- •Менеджмент виробничих процесів на підприємствах зв’язку
- •І. Менеджмент організацій виробничих процесів на підприємствах зв’язку в умовах змін у людському суспільстві та суспільному виробництві
- •Основні зміни у людському суспільстві на рубежі хх та ххі століть
- •Різка зміна народжуваності в розвинутих країнах
- •Зміна визначення ефективності
- •Глобалізація конкуренції
- •1.1.4. Невідповідність між економічною глобалізацією і політичною роз'єднаністю
- •5. Зміна пріоритетів у процвітаючих областях
- •Зміни як фактори ”удесятерённой сили”
- •1.1.7. Основні принципи політики змін
- •Визначення та основні риси інформаційного суспільства
- •Визначення інформаційного суспільства
- •Особливості та характерні риси інформаційного суспільства
- •Шляхи переходу до інформаційного суспільства
- •Глобальна інформаційна інфраструктура
- •Визначення глобальної інформаційної інфраструктури як бази інформаційного суспільства
- •Сьогодн
- •Основні складові частини глобальної інформаційної інфраструктури
- •Телекомунікаційна інфраструктура – основа інформаційної інфраструктури
- •Базова (транспортна) мережа та мережа доступу
- •Іі. Єнсзу як частина інформаційної інфраструктури та інформаційного суспільства
- •2.1. Основні положення створення та розвитку єнсзу
- •2.1.1. Необхідність розробки основних положень
- •2.1.2. Організаційна структура єнсзу
- •2.1.3. Технологічна структура єнсз
- •2.2. Використання новітніх технологій при розвитку єнсзу [6, 7]
- •2.2.1.Пакетні технології та їх особливості [8, 9]
- •2.2.2. Технологія dwdm [7]
- •2.2.3 Мобільні мережі третього покоління [10, 11]
- •2.3. Тенденції і перспективи розвитку єнсзу [12]
- •2.3.1. Становлення ринку зв'язку України
- •2.3.2.Тенденції технічного розвитку
- •2.3.3. Тенденції економічного розвитку
- •2.3.4. Контрольні цифри розвитку єнсзу.
- •Ііі. Основи управління мережами та підприємствами зв’язку
- •3.1 Особливості роботи підприємств зв'язку в ринкових умовах [13]
- •3.1.1 Взаємини підприємств зв'язку, користувачів і органів управління до перебудови
- •Міністерство
- •Підприємства зв’язку
- •Користувачі
- •3.1.2 Зміни у взаєминах у ринкових умовах
- •3.1.3 Основні вимоги до керівників підприємств у сучасних умовах [25]
- •3.2 Основні принципи та методи управління [14, 15, 17]
- •3.2.1. Загальні поняття щодо управління [16]
- •3.2.2 Менеджмент та управління спільне та відмінне
- •3.2.3 Директивний та економічний методи управління [16]
- •3.2.4 Оперативне і стратегічне управління [18]
- •3.3. Задачі оптимального управління та методи їх вирішення [16, 19]
- •3.3.1. Природа прийняття рішень [16]
- •3.3.2 Класифікація задач управління [16]
- •3.3.3 Методи рішення задач оптимального управління [16]
- •3.3.4 Загальний вигляд задачі оптимального управління
- •3.4 Метод лінійного програмування як приклад вирішення проблем оптимізації управління [19, 27]
- •3.4.1 Загальна форма задачі лінійного програмування та її складові
- •3.4.2. Розуміння понять "цільова функція" та "обмеження"
- •3.4.3. Методи рішення задачі
- •3.4.4. Приклад задачі лінійного програмування стосовно підприємства зв'язку
- •IV Регулювання телекомунікацій
- •Законодавство з регулювання у сфері телекомунікацій [20, 21]
- •Обгрунтування необхідності регулювання
- •4.1.2 Основні нормативні документи в сфері телекомунікацій
- •Зміни в законодавстві як наслідок перетворень у сфері регулювання
- •4.1.4. Основні особливості Закону України “Про телекомунікації”
- •Органи регулювання та їх повноваження [20]
- •4.2.1 Структура управління галуззю, яка випливає з Закону України “Про телекомунікації”
- •4.2.2. Повноваження та відповідальність Національної Комісії з питань регулювання зв’язку
- •4.2.3 Повноваження та відповідальність Центрального органу виконавчої влади у галузі зв’язку
