2. Порушення відчуттів та сприйняття
2.1. Агнозії
Відчуття – відображення окремих властивостей предметів та явищ матеріального світу, які безпосередньо діють на органи чуття (тепло, холод).
Агнозія – розлад процесів розпізнавання подразників зовнішнього середовища (оптичних, дотикових, смакових, нюхових) або частин власного тіла при збереженні цілісності органів чуття.
Над даною проблемою працювали Зінченко, Запорожець, Вегнер. Їхні роботи показали, що сприйняття - це основа орієнтування людини у світі. Теоретичні висновки цих робіт зводяться до того, що розвиток сприйняття детермінується задачами, виникає перед людством у його життєдіяльності. У загальній психології до сприйняття підходять як до діяльності, що включає в себе основну специфіку психіки людини, його активність і упередженість. Дослідження вітчизняних авторів, і Віткіна, і Брунера, підтверджує, що продукт сприйняття залежить від емоційно особистісних особливостей і мотиваційної структури особистості, тобто порушення сприйняття може виявитися порушеним у різних характеристиках діяльності. Ці порушення виявляються в ускладненості впізнання, у перекручуваннях сприйняття матеріалу, в обманах почуттів, помилкових впізнаваннях, у перебудовах мотиваційної сторони перцептивної діяльності.
Агнозії - це ускладненість сприйняття предметів і звуків.
Види агнозій: зорова та слухова.
Зорова агнозія розділяється на:
агнозія предметна - це «об'єктна агнозія». Коли хворі не впізнають предмети і їхні зображення.
«симультанна агнозія» - хворі впізнають предмети і їхні зображення, але не впізнають ситуації.
агнозія на кольори і шрифти.
просторові агнозії.
Історію вивчення агнозії і її механізмів глибоко простежив Лурія у своїй праці «Вищі коркові функції», де аналіз проводиться в основному в зв'язку з проблемою локалізації функцій і пошуком їхніх нейрофізіологічних функцій.
Агнозії частіше всього зустрічаються у хворих з органічною поразкою мозку різного генезу.
Агнозія полягає в тому, що іноді узнається то одна ознака предмета, то інша, а сам предмет не описується, тому що не може бути здійснений синтез цих ознак. Хворі можуть описувати точні предмети по конфігурації, впізнати вірно форму, намалювати предмет, а впізнати на малюнку не можуть.
Слухові агнозії - «аккоазми» - це елементарні слухові обмани почуттів у виді стуків, шумів, шипіння.
2.2. Псевдоагнозія при дименції
Дослідження зорового сприйняття в хворих, у котрих клінічно вже виявили деменцію, було виявлене наступне: вони не довідувалися силуетних і пунктирних малюнків. Їхній стан був дифузним і не диференційованим. Особливо чітке порушення сприйняття виявляється при експозиції ситуативних малюнків. Крім того, що хворі не уловлюють ситуацію, вони при цьому виявляють інші феномени (описують окремі предмети, не бачучи їхнього сюжетного зв'язку, окремі частини малюнків, що зливаються або змішані з формою, іноді зображення не впізнається). Предмет впізнавався завжди обумовлено, тією частиною малюнка, на котрій хворий фіксує свою увагу. Нерідко хворий сприймає структуру на якусь мить, і відразу ця структура розпадається.
При розфарбовуванні сюжетних малюнків диментні хворі легко піддаються дифузному враженню від яскравого фарбування окремих частин картинки і можуть описувати їх по вищевказаному типові.
У силу випадіння і розладів смислових компонентів у диментних хворих рідко страждає ортоскопічне сприйняття (перестає впізнавати малюнки), тобто порушення сприйняття у диментних хворих підтверджує головну роль чинника осмисленого й узагальненого в будь-якому акті психічної діяльності.