19. Суть і роль місцевих фінансів зарубіжних країн.

У ХХ столітті в усьому світі прискорився процес розвитку демократичних принципів у державному устрої і керуванні. У багатьох країнах обов’язковим компонентом демократичного державного ладу є місцеве самоврядування, головна риса якого полягає в тім, що його здійснює саме населення, через вільно обрані ним представницькі органи. Представницькі регіональні і виконавчі органи для виконання функцій, покладених на них, наділяються певними майновими і фінансово-бюджетними правами.

В умовах демократії однією з найважливіших складових частин фінансової системи держави є місцеві (регіональні) фінанси, що охоплюють регіональні бюджети, бюджети адміністративно-територіальних одиниць і фінанси суб’єктів господарювання, які використовуються для задоволення регіональних потреб. Регіональні фінанси забезпечують фінансування широкого кола заходів, пов’язаних із соціально-культурним і комунально-побутовим обслуговуванням населення.

Місцеві (регіональні) фінанси – це система економічних відносин, за допомогою якої розподіляється і перерозподіляється національний доход для економічного і соціального розвитку територій.

В останні десятиліття в багатьох державах спостерігається регіоналізація економічних і соціальних процесів. Усе в більшій мірі функції регулювання цих процесів переходять від центральних рівнів державної влади до місцевого. Тому роль регіональних фінансів підсилюється, а сфера їхнього застосування розширюється. Величина регіональних фінансів зростає й у багатьох країнах складає переважну частину фінансових ресурсів держави.

Через регіональні фінанси держава активно проводить соціальну політику. На основі надання регіональним органам влади коштів для їх бюджетів здійснюється фінансування муніципального народного утворення, охорони здоров’я, комунального обслуговування населення. При цьому коло фінансованих заходів розширюється. За рахунок коштів регіональних бюджетів стали фінансуватися не тільки загальноосвітні школи, але і вищі навчальні заклади, великі об’єкти охорони здоров’я, заходи внутрішньої безпеки, правопорядку, охорони навколишнього середовища та ін.

За допомогою регіональних фінансів держави здійснюється вирівнювання економічного і соціального розвитку територій. Для цього розроблюються регіональні програми. Кошти на їх здійснення формуються за рахунок джерел доходів бюджетів відповідних адміністративно-територіальних одиниць, а також податків вищестоящих бюджетів. При цьому регіональним бюджетам виділяються відрахування від державних податків, але найчастіше субвенції, тобто фінансові ресурси, надані з вищестоящих бюджетів на певні цілі (розвиток охорони здоров’я, дорожнє будівництво, комунальні об’єкти й ін.)

20. Склад і структура місцевих фінансів зарубіжних країн.

Місцеві фінанси – це сукупність коштів, створених і використовуваних на економічний і соціальний розвиток територій. Головним напрямом використання місцевих фінансів є фінансове забезпечення соціальної і частково виробничої інфраструктури. Основним джерелом її фінансування стали бюджетні асигнування і засоби суб’єктів господарювання (підприємства, організації).

Основною складовою частиною місцевих фінансів є місцеві бюджети. У США до них відносяться: бюджети штатів, графств, муніципалітетів, тауншіпів; у Франції – регіонів, департаментів, округів, комун; у Німеччині – земель, повітів, міст, громад; у Великобританії – графств, округів; в Італії – областей, провінцій, комун. У Російській Федерації до таких бюджетів відносяться бюджети республік у складі Російської Федерації, країв, областей, автономних округів, районів, міст, районів у містах, селищних і сільських органів влади.

Цікавими є дані щодо структури та компетенції регіональних бюджетів східноєвропейських країн – Білорусі, Болгарії, Словаччини, Угорщини, Польщі. Ці держави здебільшого мають спільні кордони з Україною і, так само як і Україна, знаходяться на стадії розвитку місцевих фінансів.

Білорусь:

В Білорусі існує дворівнева бюджетна система, що включає в себе державний (централізований) та місцеві (децентралізовані) бюджети: бюджети областей, бюджети районів, бюджети міст обласного значення, бюджети міст районного значення та бюджети селищ і сіл.

Слід відмітити, що місцеві бюджети Білорусі формуються за рахунок 40,6% від усіх податків, що зібрані на їх території (ці кошти складають до 79,5% сукупних доходів місцевих бюджетів). Інша частина зібраних податків – 59,4% – надходить до центрального бюджету, а пізніше частково повертається в формі дотацій, субвенцій, субсидій. Ця частина покриває решту 20,5% бюджетних потреб на місцях.

