
- •Менеджмент виробничих процесів на підприємствах зв’язку
- •І. Менеджмент організацій виробничих процесів на підприємствах зв’язку в умовах змін у людському суспільстві та суспільному виробництві
- •Основні зміни у людському суспільстві на рубежі хх та ххі століть
- •Різка зміна народжуваності в розвинутих країнах
- •Зміна визначення ефективності
- •Глобалізація конкуренції
- •1.1.4. Невідповідність між економічною глобалізацією і політичною роз'єднаністю
- •5. Зміна пріоритетів у процвітаючих областях
- •Зміни як фактори ”удесятерённой сили”
- •1.1.7. Основні принципи політики змін
- •Визначення та основні риси інформаційного суспільства
- •Визначення інформаційного суспільства
- •Особливості та характерні риси інформаційного суспільства
- •Шляхи переходу до інформаційного суспільства
- •Глобальна інформаційна інфраструктура
- •Визначення глобальної інформаційної інфраструктури як бази інформаційного суспільства
- •Сьогодн
- •Основні складові частини глобальної інформаційної інфраструктури
- •Телекомунікаційна інфраструктура – основа інформаційної інфраструктури
- •Базова (транспортна) мережа та мережа доступу
- •Іі. Єнсзу як частина інформаційної інфраструктури та інформаційного суспільства
- •2.1. Основні положення створення та розвитку єнсзу
- •2.1.1. Необхідність розробки основних положень
- •2.1.2. Організаційна структура єнсзу
- •2.1.3. Технологічна структура єнсз
- •2.2. Використання новітніх технологій при розвитку єнсзу [6, 7]
- •2.2.1.Пакетні технології та їх особливості [8, 9]
- •2.2.2. Технологія dwdm [7]
- •2.2.3 Мобільні мережі третього покоління [10, 11]
- •2.3. Тенденції і перспективи розвитку єнсзу [12]
- •2.3.1. Становлення ринку зв'язку України
- •2.3.2.Тенденції технічного розвитку
- •2.3.3. Тенденції економічного розвитку
- •2.3.4. Контрольні цифри розвитку єнсзу.
- •Ііі. Основи управління мережами та підприємствами зв’язку
- •3.1 Особливості роботи підприємств зв'язку в ринкових умовах [13]
- •3.1.1 Взаємини підприємств зв'язку, користувачів і органів управління до перебудови
- •Міністерство
- •Підприємства зв’язку
- •Користувачі
- •3.1.2 Зміни у взаєминах у ринкових умовах
- •3.1.3 Основні вимоги до керівників підприємств у сучасних умовах [25]
- •3.2 Основні принципи та методи управління [14, 15, 17]
- •3.2.1. Загальні поняття щодо управління [16]
- •3.2.2 Менеджмент та управління спільне та відмінне
- •3.2.3 Директивний та економічний методи управління [16]
- •3.2.4 Оперативне і стратегічне управління [18]
- •3.3. Задачі оптимального управління та методи їх вирішення [16, 19]
- •3.3.1. Природа прийняття рішень [16]
- •3.3.2 Класифікація задач управління [16]
- •3.3.3 Методи рішення задач оптимального управління [16]
- •3.3.4 Загальний вигляд задачі оптимального управління
- •3.4 Метод лінійного програмування як приклад вирішення проблем оптимізації управління [19, 27]
- •3.4.1 Загальна форма задачі лінійного програмування та її складові
- •3.4.2. Розуміння понять "цільова функція" та "обмеження"
- •3.4.3. Методи рішення задачі
- •3.4.4. Приклад задачі лінійного програмування стосовно підприємства зв'язку
- •IV Регулювання телекомунікацій
- •Законодавство з регулювання у сфері телекомунікацій [20, 21]
- •Обгрунтування необхідності регулювання
- •4.1.2 Основні нормативні документи в сфері телекомунікацій
- •Зміни в законодавстві як наслідок перетворень у сфері регулювання
- •4.1.4. Основні особливості Закону України “Про телекомунікації”
- •Органи регулювання та їх повноваження [20]
- •4.2.1 Структура управління галуззю, яка випливає з Закону України “Про телекомунікації”
- •4.2.2. Повноваження та відповідальність Національної Комісії з питань регулювання зв’язку
- •4.2.3 Повноваження та відповідальність Центрального органу виконавчої влади у галузі зв’язку
- •4.3. Основні напрямки регулювання [22, 23]
- •4.3.1. Політика ліцензування
- •4.3.2. Забезпечення соціально доступних послуг
- •4.3.3. Регулювання відносин підприємств зв’язку між собою
- •4.3.4. Контроль якості надання послуг
- •4.3.5. Сертифікація обладнання та послуг
- •4.3.6. Розподіл обмежених ресурсів
- •4.3.7. Тарифна політика
- •V Основи експлуатації обладнання і мереж на підприємствах зв’язку
- •5.1 Загальні положення і методи експлуатації телекомунікаційних мереж на підприємствах зв’язку [16, 17]
- •5.1.1. Загальні правила здійснення підприємницької діяльності [20]
- •5.1.2. Визначення поняття “експлуатація” стосовно до підприємств зв'язку
- •Основні складові системи технічної експлуатації
- •5.1.4. Задачі, що вирішують підсистеми технічної експлуатації
- •5.1.5.Основні методи технічного обслуговування засобів зв'язку
- •5.2 Оптимізація структури резерву та поняття надійності засобів зв'язку [16, 19]
