6.4.Оцінка соціальних наслідків науково-технічних розробок та їх реалізації

Соціальні наслідки науково-технічних розробок у більшості випадків піддаються вартісній оцінці і включаються до складу загальних результатів проекту в межах визначеної його ефективності.

Основними видами соціальних наслідків проектів, що визначаються в межах його ефективності, є:

• зміни в кількості робочих місць на об’єкті, де впроваджується технічне нововведення;

• зміни в структурі виробничого персоналу та його кваліфікація, у тому числі зміни чисельності працівників і з них жінок, зайнятих шкідливими видами праці, зміни чисельності працівників різної кваліфікації, та тих, що потребують її підвищення;

• зміни в рівні здоров’я працівників об’єкта визначаються за допомогою рівня відвернутих втрат, пов’язаних з виплатами із фонду соціального страхування та витратами на охорону здоров’я;

• зміни довкілля.

Вплив реалізації проекту на зміни умов праці працівників об’єкта та довкілля оцінюється в балах за відповідними санітарно-гігієнічними нормами чи психологічними умовами праці, а також нормативами рівня забруднення середовища. З цією метою можуть бути використані дані соціологічних опитувань, а також спеціальні виміри на робочих місцях.

Розрахунковим елементом є також витрати, необхідні для досягнення соціальних наслідків, або зумовлені досягнутими соціальними наслідками реалізації проекту (як, наприклад, зміні витрат на виплату допомоги з тимчасової непрацездатності або в зв’язку з безробіттям);

У розрахунках економічних та соціальних результатів реалізації науково-технічних розробок необхідно врахувати рівень інфляції на їх ефективність. Рівень інфляції в кінці будь-якого періоду реалізації проекту (скажімо t_н) відносно початкового його моменту t₁ визначається за допомогою індексу змін в цінах на використанні з цією метою ресурси та на готову продукцію чи послуги.

Визначення рівня інфляції здійснюється шляхом відношення ціни ресурсу в кінці періоду t₁ до ціни того ж ресурсу в кінці періоду t_н за формулою:

R(t₁ t_н) = І (t₁ t_н) – 1 (6-6)

де: І – індекс цін у момент t_н відносно моменту t₁ ;

r(t₁ t_н) – рівень інфляції.

Середньострокові та довгострокові проекти НДДКР щодо термінів їх реалізації потребують врахування фактора невизначеності та ризику.

Для врахування фактору невизначеності та ризику можуть бути використані такі методи:

• перевірка стійкості проекту;

• корегування параметрів проекту;

• формалізований опис невизначеності.

Стійкість проекту визначається за допомогою точки беззбитковості за формулою:

Т_б = З_с/ Ц - З_у (6-7)

де: Т_б – точка беззбитковості;

Ц – ціна одиниці продукту;

З_с – умовно постійні витрати на виробництво продукції, що виготовлена на основі впровадження результатів НДДКР;

З_у – умовно – змінні витрати, що змінюються пропорційно обсягу виробництва.

Коригування параметрів проекту проводиться на основі уточнення вихідного техніко-економічного завдання, у тому числі строків виконання проекту в зв’язку з запізненнями у фінансуванні його етапів, порушенням технологій при впровадженні інновацій, порушенням строків поставок сировини та іншими ускладненнями. В усіх випадках таких порушень до складу витрат на проект додаються зумовлені ними витрати.

Формалізований математичний опис при відомих вірогідностях різних умов реалізації проекту має такий вигляд (додаток):

Е_оч = ∑ Е_і Р_і (6-8)

де: Е_оч – очікуваний економічний ефект;

Е_і – інтегральний ефект при певній умові реалізації;

Р_і – вірогідність реалізації цієї умови.