Угорщина:

Процес перетворення бюджетної системи Угорщини розпочався у 1990 р. з прийняття нового закону про місцеве самоврядування. У сучасних умовах в Угорщині існують близько 3000 місцевих одиниць з суттєвою автономністю, замість старої системи, котра включала 1300 рад, наділених тільки виконавчою владою.

Угорська система державного управління складається з 2-х основних підсистем: перша включає в себе центральні урядові органи та їх представництва на місцевому і регіональному рівні, які підпорядковані державній адміністрації; друга представляє собою систему місцевого самоврядування, засновану на принципах децентралізації та автономії.

Польща:

Децентралізація в Польщі, в цілому, досягнута після реформи адміністративної системи в 1998 році. Результатом цієї реформи стала 3-рівнева адміністративна система, що включає в себе: 16 воєводств; 314 адмін. округів і 65 міст, наділених правами адміністративних округів; 2489 комун.

Сукупна шкала витрат і доходів бюджетів всіх рівнів представлена нижче (дані 2001 р., тис. польських злотих):

- воєводства – 4 737 055;

- міста, наділені правами адміністративних округів – 25 136 515;

- адміністративні округи – 14 292 712;

- комуни – 38 567 975.

Через всі ланки бюджетної системи в Польщі було розподілено 11% ВВП.

У сучасних умовах усе в більшій мірі місцеві органи влади покликані забезпечувати комплексний розвиток територій, пропорційний розвиток виробничої і невиробничої сфер на підвідомчих територіях. Значно зростає їхня координаційна функція в економічному і соціальному розвитку регіонів. Зазначені фактори викликають необхідність подальшого розширення і зміцнення фінансової бази місцевих органів влади, рішення ряду проблем, пов’язаних з удосконалюванням методів формування і використання фінансових ресурсів регіонів.

21. Доходи місцевих органів самоуправління.

Доходи місцевих органів самоуправління (доходи місцевих бюджетів) формуються за рахунок місцевих податків і зборів, неподаткових доходів, надходжень з вищестоящих бюджетів. Співвідношення між цими джерелами залежить від функцій, покладених на регіональні органи управління, від потенційних можливостей вищих органів влади надавати фінансову допомогу територіям. Міжнародний досвід свідчить про те, що в більш економічно розвинутих країнах частка доходів регіональних бюджетів у загальному обсязі ресурсів держави вища. Так, якщо в Португалії вона складає 3% у валовому національному продукті, то в Норвегії – 15%, у Швеції – 31%.

У Західній Європі в системах місцевого оподатковування в цілому переважають прямі податки: на частку податків з доходу, прибутку і власності – приходиться в середньому 70–75% загальних податкових надходжень. Частка податкових надходжень від податків на споживання складає 3–4%, інших податків – 20–25%. У Японії на долю прямих податків приходиться 85%, на частку непрямих – 15%. У рамках прямого оподаткування співвідношення податків на прибуток і доходи – з одного боку, і різних податків на власність – з іншого, відрізняється великою різноманітністю: у Скандинавських країнах, наприклад, 80–90% усіх податкових надходжень приходиться на обкладення доходів і прибутку, у Бельгії, Німеччині, Австралії аналогічний показник також перевищує 50%.

У ряді інших країн, навпаки, основна частина податкових надходжень регіональних органів влади утворюється за рахунок різних форм оподаткування власності. В Ірландії, наприклад, це єдиний вид місцевих податків; у Нідерландах на них приходиться 2/3 усіх податкових надходжень; у Японії 48% усіх податкових надходжень складає податок на житлові приміщення і ще 21% – податок на нерухомість.

Розглянемо структуру доходів сусідніх східноєвропейських країн.

Білорусь:

До основних джерел доходів у Білорусі відносяться:

1. Фіксовані місцеві податки (22–25% доходної бази):

- по доходний податок;

- податок на землю;

- податок на нерухомість;

- екологічний збір.

2. Власні місцеві податки (75–78% доходної бази):

- акцизний збір на алкоголь і пиво;

- збір за вирубку лісу;

- збір за використання природних ресурсів;

- податок з реклами;

- податок на продаж;

- курортний збір.

