2.4. Порушення мотивації комплексного сприйняття
У 1946 році С.Л.Рубінштейн писав, що у сприйнятті відображається все різноманітне життя особистості, тому при зміненому особистісному відношенні змінюється перцептивна діяльність. Роль зміненого особистісного комплексу в сприйнятті може бути виявлена різними шляхами:
шляхом аналізу розладу самого процесу сприйняття;
2) шляхом створення спеціального експериментального прийому, що дозволяє змінити смислоутворюючу функцію мотиву сприйняття.
Про значення особистісного чинника у перцептивній діяльності говорять дані, отримані про дослідження хворих із «лобовим синдромом» (порушення підконтрольності, довільних психічних функцій, спонтанність поводження і відсутність корекції), було отримано, що в цих хворих виявляється утрудненість узнавання «псевдоагнозії».
Експеримент показав, що при багаторазовому повторенні наступало узнавання предметів або ситуацій. Німецький психіатр Пік описав аперцептивну духовну сліпоту при атрофічних ураженнях мозку. Психологічні дані, отримані при дослідженні подібних хворих, показали, що істотну роль у гностичних напрямках грає порушення підконтрольності, неможливість звірення своїх дій із запропонованим результатом. Мимовільність виявляється ще в однім феномені - у подібних хворих не наступає зміна фігури і фону в оборотних фігурах Рубіна. Також у них не виникає гіпотез при пред'явленні плям Роршаха. Особливий розвиток одержав тезис про особистісний підхід до сприйняття в ряду сучасних американських психологів.
Можна виділити 3 основні тенденції для цього підходу:
І. Сприйняття розглядається як селективний процес, що визначається взаємодією об'єктивних якостей стимуляції і внутрішніх мотиваційних чинників. Такий напрямок називається «Нью лук» (новий погляд).
Брунер розрізняє аутохтомні і директивні сприйняття чинника.
Аутохтомні визначаються безпосередньо властивостями сенсорики людини, завдяки яким формується уявлення про відносно прості якості людини.
Директивні - відбивають минулий досвід людини, його емоційний стан, установки, потреби.
Брунер запропонував когнітивну теорію сприйняття, де роль внутрішнього чинника грає «гіпотеза», а концепції інших авторів цей чинник називають «чекання», «установка». Дія цих чинників і обумовлює вибірність, сенсебілізацію або перекручування сприйняття.
ІІ. Представник Віткін і його співробітники. Цей напрямок поставив питання про співвідношення способів сприйняття людини і його особистісних організацій. На думку цих представників піддослідні при виконанні різних перцептивних задач виявляють деякі характерні способи сприйняття. Так, при виконанні завдання, у якому необхідно було сприйняти елемент перцептивного поля одні піддослідні приймали за точку відліку проприоцептивні відчуття власного тіла. Інші піддослідні орієнтуються на враження від зовнішнього зорового поля. Цю особливість сприйняття Віткін називає залежністю або незалежністю від поля. Це залежить на думку автора і пов'язана з визначенням особистісної структури. У психологічно нездорових людей взаємозв'язок поля і структури особистісного особливо розвинені.
ІІІ. Віднести необхідно роботи тих авторів, що прагнуть довести, що сприйняття забезпечує адаптацію особистості до зовнішнього світу і відображає рівень її адаптації. Таке розуміння функції сприйняття випливає з прийнятої в американській психології концепції особистості, де терміном особистість позначається деяка інтегративна система, що забезпечує цілісність і сталість поводження індивіда. Вона постійно піддається небезпеці руйнації або з боку заборонених інстинктів або з боку вимог, що накладаються зовнішнім світом. У наявності такого постійно діючого конфлікту створюється визначений рівень тривожності. При його зростанні пускаються в хід механізми захисту, ціллю якого є усунення джерела занепокоєння і повернення особистості до комфорту.
З положення вітчизняної психології випливає, що зміст утворення функцій мотивації відіграє роль у процесі сприйняття. Роботи Леонтьєва, Кринчик показали, що введення підкріплення, маючого різний зміст для піддослідного по-різному впливає на час реакції.
Діяльність сприйняття містить у собі основну характеристику людської психіки - пристрасність (Леонтьев). Тому, вітчизняні дослідники припустили, що процес сприйняття буде будуватися в залежності від структури мотивації, а структура перцептивної діяльності у здорових і хворих людей буде відрізнятися.