43. Поняття та ознаки наукового відкриття.

Такі результати інтел. дія-ті, як винаходи, корисні моделі, промис­лові зразки, раціоналізаторські пропозиції, можуть покращити умови життя людини, засоби виробництва тощо. У порівнянні з ни­ми наукові відкриття здійснюють певні зрушення науково-техніч­ного прогресу, розвитку людства в цілому.

Наукове відкриття не може мати конкретно­го правоволодільця. З моменту обнародування воно стає надбанням людства і може бути вільно використано будь-ким як при проведен­ні подальших наукових досліджень, так і при розробці на його осно­ві конкретних технічних рішень. Але враховуючи те, що зроблене відкриття є результатом творчої інтел. праці конкретної людини або групи людей виникає необхідність правового регулювання відносин, що склада­ються навколо кожного конкретного наукового відкриття. Зокрема, йдеться про державне визнання заслуг авторів, забезпечення ін­тересів тих наукових установ, де працюють автори.

У ЦК У-ни зазначено, що наукове відкриття — це встановлення невідомих раніше, але об'єктив­но існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, що вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

Суб'єкти наукового відкриття. Автором наукового відкриття є та фізична особа, незалежно від віку та дієздатності, інтелектуаль­ною творчою працею якої це відкриття було зроблено. У сучасних умовах більшість наукових відкриттів є наслідком колективної ро­боти вчених, які можуть бути визнані співавторами відкриття у ра­зі, якщо у відкритті є їхній творчий внесок.

Права авторів відкриття. У ст. 458 ЦК У-ни зазначено, що автор наукового відкриття має право надати науковому відкриттю своє ім'я або спеціальну назву.

Право на наукове відкриття засвідчується дипломом та охороня­ється у порядку, встановленому законом. На даний час в Україні та­кого закону ще не прийнято.

Захист прав авторів наукових відкриттів здійснюється за допо­могою тих самих способів і в тому самому порядку, що і захист прав авторів винаходів, промислових зразків та інших об'єктів права інтел. вл-ті.

44. Правова охорона компонування інтегральної мікросхеми

Відносини щодо правової охорони компонування інтегральної мікросхеми в Україні регулюються ЦК У-ни (статті 471-488) та Законом У-ни «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» (далі — Закон). Хоча між цими законодавчими актами є різниця в термінології, проте очевидно, що терміни «топографія» та «компонування» мають однаковий зміст.

Поняття та характерні ознаки компонування інтегральної мікросхеми. У Законі визначено, що компонування інтегральної мікросхеми (далі — ІМС) — це зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сук-ті елементів інтег­ральної мікросхеми та з'єднань між ними.

Відпов. до ст. 471 ЦК У-ни компонування інтегральної мікросхеми вважається придатним для набуття права інтел. вл-ті на нього, якщо воно є оригінальним. Також, відпов. до ст. 5 цього Закону, охорона прав поширюється лише на ори­гінальну топографію ІМС. Це правило діє і в інших країнах, де вже давно прийняті аналогічні закони.

Компонування ІМС визнається оригінальним, якщо воно не ство­рене прямим відтворенням (копіюванням) іншого компонування ІМС, має відмінності, що надають йому нові властивості, і не було відоме у галузі мікроелектроніки до дати подання заявки до Устано­ви або до дати її першого використання.

Держава здійснює правову охорону компонування ІМС через його реєстрацію в Установі з видачею відпов.го свідоцтва про набуття права інтел. вл-ті на компонування інтегральної мік­росхеми.

Обсяг правової охорони компонування ІМС визначається зобра­женням цього компонування на матеріальному носії. Способи, що стосуються технологічного процесу виготовлення інтегральної мік­росхеми, конструкцій кристалів ІМС та інших технічних рішень, за наявності необхідних закон-вом критеріїв можуть стати об'єк­тами патентних прав.