- •Менеджмент виробничих процесів на підприємствах зв’язку
- •І. Менеджмент організацій виробничих процесів на підприємствах зв’язку в умовах змін у людському суспільстві та суспільному виробництві
- •Основні зміни у людському суспільстві на рубежі хх та ххі століть
- •Різка зміна народжуваності в розвинутих країнах
- •Зміна визначення ефективності
- •Глобалізація конкуренції
- •1.1.4. Невідповідність між економічною глобалізацією і політичною роз'єднаністю
- •5. Зміна пріоритетів у процвітаючих областях
- •Зміни як фактори ”удесятерённой сили”
- •1.1.7. Основні принципи політики змін
- •Визначення та основні риси інформаційного суспільства
- •Визначення інформаційного суспільства
- •Особливості та характерні риси інформаційного суспільства
- •Шляхи переходу до інформаційного суспільства
- •Глобальна інформаційна інфраструктура
- •Визначення глобальної інформаційної інфраструктури як бази інформаційного суспільства
- •Сьогодн
- •Основні складові частини глобальної інформаційної інфраструктури
- •Телекомунікаційна інфраструктура – основа інформаційної інфраструктури
- •Базова (транспортна) мережа та мережа доступу
- •Іі. Єнсзу як частина інформаційної інфраструктури та інформаційного суспільства
- •2.1. Основні положення створення та розвитку єнсзу
- •2.1.1. Необхідність розробки основних положень
- •2.1.2. Організаційна структура єнсзу
- •2.1.3. Технологічна структура єнсз
- •2.2. Використання новітніх технологій при розвитку єнсзу [6, 7]
- •2.2.1.Пакетні технології та їх особливості [8, 9]
- •2.2.2. Технологія dwdm [7]
- •2.2.3 Мобільні мережі третього покоління [10, 11]
- •2.3. Тенденції і перспективи розвитку єнсзу [12]
- •2.3.1. Становлення ринку зв'язку України
- •2.3.2.Тенденції технічного розвитку
- •2.3.3. Тенденції економічного розвитку
- •2.3.4. Контрольні цифри розвитку єнсзу.
- •Ііі. Основи управління мережами та підприємствами зв’язку
- •3.1 Особливості роботи підприємств зв'язку в ринкових умовах [13]
- •3.1.1 Взаємини підприємств зв'язку, користувачів і органів управління до перебудови
- •Міністерство
- •Підприємства зв’язку
- •Користувачі
- •3.1.2 Зміни у взаєминах у ринкових умовах
- •3.1.3 Основні вимоги до керівників підприємств у сучасних умовах [25]
- •3.2 Основні принципи та методи управління [14, 15, 17]
- •3.2.1. Загальні поняття щодо управління [16]
- •3.2.2 Менеджмент та управління спільне та відмінне
- •3.2.3 Директивний та економічний методи управління [16]
- •3.2.4 Оперативне і стратегічне управління [18]
- •3.3. Задачі оптимального управління та методи їх вирішення [16, 19]
- •3.3.1. Природа прийняття рішень [16]
- •3.3.2 Класифікація задач управління [16]
- •3.3.3 Методи рішення задач оптимального управління [16]
- •3.3.4 Загальний вигляд задачі оптимального управління
- •3.4 Метод лінійного програмування як приклад вирішення проблем оптимізації управління [19, 27]
- •3.4.1 Загальна форма задачі лінійного програмування та її складові
- •3.4.2. Розуміння понять "цільова функція" та "обмеження"
- •3.4.3. Методи рішення задачі
- •3.4.4. Приклад задачі лінійного програмування стосовно підприємства зв'язку
- •IV Регулювання телекомунікацій
- •Законодавство з регулювання у сфері телекомунікацій [20, 21]
- •Обгрунтування необхідності регулювання
- •4.1.2 Основні нормативні документи в сфері телекомунікацій
- •Зміни в законодавстві як наслідок перетворень у сфері регулювання
- •4.1.4. Основні особливості Закону України “Про телекомунікації”
- •Органи регулювання та їх повноваження [20]
