2.2.3 Мобільні мережі третього покоління [10, 11]

Мобільні мережі України розвиваються швидкими темпами. На кінець 2004 року очікується поява 10-мільйонного абонента при цьому на мобільному ринку працює декілька фірм: UMC, Київстар та ін. Використовуються різні технології. Найбільш розповсюджена аналогова версія технології GSM. Але найбільш перспективною є технологія 3G(Мобільні мережі третього покоління). Первісна назва цих систем – UMTS (універсальні мобільні системи зв’язку).

Основні особливості систем 3G наступні:

• інтеграція всіх систем зв’язку в єдину систему;

• всесвітній роумінг (зв’язок з абонентами, що знаходяться в іншій точці планети);

• вільний широкосмуговий доступ до мережі Інтернет (2 Мб/сек та більше);

• можливість передачі зображень і т.д.

Структура мережі 3G має дворівневий вид. Верхній рівень - це базова наземна мережа, що з’єднує між собою базові станції та використовує передові пакетні технології (АТМ, ІР). Базова мережа обов’язково з’єднується з ТМЗК. Другий (нижній) рівень являє собою мережу радіодоступу, котра забезпечує зв’язок абонентів з базовими станціями, а через них зв’язок між собою та з абонентами ТМЗК. Для мережі доступу можуть бути використані різні технології. Найбільш перспективною на сьогодні вважається технологія CDMA (кодове розділення сигналів). У порівнянні з іншими технологіями CDMA забезпечує більшу швидкість та кращу якість передачі.

Прогрес в сфері мобільних мереж іде швидкими темпами. В технічній літературі з’явились повідомлення про появу мобільних мереж четвертого покоління (4G) з ще більш високими якісними характеристиками.

2.3. Тенденції і перспективи розвитку єнсзу [12]

2.3.1. Становлення ринку зв'язку України

Становлення ринкової системи в Україні стало можливим завдяки процесам перебудови, що виникли в 80-х роках минулого сторіччя.

Після проголошення незалежності України в серпні 1991 року мережа електрозв'язку колишнього СРСР на території України цілком перейшла під юрисдикцію Міністерства зв'язку України.

Галузь електрозв'язку в Україні, як і у всьому колишньому СРСР, значно відставала від розвинутих країн як за рівнем технологій, так і за рівнем забезпечення попиту на послуги зв'язку. Магістральні лінії зв'язку були майже всі аналоговими, винятково на металевому кабелі.

Телекомунікаційне устаткування було застарілим і відставало від актуального стану техніки на кілька десятиліть. За основними показниками розвитку зв'язку Україна займає шосте місце серед республік колишнього СРСР.

Зв'язок абонентів України з закордонними країнами відбувався тільки через комутаційні телефонні і телеграфні станції Москви.

У 1991 році загальна кількість номерів телефонів не перевищувала 7630 тис., що складало 14,6 номера на 100 жителів.

У 1993 році була розроблена Концепція розвитку телекомунікацій України, на основі якої Уряд затвердив Комплексну програму створення Єдиної національної системи зв'язку України.

Для більш ефективного управління галуззю зв'язку була зроблена її реорганізація. Міністерство зв'язку прийняло радикальне рішення про поділ систем зв'язку на дві галузі - пошту й електрозв'язок - і створення на основі державних підприємств зв'язку двох об'єднань: Українського об'єднання поштового зв'язку "Укрпошта" і Українського об'єднання електрозв'язку "Укртелеком" (до 1994 року - "Укрелектрозв'язок"), на яке були покладені функції і повноваження національного оператора електрозв'язку в Україні.

Під час створення об'єднання "Укртелеком" у його склад входило лише сім підприємств і організацій, а саме: Українське підприємство міжнародного і межміського зв'язку і телебачення "Укртек", "Київський телеграф", Київська міська радіотрансляційна мережа, Центр інформаційних технологій, Державний Інститут з розвідування і проектування засобів і споруджень зв'язку "Укрзв'язокпроект", державний Інститут з проектування засобів і споруджень зв'язку "Дніпрзв'язок" і "Закарпаттелеком".

Наступним кроком стало приєднання до об'єднань в січні 1995 року ще 22 обласних, Кримського республіканського і Севастопольського державного підприємства електрозв'язку.

До кінця 1995 року було створено і включене до складу об'єднання Українське державне підприємство супутникового зв'язку "Укрзв'язоксупутник".

