3.1.3 Основні вимоги до керівників підприємств у сучасних умовах [25]

В умовах ринкового господарства істотно змінюються вимоги до керівників підприємств. Тепер уже робота “по вказівці зверху” стає анахронізмом. Актуальними стають такі якості керівника як:

• доскональне знання середовища, у якому знаходиться підприємство (умови на ринку);

• знання технічного стану системи зв'язку в цілому і тенденції її технічного й економічного розвитку;

• уміння ефективно управляти підприємством, знаходити оптимальні рішення в умовах ситуації, яка постійно змінюється;

• знання основних принципів і методів управління.

3.2 Основні принципи та методи управління [14, 15, 17]

3.2.1. Загальні поняття щодо управління [16]

Поняття управління використовується давно, і значення його достатньо ясно інтуїтивно. Однак йому дають різний зміст ц застосовують у ситуаціях різного ступеня складності. Разом з тим, де б не протікали процеси управління – у нервовій системі тварини чи людини, у керуючих пристроях автоматичних систем, в економічних, соціальних і інших структурах людського суспільства, вони підкоряються єдиним законам. Ці найбільш загальні закони управління – кібернетика.

Управління визначають як функцію системи управління, що забезпечує організацію цілеспрямованої діяльності керованої системи, тобто діяльності, щодо досягнення деякої цілі (стратегічної чи оперативної).

Система – це безліч елементів (підсистем), що знаходяться у відносинах і зв’язках один з одним більш тісних, чим з елементами інших систем, і утворюючих визначену цілісність, єдність. У самому найпростішому виді (модель) система управління складається з керуючої підсистеми та з керованої підсистеми, що управляє підсистемами й інформаційної підсистеми (рис.3.3).

Керована підсистема являє собою сукупність тих елементів, де протікає основний процес, заради якого система сформована (цех, підприємство, технологічний процес і т.д.).

М₁, М₂......М_z

Вхідні керовані дії

u₁, u₂…….u_m

Керована підсистема (процес)

m₁,m₂……..m_n

Вихід системи

R₁, R₂…….R_k

керована підсистема

Блок управління

канал канал

(механізм управління (методи виміру)

і коригування)

ціль (еталон)

Рис.3.3 Модель системи управління

Її з визначеною точністю можна описати векторами чи сукупністю значень таких величин, як перемінні внутрішнього стану системи m=|m₁,m₂, ... , m_n], наприклад, чисельність працівників, кількість каналів, тип обладнання, його надійність і т.п.; вихідні величини (результати функціонування системи) R= [г₁, г₂,...,г_к;], наприклад, кількість виконаних за визначений час замовлень (чи відмовлень у з'єднаннях), прибуток, собівартість продукції, використання обладнання, час його безвідмовної роботи і т.д. Іншими словами, це чи продукція системи, чи умови (поза системою), що виникають у результаті її діяльності. Вхідні впливи, що обурюють, наприклад недотримання постачань запасних елементів і приладів, обмеження у можливості наймання працівників і ін., складають сукупність М=[М1, М₂,..., М_n]. Вхідні керуючі впливи u=[u₁,u₂,..., u_m], як правило, приймають форму рішень про зміну перемінних внутрішнього стану керованої системи, нейтралізації зовнішніх впливів, що обурюють, перегляді цілей функціонування системи.

За допомогою набору чотирьох груп перемінних можна описувати будь-які системи, порівнювані їхній один з одним, а також досліджувати зміни станів однієї і тієї ж системи в часі для з'ясування тенденцій і характеру її розвитку.

Внутрішній стан системи можна представити у виді крапки в n-мірному просторі з координатами m₁ m₂,..., m_n, що називається простором станів системи. У реальних умовах координати не можуть бути будь-якими, тобто m_i'<m_i,'<m_i" існує область n-мірного простору, називана областю припустимих станів системи. Безупинний простір станів відповідає системі, координати якого, наприклад імовірність відмовлення пристрою, можуть приймати будь-яке значення в припустимих межах. Дискретний простір станів відповідає системі, координати якого, наприклад число каналів, можуть приймати кінцеве число фіксованих значень. Аналогічно у виді крапки відповідних просторів можна представити u, R і М.