- •4.3. Основні напрямки регулювання [22, 23]
- •4.3.1. Політика ліцензування
- •4.3.2. Забезпечення соціально доступних послуг
- •4.3.3. Регулювання відносин підприємств зв’язку між собою
- •4.3.4. Контроль якості надання послуг
- •4.3.5. Сертифікація обладнання та послуг
- •4.3.6. Розподіл обмежених ресурсів
- •4.3.7. Тарифна політика
- •V Основи експлуатації обладнання і мереж на підприємствах зв’язку
- •5.1 Загальні положення і методи експлуатації телекомунікаційних мереж на підприємствах зв’язку [16, 17]
- •5.1.1. Загальні правила здійснення підприємницької діяльності [20]
- •5.1.2. Визначення поняття “експлуатація” стосовно до підприємств зв'язку
- •Основні складові системи технічної експлуатації
- •5.1.4. Задачі, що вирішують підсистеми технічної експлуатації
- •5.1.5.Основні методи технічного обслуговування засобів зв'язку
- •5.2 Оптимізація структури резерву та поняття надійності засобів зв'язку [16, 19]
- •5.2.1 Надійність та її властивості
- •5.2.2. Постановка задачі оптимізації структури резерву
- •5.2.3 Розрахунок надійності складних систем
- •5.2.4. Методи оптимізації резерву
- •5.3. Організація профілактичного обслуговування обладнання [16, 17]
- •5.3.1. Принципи профілактичного обслуговування
- •5.3.2. Оптимізація періоду профілактики
- •5.3.3. Прогнозування відмов
- •5.4. Організація оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами України [24]
- •5.4.1. Загальні принципи оперативно-технічного управління
- •5.4.2. Основні завдання системи оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами
- •5.4.3. Основні завдання та функції Національного центру
- •5.4.4. Основні завдання та функції центрів управління мережами
- •VI. Визначення економічної ефективності, створення та впровадження нової техніки [26]
- •6.1.Загальні положення
- •6.2. Оцінка науково-технічної ефективності результатів нддкр
- •6.3.Економічна ефективність впровадження науково-технічних розробок
- •6.4.Оцінка соціальних наслідків науково-технічних розробок та їх реалізації
- •6.5 Додатки
- •6.5. 1. Орієнтовна шкала балів для порівняння науково-технічного рівня результатів нддкр та значень нормативних величин вагових його коефіцієнтів
- •6.5.2. Розрахунок економічної ефективності створення технології виробництва нового електроприладу
- •6.5.3. Приклади врахування невизначеності та ризику в розрахунках потенційного економічного ефекту науково-технічного розробки
- •6.5.4 Економічні аспекти впровадження нддкр
- •6.5.5.Соціальні аспекти розрахунків ефективності
- •Список використаної літератури
- •Питання до модульного контролю Модуль 1
- •Визначення інформаційного суспільства.
- •Глобальна інформаційна інфраструктура.
- •Модуль 2
- •Пакетні технології та їх особливості
- •Модуль 3
- •Модуль 4
- •IV. Ситуаційне завдання
- •Модуль 5
- •Завдання і методичні вказівки до курсової роботи з курсу менеджмент підприємств зв’язку
- •Завдання і методичні вказівки до курсової роботи з курсу Організація виробничих процесів на підприємствах електрозв'язку "Визначення ефективності створення мережі атм"
IV Регулювання телекомунікацій
Законодавство з регулювання у сфері телекомунікацій [20, 21]
Обгрунтування необхідності регулювання
Для початку необхідно визначиться з поняттям “регулювання телекомунікацій” про цього вже говорилося в ІІІ розділі. Тут уточнимо, що під регулюванням телекомунікацій мається на увазі вплив держави на процес розвитку і функціонування підприємств із використанням “недирективних” методів управління, що спираються на нормативні і нормативно-технічні матеріали. Відзначимо, що в цей же процес включається і процес підготовки цих матеріалів, також як процес використання цих матеріалів після їхнього затвердження.