Бюджетна забезпеченість у розрахунку на 1 жителя склала в Білорусі 138 468 білоруських рублів (або приблизно 115 дол. США на 1 жителя).

Словаччина:

Найбільшим джерелом доходів місцевих бюджетів Словаччини (майже 30 млрд. словацьких крон або 1 млрд. дол. США) є податок на доходи фізичних осіб. Муніципалітети одержують 71% зібраного податку, а вищі територіальні об’єднання – 27%. Решта 2% залишаються у резервному фонді державного бюджету Словаччини.

Угорщина:

Основним джерелом доходів місцевих бюджетів в Угорщині є по доходний податок (40% від зібраного подоходного податку, з яких приблизно 10% залишаються у відповідному місцевому бюджеті, а 30% використовуються на фінансування трансфертів).

До додаткових ресурсів відносяться: 100% місцевого транспортного податку, 100% податку на доходи від оренди землі, 30% штрафів за забруднення навколишнього середовища. Ці доходи складають від 0,5% до 1,5% загальної суми доходів місцевих бюджетів.

Місцеве самоврядування має також власні ресурси: місцеві податки (місцевий податок на бізнес, комунальний податок, податок на туризм та податок на власність), які в 2001 р. складали до 14,3% від сукупних доходів місцевих бюджетів; а також операційні доходи та доходи від операцій з капіталом (1,8%).

Для виконання певних завдань, центральний бюджет спрямовує до місцевих бюджетів цільові субвенції, в основному, на розвиток інфраструктури та видалення відходів. Субвенції складають до 26% від суми місцевих доходів. Муніципалітети з бюджетним дефіцитом (у 2000 р. таких нараховувалося більше ніж третина – 1227 муніципалітетів) одержують додаткові дотації.

Польща:

Згідно польського законодавства, місцеві бюджети фінансуються з:

1. Комуни: податки (податок на власність, сільськогосподарський податок, лісний податок, транспортний податок, 26,6% податку на доходи фізичних осіб, 6,7% податку на прибуток юридичних осіб, податок з власників собак, податок на спадщину і т. ін.), збори (гербовий збір, ринковий збір, адміністративний збір, збір за використання природних ресурсів), доходи від власності комун, доходи від інвестицій, тощо.

2. Адміністративні округи: збори, що відносяться до компетенції адміністративних округів, доходи від власності, доходи від інвестицій, 8,4% податку на доходи фізичних осіб, 1,4% податку на прибуток юридичних осіб.

3. Воєводства: доходи від власності, доходи від інвестицій, 1,6% податку на доходи фізичних осіб, 15,9% податку на прибуток юридичних осіб.

22. Видатки місцевих органів самоуправління.

Витрати місцевих органів самоуправління (місцевих бюджетів) багато в чому залежать від бюджетної політики, що проводиться в державі, від ступеню децентралізації управління соціальною сферою. Усе це є вирішальним чинником, що впливає на обсяг фінансових ресурсів, які проходять по каналах регіональних бюджетів, на їх питому вагу в загальнодержавних бюджетних витратах.

Співвідношення обсягів витрат, що проходять через різні види бюджетів, у країнах неоднакове. Так, у Фінляндії, Німеччині, Норвегії, Франції за рахунок територіальних бюджетів витрачається більше коштів, ніж за рахунок центрального. Розходження в розмірах коштів, що проходять через різні види бюджетів, пояснюються певними рівнями фінансової відповідальності центральних і регіональних органів влади за здійснення, головним чином, соціальних програм, фінансування яких є найбільш великою частиною бюджетних витрат.

У витратах регіональних бюджетів чільне положення займають асигнування на соціально-культурні об’єкти. Це насамперед витрати на початкові і середні школи. У Німеччині ці витрати складають 1/4 витрат місцевих бюджетів, у Японії і Франції – більш 1/3, а в бюджетах Великобританії і США – понад 40%. У ряді країн (Німеччини, США) за рахунок територіальних бюджетів покриваються витрати на вищі навчальні заклади.

За рахунок регіональних бюджетів фінансується й охорона здоров’я. Наприклад, у Норвегії, Швеції, Фінляндії ці витрати складають більш 50% бюджетних витрат.

Розглянемо структуру витрат місцевих бюджетів країн-сусідок України.