- •5.2.1 Надійність та її властивості
- •5.2.2. Постановка задачі оптимізації структури резерву
- •5.2.3 Розрахунок надійності складних систем
- •5.2.4. Методи оптимізації резерву
- •5.3. Організація профілактичного обслуговування обладнання [16, 17]
- •5.3.1. Принципи профілактичного обслуговування
- •5.3.2. Оптимізація періоду профілактики
- •5.3.3. Прогнозування відмов
- •5.4. Організація оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами України [24]
- •5.4.1. Загальні принципи оперативно-технічного управління
- •5.4.2. Основні завдання системи оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами
- •5.4.3. Основні завдання та функції Національного центру
- •5.4.4. Основні завдання та функції центрів управління мережами
- •VI. Визначення економічної ефективності, створення та впровадження нової техніки [26]
- •6.1.Загальні положення
- •6.2. Оцінка науково-технічної ефективності результатів нддкр
- •6.3.Економічна ефективність впровадження науково-технічних розробок
- •6.4.Оцінка соціальних наслідків науково-технічних розробок та їх реалізації
- •6.5 Додатки
- •6.5. 1. Орієнтовна шкала балів для порівняння науково-технічного рівня результатів нддкр та значень нормативних величин вагових його коефіцієнтів
- •6.5.2. Розрахунок економічної ефективності створення технології виробництва нового електроприладу
- •6.5.3. Приклади врахування невизначеності та ризику в розрахунках потенційного економічного ефекту науково-технічного розробки
- •6.5.4 Економічні аспекти впровадження нддкр
- •6.5.5.Соціальні аспекти розрахунків ефективності
- •Список використаної літератури
- •Питання до модульного контролю Модуль 1
- •Визначення інформаційного суспільства.
- •Глобальна інформаційна інфраструктура.
- •Модуль 2
- •Пакетні технології та їх особливості
- •Модуль 3
- •Модуль 4
- •IV. Ситуаційне завдання
- •Модуль 5
- •Завдання і методичні вказівки до курсової роботи з курсу менеджмент підприємств зв’язку
- •Завдання і методичні вказівки до курсової роботи з курсу Організація виробничих процесів на підприємствах електрозв'язку "Визначення ефективності створення мережі атм"
2.2.2. Технологія dwdm [7]
Волоконно-оптичні системи зв'язку проходять черговий етап свого розвитку, посередньо зв'язаний з переоцінкою цінностей, що здійснюється в останній час, в області телекомунікацій.
Зростання потреб у збільшенні обсягів зв'язку як з погляду збільшення швидкості передачі інформації, так і охоплення нових регіонів призвело до появи і становлення нових волоконно-оптичних технологій, зокрема спектрального (частотного) мультиплексованого ущільнення каналів, що одержали назву WDM і DWDM-технологій. WDM (wavelenqth division multiplexing) означає мультиплексування з поділом по довжині хвиль, DWDM (dense wavelenqth division multiplexing) – щільне мультиплексування з поділом по довжинах хвиль.
Мультиплексування з поділом по довжині хвиль, названий також спектральним ущільненням, базується на тому ж принципі що і частотний поділ каналів. Замість частот фігурують окремі складові видимого спектра. Найбільше ефективно можна використовувати спектральні складові в районах 1300 і 1500 нм, таким чином, у цих діапазонах загасання світлового променя мінімальне (див. рис.2.4). Основні складові системи оптичних зв'язків показані на рис. 2.5.
з
атухання
1300 нм 1500 нм довжина хвилі
нм – нанометр
Рис. 2.4. Затухання спектральних складових залежно від довжини хвилі
Апер1
Апр1
Апер2
М
ДМ
Апр1
АперN
АпрN
Рис. 2.5. Організація оптичних зв'язків з використанням DWDM.
М – модулюючий пристрій;
ДМ – демодулюючий пристрій;
А пер – апаратура передачі;
А пр – апаратура прийому;
в
олокно;
о
птичний підсилювач
Технологія щільного хвильового мультиплексування DWDM з'явилася відносно недавно, однак обладнання передачі, створене на його базі, уже широко використовується в мережній інфраструктурі багатьох країн світу. Найбільше поширення ця технологія одержала в США, де добре розвитий ринок волоконно-оптичних систем. Використовується вона і на мережах зв'язку інших регіонів, особливо в Європі, Азії і Латинській Америці. Більш того, DWDM розглядається вже не тільки як засіб підвищення пропускної здатності оптичного волокна, а як найбільш надійна технологія для опорної інфраструктури мультисервісних і мобільних мереж, що забезпечує різке підвищення пропускної здатності мережі і реалізуюча широкий набір принципово нових послуг зв'язку. Можливість DWDM інтегруватися з АТМ, IP, ASDL і іншими перспективними технологіями і протоколами передачі цифрової інформації робить її незамінною в процесі конвергенції між різними видами і службами зв'язку. У теж час DWDM – технологія придатна і для мереж майбутнього.
