31. Захист патентних прав

Будь-яке посягання на права власника патенту вважається пору­шенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним закон-вом У-ни. На вимогу власника па­тенту таке порушення має бути припинено, а порушник зобов'яза­ний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки. Вимагати по­новлення порушених прав власника патенту може також особа, яка придбала ліцензію, якщо інше не передбачено ліцензійним догово­ром. Спори, пов'язані з порушенням прав та інтересів пат.-власників, розв'язуються судом, госп. або третейським судом у порядку, встановленому чинним закон-ом У-ни. Так, суди відпов. до їх компетенції розглядають спори про:

• авторство на промисловий зразок;

• встановлення власника патенту;

• порушення майн. прав власника патенту;

• укладання та виконання ліцензійних договорів;

• право попереднього користування;

• винагороду автору;

• компенсації.

32. Патентування об'єкта промислової вл-ті в іноземних державах

Патент на об'єкт пром. вл-ті діє лише в межах У-ни. Для забезпечення його охорони за межами нашої д-ви у комерц. цілях необхідно запатентувати об'єкт в ін. країнах. Це потрібно для забезпечення пат. чистоти експорту продукції, що містить запатентовані об'єкти, продаж ліцензій за кордон при ство­ренні спільних підпр-тв з іноз. партнерами за межами У-ни.

Пат. чистота — це юр. властивість об'єкта тех­ніки (машини, приладу, технології), що дає можливість його віль­ного використання в даній країні без загрози порушення діючих на її території патентів, які належать третім особам.

За кордоном об'єкти пром. вл-ті можуть бути запатен­товані як в окремій країні, так і в групі країн, насамперед у країнах СНД та ін. країнах-учасницях Євразійської патентної конвенції. Відпов. до норм даної Конвенції і прийнятих на її основі ін. актів на винахід може бути отриманий один євразійський патент, що охороняє винахід у всіх д-ах-учасницях Конвенції. Пат-ня винаходів за кордоном дає можливість одержання за допо­могою одного патенту охорону винаходу в країнах Зх. Європи, у т. ч. в країнах ЄС, відпов. до Мюнхен­ської конвенції про видачу європ. патенту (1973 р.)

33. Поняття та ознаки комерційного (фірмового) найменування

Відпов. до ст. 90 ЦК У-ни юридична особа, яка є суб'єк­том підприємництва, може мати комерційне (фірмове) найменуван­ня. У ст. 489 ЦК У-ни зазначається, що правова охорона нада­ється комерційному (фірмовому) найменуванню (далі — комерційне найменування), якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її дія-ті.

Думка фахівців єдина в тому, що під комерційним (фірмовим) найменуванням слід розуміти найменування, під яким особа діє у цивільному обороті і яке індивідуалізує цю особу серед інших його учасників.

Істинність комерційного найменування. Комерційне найме­нування має правдиво відображати правове становище суб'єкта під­приємницької дія-ті. Це означає, що воно має містити справж­нє зазначення організаційно-правової форми юридичної особи (това­риство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство тощо), її типу (державна, приватна тощо), виду дія-ті (виробнича, нау­кова, комерційна), особи власника.

Виключність комерційного найменування. Комерційне най­менування може мати особливі ознаки, які не допускали б змішу­вання одного комерційного найменування з ін.. Воно має бути новим і відмінним від уже існуючих комерційних найменувань. Закон не допускає використання тотожних комерційних наймену­вань різними суб'єктами підприємницької дія-ті.

Постійність комерційного найменування. Комерційне найме­нування має залишатися незмінним, поки юридична особа зберігає свій організаційно-правовий статус. Його чинність припиняється у разі припинення юридичної особи. Будь-яка зміна організаційно-правової форми юридичної особи обов'язково має відобразитися у комерційному найменуванні.