2) Нав'язливі думки.

Вважаються одним із видів нав'язливого стану (обсессії).

Характеризуються наступними властивостями:

1. Нав'язливі думки мимоволі і всупереч волі хворого виникають у свідомості. Свідомість при цьому залишається не потьмареною і ясною.

2. Нав'язливі думки не знаходяться у видимому зв'язку із змістом мислення. Носять характер чогось чужого, стороннього мисленню хворого.

3. Нав'язливі думки не можуть бути усунуті волею хворого, він не в змозі звільнитися від них.

4. Нав'язливі думки виникають у тісному зв'язку з емоційною сферою. Супроводжуються депресивними емоціями і відчуттями тривоги.

5. Залишаючись далекими мисленню в цілому, нав'язливі думки не відбиваються на інтелектуальному рівні, не ведуть до порушення логічного мислення. Але їхня наявність проявляється на продуктивному мисленні і розумовій працездатності.

6. Хворобливий характер нав'язливих думок усвідомлюється хворими і до них існує критичне відношення(найголовніша відмінність від марення).

Найбільше часто нав'язливі думки носять характер нав'язливих сумнівів. Нав'язливі думки іноді виступають у вигляді нав'язливого мудрування. Нав'язливі думки іноді виступають у вигляді нав'язливих потягів, страхів - нав'язливі страхофобії. Вони характеризуються явною перевагою у структурі нав'язливості афекту тривоги. Різноманітні види фобій:

агрофобія - страх перейти площу;

клаустрофобія - страх закритих приміщень;

мізофобія - страх забруднення при дотику;

танатофобія - страх смерті;

ерейтофобія - страх почервоніти;

амофобія - страх болю;

ніктофобія - страх темноти;

айхмофобія - страх перед гострими предметами;

клітрофобія - страх духоти;

гомілофобія - страх натовпу;

міфофобія - страх сказати брехню;

сидеродромофобія - страх швидкості (потягу);

зоофобія - страх тварин;

тафефобія - страх бути заживо похованим;

нозофобія - страх занедужати невиліковним захворюванням.

Нав'язливі дії звичайно носять ритуальний характер і розглядаються як міри психологічного захисту. Буває нав'язливе рахування (аритмоманія), нав'язливе прагнення мити руки, читати вивіски. Нав'язливі стани спостерігаються при неврозах і психастеніях.

3) Зверхцінні ідеї і марення.

Зверхцінні ідеї - займають проміжний стан між нав'язливими думками і маренням. На відміну піл нав'язливих думок зверхцінні ідеї не чужді особистості хворого, а на відміну від марення, зверхцінні ідеї не призводять до значних змін особистості.

Це поняття, які позначають окремі судження або групу суджень, афективно насичених і які носять стійкий фіксований характер.

Їх розділяють на:

1. зверхцінні ідеї у здорових людей (відданість науковій ідеї);

2. зверхцінні ідеї у хворих людей.

Критерії відмінностей зверхцінних ідей від марення:

• відсутність остаточної переконаності;

• коливання хворого;

• можливість переоцінки.

Зверхцінні ідеї частіше всього виникають в особистості з психосоматичним складом характеру. Найбільш типовий їхній розвиток у паралельних психопатів.

Марення.

Це сукупність хворобливих уявлень, міркувань, висновків, які оволодівають свідомістю хворого. При цьому є перекручення дійсності і воно не піддається корекції із зовні.

Ознаки марення:

1. Марення є слідством хвороби, яке відрізняється у корені від помилкових думок і оманів;

2. Марення завжди помилкове. Воно викривлено відображає дійсність;

3. Маревні ідеї є непохитними і не піддаються корекції;

4. Маревні ідеї виникають при ясній свідомості;

5. Маревним ідеям першопочатково властиві помилкові підстави (основания);

6. Маревні ідеї тісно пов'язані зі зміною особистості;

7. Марення не обумовлене інтелектуальним зниженням.

Марення поділяється на:

• систематизоване (словесне, інтерпретоване) - характеризується наявністю певної системи маревних побудов, які пов'язані між собою.

• уривчасте (чуттєве, образне) - переживання не пов'язані між собою.