- •4.2.1 Структура управління галуззю, яка випливає з Закону України “Про телекомунікації”
- •4.2.2. Повноваження та відповідальність Національної Комісії з питань регулювання зв’язку
- •4.2.3 Повноваження та відповідальність Центрального органу виконавчої влади у галузі зв’язку
- •4.3. Основні напрямки регулювання [22, 23]
- •4.3.1. Політика ліцензування
- •4.3.2. Забезпечення соціально доступних послуг
- •4.3.3. Регулювання відносин підприємств зв’язку між собою
- •4.3.4. Контроль якості надання послуг
- •4.3.5. Сертифікація обладнання та послуг
- •4.3.6. Розподіл обмежених ресурсів
- •4.3.7. Тарифна політика
- •V Основи експлуатації обладнання і мереж на підприємствах зв’язку
- •5.1 Загальні положення і методи експлуатації телекомунікаційних мереж на підприємствах зв’язку [16, 17]
- •5.1.1. Загальні правила здійснення підприємницької діяльності [20]
- •5.1.2. Визначення поняття “експлуатація” стосовно до підприємств зв'язку
- •Основні складові системи технічної експлуатації
- •5.1.4. Задачі, що вирішують підсистеми технічної експлуатації
- •5.1.5.Основні методи технічного обслуговування засобів зв'язку
- •5.2 Оптимізація структури резерву та поняття надійності засобів зв'язку [16, 19]
- •5.2.1 Надійність та її властивості
- •5.2.2. Постановка задачі оптимізації структури резерву
- •5.2.3 Розрахунок надійності складних систем
- •5.2.4. Методи оптимізації резерву
- •5.3. Організація профілактичного обслуговування обладнання [16, 17]
- •5.3.1. Принципи профілактичного обслуговування
- •5.3.2. Оптимізація періоду профілактики
- •5.3.3. Прогнозування відмов
- •5.4. Організація оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами України [24]
- •5.4.1. Загальні принципи оперативно-технічного управління
- •5.4.2. Основні завдання системи оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами
- •5.4.3. Основні завдання та функції Національного центру
- •5.4.4. Основні завдання та функції центрів управління мережами
- •VI. Визначення економічної ефективності, створення та впровадження нової техніки [26]
- •6.1.Загальні положення
- •6.2. Оцінка науково-технічної ефективності результатів нддкр
- •6.3.Економічна ефективність впровадження науково-технічних розробок
- •6.4.Оцінка соціальних наслідків науково-технічних розробок та їх реалізації
- •6.5 Додатки
- •6.5. 1. Орієнтовна шкала балів для порівняння науково-технічного рівня результатів нддкр та значень нормативних величин вагових його коефіцієнтів
- •6.5.2. Розрахунок економічної ефективності створення технології виробництва нового електроприладу
- •6.5.3. Приклади врахування невизначеності та ризику в розрахунках потенційного економічного ефекту науково-технічного розробки
- •6.5.4 Економічні аспекти впровадження нддкр
- •6.5.5.Соціальні аспекти розрахунків ефективності
- •Список використаної літератури
- •Питання до модульного контролю Модуль 1
- •Визначення інформаційного суспільства.
- •Глобальна інформаційна інфраструктура.
- •Модуль 2
- •Пакетні технології та їх особливості
- •Модуль 3
- •Модуль 4
- •IV. Ситуаційне завдання
- •Модуль 5
- •Завдання і методичні вказівки до курсової роботи з курсу менеджмент підприємств зв’язку
- •Завдання і методичні вказівки до курсової роботи з курсу Організація виробничих процесів на підприємствах електрозв'язку "Визначення ефективності створення мережі атм"
4.1.2 Основні нормативні документи в сфері телекомунікацій
Тут обмежимося лише перерахуванням основних нормативних документів, що використовуються при регулюванні електрозв'язку .
