1. За змістом:

- фінансовий – зорієнтований на фін сферу п-ва і передбачає нагляд за надходженням і використанням його фін ресурсів.

- виробничий – спрямований на підтримання перебігу виробничих процесів у запланованому режимі (дає змогу ефективно корегувати запаси матеріалів.

- маркетинговий – спрямований на оцінку рівня реалізації та ефективності маркетингової концепції п-ва та передбачає порівняння витрат на стимулювання збуту товарів та надходжень від збільшення його продажу.

2. За характером відносин між керівниками і підлеглими:

- внутрішній – виконавець сам контролює якість своєї роботи.

- зовнішній – дії виконавця контролює безпосередньо керівник або незалежний суб’єкт управління.

3. За сутністю завдання:

- лінійний – контролюється об’єкт в цілому.

- функціональний – контролюється лише частина п-ва.

- операційний – контроль лише однієї окремої характеристики стану та поведінки об’єкта.

4. За якісними характеристиками:

- одиничний – контроль 1 параметра.

- множинний – контроль багатьох параметрів.

- багатофункціональний – контроль даних, які використовують для оцінювання різних управлінських функцій.

5. За етапами проведення:

- попередній – реалізується ще до фактичного початку роботи і дає змогу оцінити якість ресурсів, які буде використовувати організація.

Попередній контроль поділяється на:

* діагностичний – визначає ступінь відповідності характеристик об’єкта контролю стандартам.

* терапевтичний – не лише виявляє відхилення від нормативів, а й спрямовує на пошук способів зменшення негативних наслідків відхилення.

- поточний – здійснюється в процесі роботи на певних її етапах.

Види поточного контролю:

* спрямовуючий – триває від початку операції і до досягнення результату.

* фільтруючий – має на меті виявлення бракованої продукції та виокремлення її від якісної, маж періодичний характер.

- підсумковий – здійснюється після завершення трудової операції, спрямований на оцінку якості роботи, кінцевої продукції чи послуг.

Семінарське заняття 12

Тема 10. Регулювання як загальна функція менеджменту

10.1. Поняття регулювання та його місце в системі управління.

Координація забезпечує узгодженість у часі й просторі дій органів управління та посадових осіб, а також між системою в цілому і зовнішнім середовищем.

Об'єктом функції координація є як управляюча система, так і система якою управляють. Призначення діяльності органів управління — забезпечити єдність дій усіх управлінських підрозділів, працівників управління та спеціалістів для найбільш ефективного впливу на процес виробництва.

Координація — це головна функція процесу управління, яка забезпечує, по-перше, його єдність та безперервність і, по-друге, взаємозв'язок усіх функцій.

Регулювання — це діяльність із підтримки в динамічній системі управління виробництвом заданих параметрів його основне завдання полягає у тому, щоб зберегти стан упорядкованості, котрий задається функцією організації як у підсистемі виробництва, так і в підсистемі управління.

Регулювання - це вид діяльності, що являє собою вплив керівника на підлеглих таким чином, щоб вони виконували роботу для досягнення цілей організації.

Принципи функції регулювання

• Принцип директивності визначає прийоми і способи здійснення регулюючих впливів на керований об´єкт.

• Принцип дотримання регламентів визначає дотримання встановленого заздалегідь порядку виконання управлінської і виробничо-господарської діяльності на підприємстві.

Принцип нормативності. Поняття "норми" характеризує залежність між різними елементами підприємства. Дотримання принципу нормативності регулювання спрямовано на установлення визначених меж у діяльності людей.

10.2. Види регулювання.

1. Стабілізуюче – спрямоване на упорядкування відносин підприємства із суб*єктами зовнішнього середовища, також внутрішніх відносин між різними його частинами. Мета – встановлення визначних організаційно-соціальних правил, точних розпоряджень, а також меж діяльності і поведінки працівників підприємства.

2. Розпорядницьке – здійснюється на основі розпорядницького впливу – сукупності способів та прийомів, які спрямовані на регулювання поточної роботи. Це процес безпосереднього впливу на виконавців рішень прийнятих керівництвом. Мета – вплив керівництва на цілеспрямовану поведінку об*єкта управління, яке здійснюється відповідно до заданої програми чи умов діяльності підприємства.

3. Дисциплінарне – вид регулювання пов*язаний із процесом делегування повноважень. Суть дисциплінарного регулювання можна розкрити через процес встановлення відповідальності. Дисциплінарне регулювання виявляється в праві керівника вимагати від підлеглих конкретних результатів, періодичних звітів про хід роботи та докладного виконання своїх інструкцій.

10.3. Етапи процесу регулювання.

Процес здійснення регулюючих впливів складається з цілого ряду логічно взаємозалежних етапів і процедур.

На першому етапі процесу регулювання можна побачити, наскільки організоване стабілізуюче регулювання, а також його зв´язок із функцією планування (розробка стандартів для контролю і регулювання), організації (регламентація розподілу і делегування повноважень, організація виконання рішень) і контролю (оцінка ступеня відхилення результату від установленого стандарту).

На другому етапі процесу регулювання порівнюється величина відхилення з припустимими нормами. Потім визначають необхідність розробки регулюючого впливу на об´єкт управління.

Третій етап - розробка адекватного регулюючого впливу. Основна мета цього етапу регулювання полягає в тому, щоб домогтися такого положення, за якого процес управління підприємством дійсно змушував людей працювати відповідно до плану. Регулюючий вплив повинний усувати не саме відхилення, а причину, що викликала це відхилення.

Четвертий етап - усунення відхилень. Цей етап, насамперед, включає доведення завдань до виконавців. Особливістю даного етапу є зміст робіт, виконуваних різними посадовими особами. По-перше, керівник повинен самостійно прийняти рішення про доведення завдання, спрямованого на усунення виниклих проблем. По-друге, виконавці, сприйнявши регулюючий вплив, своїми діями повинні усунути причини відхилення і привести процес до бажаного стану.

І останній, п´ятий етап - перегляд стандартів. Буває, що встановлені стандарти занижені чи завищені, тобто нереальні. Тому їх теж потрібно переглядати.