від повноцінного шлюбу) з наміром встановити шлюбні відносини. Діти, що народжувалися від конкубінату, мали обмежені права спадкування. В Середні віки конкубінат та церковний шлюб існували як рівно поширені союзи. Пізніше позиція церкви, що вживала репресивних заходів до пар, які жили в «блуді», призвела до тотальної заборони конкубінату, тим не менше, так і не змогла витіснити його повністю.

Сімейний кодекс України визначає конкубінат як проживання однією сім’єю жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.

9. ст 119 СК України за заявою под­ружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно.

Формою звернення до суду буде заява. Справа розглядається в окремому порядку. Суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання, якщо виявить розлад подружніх відносин, і застосувати інститут сепарації за наявності таких обставин, як хвороба одного з подружжя ,подружня зрада, тощо;суд повинен встановити, чи не зашкодить таке рішення інтересам спільних дітей цих осіб. У позовній заяві позивач може також поєднати вимоги щодо визначення місця проживання дітей, спільного житла чи виселення зі свого житла другого з подружжя, надання утримання йому чи спільним дітям подружжя.У статті 119 СК України передбачена можливість встановлення судом сепарації не тільки за позовом одного з подружжя, а й за заявою подружжя, яке досягло спільної згоди. Сторони мали б подавати до суду договір про те, з ким із них проживатимуть діти, яку участь у їх вихованні братиме інший з подружжя. За відсутності спільних дітей і наявності згоди подружжя на сепарацію підстави встановлення режиму окремо­го проживання не мають важливого значення.

Стан сепарації не вимагає державної реєстрації.Сепарація не є різновидом припинення шлюбу.Відповідно до статті 120 СКУ права та обо­в'язки подружжя не припиняються. Згідно зі статею З СК України подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік з поважних причин не проживають спільно, а сепарація є досить поважною при­чиною.

10.Правовими наслідками сепарації є:

1. на майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком не поширюється режим спільності.

2. дитина, народжена дружиною після спливу десяти мі­сяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.

Ст 119 СК України режим окремого про­живання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.

11.Поняття та підстави припинення шлюбу.

Припинення шлюбу — це переривання дії подружнього стану в разі настання визначених законом обставин.

Шлюб припиняється:

-внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим, а також унаслідок його розірвання (стаття 104 СК України). У разі смерті одного із подружжя або оголошення його померлим не вимагається спеціального оформлення припинення шлюбу. Підстави оголошення фізичної особи померлою встановлені статтею 46 ЦК України Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трюх років, Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

-Розірвання шлюбу є підставою припинення шлюбу за життя подружжя. За законодавством України можливе розірвання шлюбу в адміністративному порядку на підставі постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану, а також у судовому порядку на підставі рішення суду

12. Розірвання шлюбу в адміністративному порядку: підстави та порядок.

• Подружжя, яке не має спільних дітей до 18 років, незалежно від наявності між ними майнового спору, відповідно до статті 106 СК України має право подати спільну заяву про розірвання шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання подружжя або одного з них. У заяві подружжя має підтвердити взаємну згоду на розірвання шлюбу, однак, не вказує на причини розладу сімейних стосунків між ними. Перед прийняттям заяви про розірвання шлюбу проводиться співбесіда з особами, які подають заяву про розірвання шлюбу, щодо моменту припинення шлюбу, а також порядку і умов реєстрації розірвання шлюбу/ До заяви про розірвання шлюбу має бути додане свідоцтво про шлюб. Якщо актовий запис про шлюб був складений в органах реєстрації актів цивільного стану України, але не зберігся, і в подружжя немає свідоцтва про шлюб, а також відсутні штампи (відмітки) про шлюб у паспортах, паспортних документах, то реєстрація розірвання шлюбу може бути проведена тільки після поновлення актового запису про шлюб у встановленому законодавством порядку.

• Шлюб розривається державним органом реєстрації актів цивільного стану за заявою одного із подружжя, якщо другий із подружжя: визнаний безвісно відсутнім, визнаний недієздатним вже після реєстрації шлюбу, засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки (стаття 107 СК України). Засуджений до позбавлення волі або опікун недієздатного не мають права на подання заяви в такому порядку, їхня згода на розірвання шлюбу, ініційоване іншим із подружжя, не вимагається. Шлюб розривається незалежно/від наявності між подружжям майнового спору, а також спору щодо дітей. Якщо один із подружжя був визнаний у судовому порядку безвісно відсутнім і за цієї підстави шлюб з ним було розірвано, то в разі його з'явлення і скасування рішення суду про визнання цієї особи безвісно відсутньою шлюб може бути поновлений відділом реєстрації актів цивільного стану тільки за спільною заявою подружжя, за умови, що ніхто з них не перебуває у повторному шлюбі. За заявою заінтересованої особи розірвання шлюбу, здійснене за спільною заявою або за заявою одного із подружжя, якщо другий засуджений до позбавлення волі на строк не менш як три роки, може бути визнане судом фіктивним, якщо буде встановлено, що жінка та чоловік продовжували проживати однією сім'єю і не мали наміру припинити шлюбні відносини. На підставі рішення суду актовий запис про розірвання шлюбу та Свідоцтво про розірвання шлюбу анулюються державним органом реєстрації актів цивільного стану (стаття 108 СК України).

13..Розірвання шлюбу в судовому порядку: підстави та порядок.

• Відповідно до статті 109 СК України подружжя, яке має спільних дітей до 18 років, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу за взаємною згодою. У спільній заяві подружжя має вказати відомості щодо часу реєстрації шлюбу, наявності спільних дітей, наявності спільної згоди на розірвання шлюбу та інші необхідні дані. Ця справа розглядатиметься в порядку окремого, а не позовного. провадження. Суд не повинен з'ясовувати причини розірвання шлюбу, а також вживати заходи щодо збереження сім'ї, зокрема встановлювати строки для примирення сторін. Для забезпечення інтересів дітей ще однією новелою СК України є вимога щодо подання разом із такою заявою договору подружжя про виховання і договору про утримання дітей.

• Якщо між подружжям існує спір, відсутня взаємна згода на розірвання шлюбу, або коли один із подружжя не заперечує проти розірвання шлюбу, але ухиляється від подання спільної заяви до суду чи державних органів реєстрації актів цивільного стану, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (стаття 110 СК України). Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини (також у разі народження мертвої дитини або смерті дитини до одного року), окрім деяких винятків. Допускається звернення до суду одного з подружжя із позовом про розірвання шлюбу навіть протягом вагітності дружини та одного року після народження дитини у таких випадках:

• 1) один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини;

• 2) протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою;

• 3) до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини.

Розгляд справи проводиться у межах заявлених вимог і на підставі пред'явлених доказів, тому в позовній заяві має бути повний виклад обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, і посилання на відповідні засоби доказування. З метою вжиття заходів для збереження сім'ї суд може відкласти розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, межі якого законодавством не встановлені (стаття 11 СК України, частина 5 статті 191 ЦПК. Під час розгляду справи про розірвання шлюбу суд також бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі реєстрації актів цивільного стану за заявою колишньої дружини чи чоловіка. Розірвання шлюбу засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу (стаття 115 СК України). У паспортах або паспортних документах, що посвідчують осіб розлученого подружжя, проставляється штамп про реєстрацію розірвання шлюбу, де зазначають прізвище, ім'я, по батькові особи, з якою розірвано шлюб, місце і час цієї.

14.