Головним регулюючим документом, що відноситься до галузі електрозв'язку, є Конституція України. Хоча в тексті самої конституції немає прямих вказівок про способи реалізації і розвитку електрозв'язку, проте саме вона визначає основні підходи при створенні регулюючих документів більш низького рангу.
Другим за значенням регулюючим документом є Закон України “Про телекомунікації”, прийнятий ВР України наприкінці 2003р. Цей закон можна вважати малою конституцією галузі, він визначає основні правила функціонування і розвитку галузі, хоча і менш докладно в порівнянні з тим , як це зроблено, наприклад, у “Основних положеннях створення і розвитку ЕНСЗ України”. Однак це не єдиний закон, що має відношення до галузі зв'язку. З погляду організації виробничих процесів дуже важливе значення мають
― Закон України “Про підприємництво”
― Закон України “Про інвестиційну діяльність”
― Закон України “Про власність”
― Закон України “Про підприємства України”
― Закон України “Про господарські товариства”
― Закон України “Про особливості приватизації відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”;
― Закон України “Про ціні папери і фондову біржу ”
― Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”
― Закон України “Про захист прав споживачів”.
До числа найважливіших нормативних документів також відносяться :
Укази Президента України (Наприклад, “Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності ”);
Постанови кабінету міністрів України (наприклад “Про порядок ліцензування підприємницької діяльності”);
Найбільш численним комплексом нормативних документів, є відомчі документи, що діють у рамках галузі зв'язку.
До них відносяться:
положення по реалізації окремих видів діяльності в галузі зв'язку (наприклад “Положення про ліцензування окремих видів діяльності в галузі зв’язку”. Затверджено Держкомзв’язку України за №32 від 03.05.1998р);
інструкції з різних питань (наприклад, “Інструкція про умови і правила вираження окремих видів діяльності в галузі зв’язку, які підлягають ліцензуванню (ліцензійні умови) та контроль за їх дотриманням”. Затверджено наказом ліцензійної палати України, Держкомзв’язку України №87/129 від 14.09.1998р);
Різні правила (наприклад, “Правила приєднання мереж електрозв’язку операторів різних форм власності до мереж електрозв’язку загального користування” затверджені Наказом Держкомзв’язку України від 21.06.99).
Основний клас нормативних документів складають документи, що регламентують так зване технічне регулювання. До них відносяться :
Державні стандарти України (наприклад, ДСТУ 2925-94. Якість продукції. Оцінка якості. Терміни та визначення. ДО 1994).
Управлінські нормативні документи, що мають юридичну чинність усередині галузі (наприклад, КНД 45-067-97 “Нормативи показників якості обслуговування викликів і якості встановлення телефонних з’єднань у телефонній мережі загального користування України”);
Рекомендації (наприклад, Р45-006-98 “Методи вимірювання та обчислення показників якості встановлення з’єднань”).
Крім того, органи різного рівня що управляють, часто розсилають різні роз'яснення, тлумачення, відповіді на питання і т.д. Усі вони можуть бути використані в процесі регулювання зв'язку.
До числа нормативних документів відносяться також рекомендації міжнародних організацій за напрямком “Електрозв'язок” (наприклад, Рекомендація Міжнародного союзу електрозв'язку Р.82 “Метод оцінки служби в аспекті передачі мовлення”). Ці документи не мають юридичної чинності на території України. Однак вони визнаються, тому що Україна, по-перше, має представництва в них (наприклад, у Міжнародному союзі електрозв'язку), а по-друге, вона прагне до інтеграції в європейське і світове співтовариство.
Ці й інші нормативні документи визначають політику регулювання в галузі зв'язку. Однак ситуація в Україні безупинно змінюється, а разом з нею істотно змінюється нормативна база.