останнім до складу Укртелекома ввійшов "Дніпртелеком" у січні 1996 року.

Протягом 1994-97 років Укртелеком став загальновизнаним державним оператором електрозв'язку на національному і міжнародному рівні. Проте, із часом нагромадилися проблеми, що почали стримувати розвиток об'єднання, у складі якого функціонувало 35 державних підприємств і організацій зв'язку на правах юридичної особи з 738 філіями. Це привело до того, що в рамках єдиної з технологічної точки зору компанії розвиток зв'язку в окремих регіонах відбувався нерівномірно. Гальмуючим фактором стала і недосконалість організаційної структури Укртелекома, її неадекватність умовам ринкової економіки.

У зв'язку з цим було прийняте рішення про реорганізацію об'єднання "Укртелеком" у єдине державне підприємство. На початку 1998 року Кабінет Міністрів України затвердив Програму реструктуризації Укртелекома, що передбачала проведення комплексу організаційно-економічних, фінансових, правових і технічних заходів. Реструктуризацію було заплановано зробити в два етапи: І етап - реорганізація об'єднання державних підприємств електрозв'язку "Укртелеком" у єдине державне підприємство (1998 рік); ІІ етап - акціонування державного підприємства електрозв'язку "Укртелеком" (1999-2000 р.).

У квітні 1998 року об'єднання "Укртелеком" було реорганізовано в єдине підприємство з дворівневою вертикальною структурою управління. Державні підприємства електрозв'язку, що входили до складу об'єднання, одержали статус філій Українського державного підприємства електрозв'язку "Укртелеком".

10 червня 1999 року за загальною схемою перетворення державних підприємств в акціонерні товариства почалася корпоратизація Укртелекома. Цей процес був довершений 27 грудня 1999 року підписанням Акту оцінки цілісного майнового комплексу Українського державного підприємства електрозв'язку "Укртелеком" і наказом Державного комітету зв'язку й інформатизації України про перетворення державного підприємства "Укртелеком" у відкрите акціонерне товариство.

5 січня 2000 року було зареєстровано відкрите акціонерне товариство "Укртелеком". 13 липня 2000 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про особливості приватизації відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", а 16 листопада 2000 року Кабінет Міністрів України прийняв рішення про початок приватизації Укртелекома.

18 січня 2001 року була створена Комісія з приватизації ВАТ "Укртелеком". З 1 жовтня 2001 почався пільговий продаж акцій ВАТ "Укртелеком". Сьогодні в складі підприємства функціонують 30 філій (у т.ч. 27 регіональних дирекцій) з 373 окремими структурними підрозділами.

На ринку зв'язку України «Укртелеком» є головним (але не єдиним) гравцем. Разом з поетапним перетворенням системи зв'язку, що дісталася «у спадщину» від СРСР, в Україні почали виникати принципово нові підприємства, засновані на недержавній (приватній) формі власності.

Вони й утворили нові системи ринку зв'язку України: мережа Інтернет і мобільна мережа України. При цьому в цих секторах ринку функціонування підприємств відразу ж супроводжувалося з розвитком конкуренції. Це було обумовлено наявністю в цих секторах декількох підприємств, що надають однакові чи схожі послуги. Крім того, з'явилися підприємства, що прямо стали конкурувати з «Укртелеком» у напрямку міжміського і місцевого телефонного зв'язку.

Сьогоднішній ринок зв'язку приблизно відповідає структурі представленій в таблиці 1.

Таб.1 Ринок зв'язку України

Категорії	Кількість в Україні	Основні регіони зосередження
1. Оператори зв'язку (виробники послуг зв'язку) у тому числі:	Більш 1000	Київ, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Харків
Міжміська і міжнародна	9
Місцева	568	Київ, Донецьк, Дніпропетровськ, Харків, Одеса
Мобільна стільникова	7	Київ
Пейджингова	17	Дніпропетровськ. Київ
Супутниковий зв'язок	10
Інтернет	352	Київ
ІР-телефонія	81	Київ
2. Власники ліній і каналів зв'язку	111	Київ
З. Державні і суспільні регулюючі організації	14	Київ
4. Наукові, проектні і інформаційно-аналітичні організації і навчальні заклади	31	Київ, Одеса, Львів, Харків
5. Виробники телекомунікаційного устаткування	Близько 180	Київ, Чернігів, Дніпропетровськ, Донецьк