Болгарія:

На сьогоднішній день місцеві (муніципальні) компетенції в Болгарії включають в себе фінансування 3-х основних напрямків:

1. Повноваження, делеговані державою, – освіта, охорона здоров’я, соціальна допомога і культура, – фінансуються за рахунок надходжень від подоходного податку, а також державних дотацій у випадку недостатніх податкових надходжень.

2. Місцеві повноваження – у сфері муніципального розвитку та соціальної підтримки (соціальна опіка, соціальні кухні і т.д.) – фінансуються за рахунок власних джерел доходів.

3. Повноваження змішаного фінансування – дитячі садки, ясла – всі витрати за виключенням заробітної плати та відрахувань на соціальне страхування (які покриваються за рахунок урядових трансфертів) фінансуються з місцевих джерел доходів.

У Болгарії були розроблені нормативи, що визначають мінімальний рівень фондів для забезпечення делегованих повноважень у 4 секторах: освіта, охорона здоров’я, культура та соціальна політика.

Словаччина:

Після децентралізації у Словаччині виникли 2 рівні регіонального управління: місцевий (2871 муніципалітет) та регіональний (8 вищих територіальних об’єднань). Компетенції між ними розподілені наступним чином:

1. Муніципалітети:

- місцеві дороги;

- водне господарство;

- ведення метрик;

- соціальні служби;

- міське планування;

- захист навколишнього середовища;

- спортивні заходи на місцевому рівні;

- місцеві медичні заклади.

2. Вищі територіальні об’єднання:

- регіональні дороги;

- залізниці;

- громадянська оборона;

- соціальна допомога;

- міське планування;

- середня освіта;

- спортивні заходи на рівні регіону;

- театри, музеї, галереї;

- громадські бібліотеки;

- регіональні медичні заклади;

- фармакологія.

Угорщина:

В Угорщині термін „місцеві громадські послуги” відноситься до декількох типів послуг, що надаються населенню. До таких послуг відносяться послуги з надання соціального забезпечення, освіти та охорони здоров’я, охорони навколишнього середовища та місцевого розвитку, транспортних і комунальних послуг. Органи місцевого самоврядування виконують специфічні функції, пов’язані з наданням вищевказаних послуг населенню. Оскільки в Угорщині введена 3-рівнева система управління, яка базується на місцевих, окружних та центральних органах влади, різні сфери відповідальності розподілені між цими трьома рівнями.

У список з 27 обов’язків органів місцевого самоврядування входять: забезпечення дитячих садків і дошкільної освіти, основні медичні та соціальні служби, захист прав меншин і комунальна сфера: забезпечення питною водою, громадським освітленням, утримання місцевих доріг і кладовищ.

Якщо розглянути розподіл затрат місцевих бюджетів Угорщини між різними секторами економіки, то тут лідирують освіта (33% сукупних витрат), охорона здоров’я (19%), витрати на управління (13%), соціальні виплати (7%), а витрати на надання житлових послуг, транспорт та комунікації представлені в сумі всього 7 відсотками.

Польща:

Через всі ланки бюджетної системи в Польщі було розподілено 11% ВВП.

Більшість витрат воєводств (більше 80%) відносяться до 5 сфер:

- транспорт і зв’язок – 1 835 686;

- охорона здоров’я – 709 441;

- культура і охорона культурної спадщини – 652 159;

- сільське господарство – 441 847;

- освіта – 438 961.

Більшість витрат адміністративних округів (більше 80%) відноситься до 5 сфер:

- освіта – 4 309 862;

- громадський правопорядок і пожежна охорона – 2 278 450;

- соціальний захист – 2 260 782;

- охорона здоров’я – 1 697 825;

- управління – 1 335 971.

Більшість витрат міст (більше 70%) відноситься до 4 сфер:

- освіта – 9 377 974;

- транспорт і зв’язок – 3 522 828;

- соціальний захист – 2 906 990;

- правопорядок і пожежна охорона – 2 117 461.

Більшість витрат комун (більше 80%) відноситься до 5 сфер:

- освіта – 16 433 015;

- управління – 4 657 758;

- транспорт і зв’язок – 4 117 901;

- муніципальні служби і захист навколишнього середовища – 3 331 883.

Крім того, слід додати, що комуни активно здійснюють інвестиційну діяльність – на інвестиції спрямовується до 15% від сукупного місцевого бюджету.