Керуюча система (підсистема) містить у собі:

• канал, чи метод, виміру вихідних параметрів і станів з метою одержання відповідної інформації;

• блок управління, у якому отримані при вимірі результати порівнюються із запланованими (метою, еталоном) і який керує механізмом корекції а відповідності з погребами всієї системи;

- канал чи механізм управління і корекції.

Поява відхилень від запланованих результатів цілком звичайна при функціонуванні складних систем.

Часто вдається виявити тенденції у відхиленні й усунути їх, перш ніж вони стануть небезпечними. Постійне коригування дій на основі інформації зворотного зв'язку — от що характерно для надійного управління. Коли відхилення фактичних результатів діяльності системи від запланованих стають занадто великими, можливе виникнення ситуації, що називається втратою управління. Це означає, що при наявних параметрах системи її цілі недосяжні і треба або переглянути цілі, з огляду на реальні можливості системи, або змінити систему відповідно до цих цілей.

Пристрої і способи коригувального впливу можуть бути дуже різноманітними, вони можуть здійснюватися втому числі і людьми.

Таким чином, функція управління розподіляється між контрольованим параметром, каналом вимірів, блоком управління і механізмом впливу, що зв'язані між собою інформаційними потоками.

Можна виділити наступні важливі особливості управління:

• необхідні лише незначні порції керуючої енергії, щоб керувати дуже значними потоками трьох основних факторів виробництва: матерії, енергії, інформації. Наприклад, простим натисканням кнопки переключається основний комплект апаратури на резервний, набір семи цифр телефонного номера змушує заробити десятки комутаційних приладів, апаратуру систем передачі тощо;

• механізм управління може розміщатися на відстані від керованої системи. Це означає, що можна керувати розвитком, наприклад, розгалуженої первинної мережі електрозв'язку з одного центра, небезпечними виробництвами — на відстані і т.д.

Системи управління можуть бути двох видів: замкнуті і розімкнуті (відкриті). У замкнутих системах блок управління є складовою частиною тієї системи, який він керує, а у відкритих — ні. Приклад відкритої системи — система вуличного освітлення, керована годинним механізмом. Ввечері у визначений час годинний механізм замикає контакти, енергія надходить у мережу, і лампи загоряються. При цьому на роботу керуючого пристрою не впливає стан освітлення на вулиці. Якщо, скажемо, необхідність у освітленні виникла б у день через негоду, механізм управління не зміг би цього знайти. У такій системі для формування керуючих впливів не використовується інформація про значення керованих величин.

Системи, у яких для формування керуючих впливів використовується інформація про значення керованих величин, називаються замкнутими (через наявність замкнутого контуру в ланцюзі передачі керуючих впливів). Саме для таких систем характерна наявність інформаційного впливу виходу на вхід системи. Багато схем інформаційного потоку у виробничо-господарських об'єктах мають вид замкнутого контуру (інформаційного зворотного зв'язку). Це стане зрозумілим, якщо погодитися з тим, що будь-яка система, що прагне до заздалегідь заданої мети, повинна в будь-який момент часу мати у своєму розпорядженні показник міри досягнення цієї мети. Узагалі кожна цілеспрямована система має усередині себе замкнуті ланцюги управління, тобто зворотний зв'язок. У дійсності може бути не один, а кілька каналів зворотного зв'язку, дані від багатьох каналів вимірів можуть надходити в один центр і т.п.

Отже, процеси управління поза залежністю від внутрішньої сутності керованих систем завжди вимагають одержання, передачі, переробки і використання інформації, тобто, насамперед управління — це процес перетворення інформації.

Саме інформаційний підхід до процесів управління лежить в основі кібернетики. Кібернетику можна визначити як галузь знань, яка займається встановленням загальних принципів і законів управління об'єктами різної природи (живий організм, машина, підприємство, суспільство і т.д. ) для досягнення ними визначених цілей на основі використання інформації.

В економіці, виробництві управління являє собою складний комплекс видів діяльності, що забезпечує плановий (цільовий) пропорційний і динамічний розвиток виробництва. Іншими словами, управління виробництвом – це специфічний вид праці.