Ця технологія передачі здійснює ущільнення в одному оптичному волокні декількох оптичних сигналів з різними довжинами хвиль. Вона підвищує пропускну здатність оптичного волокна, але вимагає спеціальних технічних методів, що виключають перехідний вплив сигналів різних довжин хвиль один на одного.
Завдяки тому, що DWDM – це технологія що швидко розвивається, за короткий проміжок часу вдалося підвищити ємність волокна з 64 до 256 і більш оптичних каналів (довжин хвиль). Однак на практиці для мережного оператора важливіше не кількість оптичних каналів, а загальна пропускна здатність волоконно-оптичної лінії і масштабність цього показника, тобто можливість нарощування пропускної здатності ВОЛС у міру зростання вимог ринку.
Варто підкреслити, що оскільки оптичний сигнал випробує ослаблення, через регулярні інтервали на лінії необхідно встановлювати підсилювачі. Крім того, деякі різновиди DWDM технології вимагають також регенерації сигналу, особливо при передачі на наддалекі відстані, хоча найсучасніші системи передачі з DWDM можуть забезпечити задовільні характеристики на відстані до кількох тисяч миль без регенерації. Проблема посилення і регенерації сигналу непорівнянна за своїм значенням з тими можливостями, які технологія DWDM забезпечує стосовно пропуску трафіку на гіга- і терабітних швидкостях. Дійсно, можливість цієї технології миттєво збільшувати пропускну здатність і не на кілька відсотків, а в десятки і сотні разів є найбільш істотною її перевагою. У зв'язку з цим багато національних і міжнародних операторів уже давно визнали, що DWDM–технологія - найбільш оптимальне рішення для передачі могутніх інформаційних потоків на великі відстані. Крім ринку США, обладнання DWDМ стало широко застосовуватися міжнародними операторськими компаніями, і спаду активності в цьому напрямку не спостерігається.
Практичне використання обладнання DWDM постійно розширюється в зв'язку зі швидким розвитком мереж зв'язку всіх рівнів.
Одна з основних переваг технології DWDM – швидка окупність вкладених операторами в її впровадження засобів і одержання прибутку. Більш того, операторам немає необхідності прокладати нові лінії, що також зв'язано з додатковими витратами і проблемами.
Обладнання, необхідне для реалізації DWDM, містить у собі кінцеві оптичні хвильові передавачі, фільтри, апаратуру управління мережею, а також комплекси гребінчатих планарних хвилеводів, що демультиплексують сигнал на прийомному кінці лінії передачі. Конфігурація лінії може мати вид “крапка - крапка” або кільцевої опорної структури. Використання технології DWDM у міських умовах має специфічні проблеми, які можна порівняти по своїй важливості з тими, котрі виникають на лініях далекого зв'язку. Приміром, динамічний характер міського зв'язку вимагає того, щоб мережа могла швидко і гнучко реагувати на зміни попиту на послуги зв'язку чи на зміни трафіку, зокрема, через уведення чи виведення частини навантаження на вузлах зв'язку. Тому оператор, що припускає впровадити DWDM, повинний мати високоефективні системи управління й обслуговування мережі, що забезпечать їй необхідну гнучкість і масштабність.
Становлення і розвиток технології DWDM дозволило останнім часом по одному волокну передавати більш сотні незалежних оптичних каналів, причому в дуплексному режимі (одночасно в двох напрямках).
Слід зазначити, що успіхи в створенні ВОЛС із застосуванням DWDM – технології нерозривно зв'язані з розробкою і створенням ербійових волоконно–оптичних підсилювачів (EDFA), здатних підсилювати всі передані по волокну спектральні сигнали у вікні прозорості волокна з центром на довжині хвилі λ=1550 нм без перетворення оптичних сигналів в електричні і назад. Застосування таких підсилювачів відкрило можливості побудови над широкосмугових волоконно–оптичних ліній і мереж далекого зв'язку.
DWDM – технологія дозволяє збільшувати пропускну здатність волоконно–оптичного каналу аж до декількох Тбіт/с тільки в одному вікні прозорості оптичного волокна.
Усе сказане дозволяє виділити основні переваги і вади технології DWDM.
Переваги технології DWDM:
значне збільшення пропускної здатності кабелю;
може бути використана на тих кабелях, що вже прокладені;
по тому самому скловолокну можна організувати двосторонню передачу;
з використанням окремих довжин хвиль можна організувати передачу різної інформації з різною швидкістю;
дозволяє використовувати вже існуючу апаратуру з тимчасовим ущільненням.
Недоліки DWDM:
висока вартість апаратури;
значні втрати потужності сигналів при мультиплексуванні/демультиплексуванні;
труднощі в організації оптичних каналів, що точно відповідають швидкостям апаратури передач;
невідпрацьованість системи управління;
відсутність промислових стандартів на компоненти DWDM і на систему в цілому;
нелінійні явища у волокні (вплив різних каналів один на одного).