3) Паралогічне мислення.

Дефектно вже у своїх передумовах, доказах, іноді причинних співвідношеннях. Хворі дивують своєю «викривленою» логікою при збереженній пам'яті, спроможності до рахунку, розумінні і розсудливості стосовно до багатьох звичайних явищ, тобто схильність до «паралогізмів».

Паралогізм - це неправильне, помилкове, міркування, логічна помилка в умовиводі, минула ненавмисно і є слідством порушення законів і правильної логіки. На відміну від софізмів, де помилки навмисні, при паралогізмах помилки щиро відстоюються.

Три помилки, що ведуть до паралогізмів:

-помилки, у зв'язку з підміною доказуваної тези;

-помилки, в основі доказів;

-помилки, у способі доказів.

4) Фабулююче мислення.

Традиційний термін, хоча вірніше говорити про конфабуляторне мислення. Під фабулою мислення розуміють властивий нормальному мисленню послідовний розвиток подій (событий), дій, подій (происшествий). При фабулюючому мисленні ми маємо справу з вигаданими подіями і вигадками.

Фабулююче мислення входить у структуру різних за своїм патогенезом синдромів. При органічних ураженнях, що протікають із розладом пам'яті, спостерігаються замісні конфабуляції, які відрізняються вираженою лабільністю і нестійкістю. У генезисі цього варіанта фабулюючу роль грає порушення критики. Хворий не бачить суперечливості і невідповідності дійсності.

Цільові конфабуляції нагадують за своїм характером сновидіння, а за механізмом нагадують паралогічне мислення (при she). При істерії бувають цільові конфабуляції і, у цих випадках, вигадка хворого має на меті представити його в більш вигідному світі.

Мислення при істеричних фантазіях афективно насичене, відбиває сформовану ситуацію, визначає життєві колізії, які складно вхопити, оскільки вони замасковані механізмами витіснення.

Міфоманія (псевдологія) - неправда (брехня) свідома, людина піклується про предания (предании), що повідомляється достовірності.

При психогенних реакціях також зустрічаються конфабуляції. Вони відрізняються легкістю виникнення нових ідей, їхньою тікучістю, мінливістю. В них значно більше, ніж у маренні, відображені особистісні особливості хворого, коло його інтересів.

Основні особливості конфабуляції марення:

1) стійкість; 2) надзвичайний афективний супровід; 3) особлива значущість; 4) особливе місце у внутрішньому житті хворого; 5) спрямованість хворобливих переживань.

1. 5. Патологія суджень та умовиводів:

1) Слабоумство - зниження інтелекту. Під слабоумством розуміють стійке зниження рівня психічної діяльності.

2 Види слабоумства: вроджене слабоумство (олігофренія); надбане слабоумство (дименція).

Олігофренія (види):дебільність (легка)

імбецильність (середня)

ідіотизм (важка).

Характеристика надбаного слабоумства дозволила психологам розмежувати 3 її різновиду:

1.Лакунарна дименція - це результат глибокого органічного ураження головного мозку, типово для церебрального атеросклерозу, сифілісу головного мозку, глибоких черепно-мозкових травм (ЧМТр). Тут в першу чергу порушуються передумови інтелекту: увага; темп функціонування; стійкість модусу діяльності; пам'ять.

Характерна нерівномірність ураження різних психічних функцій і деяких проявів однієї і тієї ж функції. Тенденція до мерехтіння симптоматики

Основні ознаки: збереженість ядра особистості; самосвідомість; критичне відношення до хвороби.

2.Глобарна дименція - властива захворюванням, які протікають із дифузним ураженням мозку. Типово глибоке ураження ядра особистості, грубі розлади самосвідомості.

З.Порціальне слабоумство - відрізняється наявністю інтелектуального мислення, спочатку функціонального, а потім органічного характеру Уражаються окремі мозкові структури, що мають відношення до інтелектуальної діяльності.