20. Управління майновими правами суб'єктів авторського права і суміжних прав.

Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного, а також через ор­ганізацію колективного управління.

Управління через повіреного здійснюється на підставі укладено­го з ним договору-доручення. Здійснюючи управління майновими правами, повірений діє у межах повноважень, переданих суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав.

Суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть дору­чати управління своїми майновими правами організаціям колек­тивного управління. Організації колективного управління створюю­ться суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи. Ці організації не мають права займатися комерційною діяльністю чи використовувати будь-яким способом об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, доручених їм для управління. На діяльність таких організацій не поширюються обме­ження, передбачені антимонопольним закон-вом.

Законом допускається утворення окремих організацій, що управляють певними категоріями майнових прав певних категорій суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, або організацій, що управляють різними майновими правами в інтересах різних ка­тегорій суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Особи, які використовують твори, виконання, програми мовлен­ня, примірники фонограм (відеограм), мають виплачувати організа­ціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.

Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть також дору­чати управління своїми майновими правами на колективній основі відповідним державним організаціям, установчі документи яких передбачають здійснення таких функцій.

Повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та ін.и суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

8.Майнові права автора

Це виключні права на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом. Використання твору завжди приносить певні майнові вигоди, тому виключні права називаються майновими. До майнових прав автора на твір відпов. до ст. 440 ЦК У-ни належать: • право на використання твору;

• виключне право дозволяти використання твору; • право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; • інші майнові права інтел. вл-ті, встановлені законом.

У ст. 15 Закону У-ни «Про авторське право та суміжні права» деталізовано право на використання твору. Так, виключне право ав­тора чи іншої особи, яка має авторське право на дозвіл чи заборону використання твору ін.и особами, дає йому право дозволяти або забороняти:

• відтворення творів; • публічне виконання і публічне сповіщення творів;

• публічну демонстрацію і публічний показ; • будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюєть­ся іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; • переклади творів; • переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; • включення творів як складових частин до збірників, антоло­гій, енциклопедій тощо;

Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у до­говорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використову­ють твори. Кабінетом Міністрів У-ни можуть установлюватися мінімальні ставки авторської винагороди та порядок їх індексації.

Публічне виконання також є засобом вираження одного зі спосо­бів як обнародування, так і використання твору. Подібно до публіч­ного показу твору, його публічне виконання припускає звукове ви­конання музики чи пісні, декламацію віршів у загальнодоступному місці, де може перебувати невизначене коло осіб. Переважно це кінозали, концертні зали, філармонії, консерваторії, клуби тощо.

Передача в ефір означає будь-яку можливість повідомлення тво­ру для загального відома завдяки передачі в ефір чи наступної пере­дачі в ефір.

Публічний показ і виконання твору, його повідомлення для за­гального відома шляхом передачі в ефір лише тоді служать формами використання твору, коли названі дії здійснюються не вперше. В ін­шому випадку може йтися лише про форму обнародування твору.

Право на переклад — одне з найважливіших майнових прав ав­тора, вперше введених у вітчизняне авторське право після приєд­нання нашої країни до Всесвітньої конвенції про авторське право. Право на переробку дає автору можливість контролювати будь-яку переробку, аранжування чи іншу переробку твору, зокрема створен­ня з оповідального твору драматичного чи навпаки. Право на переклад і обробку іноді іменується узагальнено правом на зміну форми твору.