18. Права організації мовлення.

Закон У-ни «Про авторське право та суміжні права» надав організаціям мовлення немайнове право вимагати згадування своєї назви у зв'язку із записом, відтво­ренням, розповсюдженням своєї передачі і публічним повторним сповіщенням її іншою організацією мовлення.

До майнових прав організацій мовлення належить їх виключне право на використання своїх програм будь-яким способом і виключ­не право дозволяти чи забороняти ін. особам:

а) публічне сповіщення своїх програм шляхом трансляції і ре­трансляції;

б) фіксацію своїх програм на матеріальному носії та їх відтво­рення;

в) публічне виконання і публічну демонстрацію своїх програм у місцях з платним входом.

Щодо майнових прав суб'єктів суміжних прав допускаються такі самі обмеження, як і щодо прав авторів літературних, художніх, наукових творів, за умови збереження особистих немайнових прав усіх суб'єктів, а також за умов, коли:

а) відтворення зазначених об'єктів здійснюється виключно з метою навчання чи наукових досліджень;

б) право на відтворення не поширюється на експорт відтворе­них примірників фонограм, відеограм, програм мовлення за межі митної території У-ни;

в) за суб'єктами суміжних прав зберігається право на справед­ливу винагороду з урахуванням кількості відтворених примірни­ків.

21. Захист авторського права і суміжних прав у цивільно-правовому порядку

Згідно із законом пору­шенням авторського права і суміжних прав, що дає підстави для су­дового захисту, є:

• вчинення дій, що порушують особисті немайнові права суб'єк­тів авторського права і (або) суміжних прав;

• піратство, тобто опублікування, відтворення, ввезення на митну територію У-ни, вивезення з митної території У-ни і розповсюдження контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;

• плагіат — оприлюднення чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;

• ввезення на митну територію У-ни без дозволу осіб примір­ників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фо­нограм, відеограм, програм мовлення;

• розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторсь­кого права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі;

• вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав;

• будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту ав­торського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, роз­повсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;

• підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в елект­ронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів ав­торського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління.

22. Поняття та джерела патентного права

Патентне право — це сукупність норм, що регулюють майнові й особисті немайнові відносини, які виникають у зв'язку з визнанням авторства на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, з охоро­ною прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, установ­ленням режиму використання цих об'єктів, матеріальним і моральним стимулюванням, а також захистом прав авторів і патентовласників.

Існування патентного права і потреба в ньому обумовлені немож­ливістю прямої охорони результатів техн. чи художньо-конст­рукторської творчості інструментарієм авторського права. На від­міну від об'єктів авторського права, винаходи, корисні моделі і про­мислові зразки як рішення практичних завдань можуть повто­рюватися, створюватися різними особами незалежно один від одного. Тому їх правова охорона припускає формалізацію в законі певних ознак, дотримання спеціального порядку визначення пріоритету, пе­ревірку новизни і встановлення особливого режиму використання.

До джерел патентного права належать Конституція У-ни (статті 41 і 54 щодо прав на результати інтел. вл-ті), ЦК У-ни, Закон У-ни «Про охорону прав на винаходи і ко­рисні моделі» , «Про охорону прав на промислові зразки» . Джере­лами патентного права є також міжнародні угоди, зокрема Паризь­ка конвенція з охорони промислової вл-ті (1883 р.) і Євразійсь­ка патентна конвенція (1995 р.).