
- •5.Економічна сутність корпорації
- •6.Управління фінансами корпорації
- •7. Характеристика джерел фінансових ресурсів корпорації
- •8.Характеристика фінансової звітності корпорації
- •9.Сутнысть фінансового контролю в зарубіжних країнах
- •10.Державні органи фінансового контролю в зарубіжних країнах
- •11.Характеристика форм фінансового контролю
- •13. Доходи спеціальних фондів.
- •14. Фонди медичного страхування в зарубіжних країнах
- •15. Фонди соціального страхування в зарубіжних країнах:
- •19. Суть і роль місцевих фінансів зарубіжних країн.
- •23. Міжнародні фінансові інститути
9.Сутнысть фінансового контролю в зарубіжних країнах
Державний фінансовий контроль є важливою складовою частиною контролю будь-якої держави, оскільки він забезпечує своєчасність і точність фінансового планування, наповнення доходної частини бюджетів, розподіл, перерозподіл коштів та їх законне, ефективне, цільове використання.
Фінансовий контроль у найбільш розвинених зарубіжних країнах є одним з найважливіших напрямів діяльності держави. Функції і структура фінансового контролю розрізняються залежно від форми правління держави. Фінансовий контроль у зарубіжних країнах підрозділяється на парламентський, адміністративний, судовий, банківський і наднаціональний контроль.
Парламентський контроль у галузі фінансів може здійснюватися: при розгляді проекту бюджету та звіту про його виконання на пленарному засіданні парламенту; парламентськими комітетами, які функціонують постійно, і контрольними комітетами, створюваними для розгляду конкретних питань фінансової діяльності різних державних органів; за допомогою депутатських запитів; з боку спеціалізованих незалежних вищих органів фінансового контролю, які рекомендується створити в кожній державі Декларацією керівних принципів контролю.
До вищих контрольних органів в галузі державного фінансового контролю належать: Головне контрольне управління США, Національне контрольно-ревізійне управління у Великобританії, Управління Генерального аудитора в Канаді, Федеральна рахункова палата в Німеччині, Рахункова палата у Франції та ін.
*Головне контрольно-ревізійне управління США має доступ практично до всіх фінансових документів міністерств і відомств. За дорученням палат і комісій Конгресу США чи навіть окремих конгресменів Головне контрольно-ревізійне управління може здійснювати оцінку результативності державних програм і діяльності федеральних відомств; проводити спеціальні обстеження і перевірки обґрунтованості цін на продукцію; фінансово-економічних аспектів контрактів міністерства оборони. Інспектори Головного контрольно-фінансового управління перевіряють також діяльність ревізорів виконавчої влади. В окремих випадках перевірки здійснюються в координації із слідчими органами міністерства юстиції та іншими органами, наділеними відповідними повноваженнями [2].
*Рахункова палата Франції контролює фінансову діяльність адміністративних інститутів, виявляє їх помилки і прорахунки, що завдають шкоди державним фінансам. Вона перевіряє як саме використовуються кредити, фонди і цінності, управління якими доручено державним службам і іншим офіційним юридичним особам, здійснює контроль за різноманітними установами в сфері соціального забезпечення, рахунками державних підприємств і їх філій, а також, в окремих випадках, за приватними юридичними особами з числа тих, що одержують фінансову допомогу держави. Органами державного фінансового контролю у Франції є також Генеральна інспекція фінансів і Генеральна інспекція адміністрації. Перебуваючи в безпосередньому підпорядкуванні міністра економіки і фінансів Генеральна інспекція фінансів виконує функції контролю на місцях за діяльністю служб Міністерства економіки і фінансів. Вона контролює діяльність всіх призначених державою бухгалтерів та адміністративної бухгалтерії вторинних розпорядників кредитів, державних підприємств, а також тих недержавних органів і підприємств, що перебувають під фінансовим контролем держави. Ця ж установа організовує та здійснює дослідження економічних і фінансових проблем на замовлення державних міністерств і відомств, а також за власною ініціативою [2].
*Наднаціональний фінансовий контроль в Європейському союзі здійснюється Європейською Рахунковою палатою, Європейським парламентом і Європейським Центральним банком.
Європейська рахункова палата складається з 15 членів, кожен з яких представляє країну-члена Європейського співтовариства. Термін її повноважень становить 6 років, причому призначення відбувається не одноразово, а в кілька етапів. Завдання Європейської рахункової палати полягає у здійсненні нагляду за фінансовою діяльністю Європейського співтовариства і забезпеченні гласності в управлінні фінансами.
Європейський парламент проводить попередній фінансовий контроль при розгляді проекту бюджету, здійснює поточний контроль за допомогою запитів, а в якості подальшого контролю приймає звіт про виконання бюджету.
Договором про Європейське співтовариство в сфері банківського контролю основна роль відводиться Європейській системі центральних банків (ЄСЦБ) і Європейському центральному банку (ЄЦБ). Головною метою ЄСЦБ є підтримка стабільності цін. Безпосереднє її функціонування забезпечується ЄЦБ, наділеним широкими повноваженнями, в тому числі в сфері банківського контролю і нагляду [1].
Підводячи підсумок варто сказати, що фінансовий контроль держави посідає одне з основних місць серед елементів фінансового управління і є гарантом суверенітету держави, її цілісності та економічного процвітання. Неоднозначність трактування поняття фінансового контролю є наслідком багаторічної історії розвитку України як держави, а також незавершеності правової бази, тобто відсутності відповідного закону. Вивчення світового досвіду організації фінансового контролю є важливим у зв’язку з реформуванням даної галузі в Україні, а також є свідченням необхідності впровадження ефективного фінансового контролю. Для підвищення ролі фінансового контролю в Україні, вирішення основних проблем у державі, що пов’язані з цим питанням, необхідно реформувати систему фінансового контролю шляхом реалізації таких основних напрямів: прийняття Закону України “Про фінансовий контроль»; створення необхідних умов для здійснення незалежного контролю за використанням фінансових ресурсів у державі; впровадження нової інформаційної системи, яка б забезпечила обмін необхідною інформацією між контрольними органами у державі; вирішити на законодавчому рівні питання, пов’язані з матеріальним забезпеченням працівників контролюючих органів тощо.