Для чого потрібно регулювання і які його цілі? Це питання вимагає окремого обговорення.
В останнє десятиліття XX століття в галузі електрозв'язку (телекомунікацій) в усьому світі відбулися безпрецедентні зміни. Багато операторів електрозв'язку, що знаходилися в державній власності, були приватизовані, багато країн світу почали політичні кроки стосовно розвитку конкуренції й ослабленню державного контролю в області електрозв'язку. У десятках країн були введені нові, орієнтовані на ринок підходи до надання телекомунікаційних послуг
Така лібералізація ринків електрозв'язку була обумовлена різними причинами, у тому числі:
збільшенням числа підтверджень того, що більш лібералізовані ринки електрозв'язку швидше розвиваються, більш активно впроваджують інновації і краще обслуговують клієнтів;
необхідністю залучення приватного капіталу для розширення і модернізації мереж електрозв'язку, а також для впровадження нових послуг;
розвитком мережі Інтернет, у результаті чого в багатьох країнах обсяг передачі дачних перевищив обсяг голосового трафіку і сприяв появі багатьох нових операторів;
розвитком мобільного й іншого бездротового зв'язку, що стали альтернативою фіксованим мережам зв'язку і призвели до появи на ринках електрозв'язку нових операторів;
розвитком міжнародної торгівлі послугами електрозв'язку, що все частіше надаються міжнародними і транснаціональним постачальниками послуг.
У міру того як у 1990-х роках приймалися орієнтовані на ринок підходи, число національних регулювальних органів в області електрозв'язку у світі збільшилося з 12 до більш, ніж 90. Комусь це маже показатися парадоксальним: хіба надання послуг електрозв'язку на ринковій основі не повинне супроводжуватися зниженням рівня регулятивного втручання замість його росту?
У світі в цілому на це питання відповідають «так» — у відношенні довгострокової перспективи, і «ні» — у відношенні найближчого майбутнього. Успіх перетворення монопольних ринків електрозв'язку в конкурентні залежить від втручання регулювальних органів. Без нього здорова конкуренція навряд чи виникне. На практиці періоди проведення приватизації і введення широкої конкуренції можуть бути найбільш напруженими в життєвому циклі регулюючого органу.
Таке втручання необхідне в силу певних причин. Як правило, в обов'язок регулювальних органів входить визначення повноважень і ліцензування нових операторів зв'язку. Найчастіше їм приходиться ліквідувати бар'єри, що перешкоджають появі на ринку нових операторів Вони повинні здійснювати нагляд за порядком приєднання мереж нових учасників ринку з діючими операторами. Утручання регулювальних органів може також знадобитися для гарантії того, щоб конкуруючі оператори не відмовлялися обслуговувати райони з високою вартістю обслуговування абонентів з низькими доходами.
У різних країнах цілі регулювання послуг електрозв'язку розрізняються. У більшості країн уряди як і раніше вважають телекомунікації однієї з основних послуг загального користування. Навіть у тих випадках, коли влада більше не займається експлуатацією мереж електрозв'язку, вона, як правило, зберігає за собою роль регулюючого органу, для того щоб забезпечити надання телекомунікаційних послуг відповідно до місцевих (національних) уявленням про суспільні інтереси.
З повсюдним прийняттям ринкових підходів до надання послуг електрозв'язку шириться загальна згода з приводу того, що регулюючі органи не повинні займатися повсякденним "управлінням" галуззю. Вважається, що замість цього роль регулювальних органів повинна полягати в підтримці нормативно-правового середовища, що сприяє ефективному наданню телекомунікаційних послуг населенню.