23. Міжнародні фінансові інститути

Міжнародні фінансові інститути створюються на світовому і регіональному рівнях для сприяння економічному розвиткові країн — засновників цих організацій. Вони започатковуються на основі багатосторонніх угод між державами, їхнім основним завданням є мобілізація коштів і надання допомоги на кредитних засадах для здійснення важливих економічних проектів. До числа світових фінансових інститутів належать Світовий банк (СБ), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Крім того, існують такі фінансові структури, як Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародна асоціація розвитку (МАР) та деякі інші.

Майже всі міжнародні фінансові інститути були створені в 1944 році з метою об'єднання зусиль для післявоєнної відбудови економіки багатьох країн. В цілому це мало досить позитивне значення для тодішнього періоду світового економічного розвитку. Міжнародний валютний фонд, зокрема, одержав статус спеціалізованої представницької установи Організації Об'єднаних Націй. МВФ у своїй діяльності сприяє стабілізації національних валют країн — членів фонду, підтриманню рівноваги платіжних балансів та покриття їхнього дефіциту, наданню консультативної допомоги з фінансових та валютних питань.

МВФ є організацією акціонерного типу, його ресурси складаються із внесків країн-членів, для кожної з яких встановлюється вступна квота залежно від частки країни в світовій торгівлі. Відповідно й право на одержання коштів залежить від обсягу вступного внеску. Квоти переглядаються кожних п'ять років.

На сьогодні членами МВФ є 181 країна, а його пасиви становлять понад 300 млн. дол. США. Україна вступила до МВФ у 1992 році, її квота становить 0,70 відсотка від загального капіталу фонду. За час свого існування МВФ виявив свою життєздатність, уміння враховувати тенденції розвитку світової економіки, сприяти поліпшенню фінансових умов розвитку економіки окремих країн та фінансовій стабілізації у світовому господарстві в цілому.

Останніми роками МВФ прийняв низку рішень, спрямованих на створення механізму термінової фінансової допомоги окремим країнам у разі фінансової кризи. Ця допомога надається за допомогою політики траншів і механізму розширеного фінансування. Діяльність МВФ справедливо піддається критиці за негнучкість у взаємовідносинах із деякими країнами, надмірну бюрократизацію та заангажованість.

Однією з найпотужніших фінансових установ світового рівня є створений у 1944 р. Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Його не слід розглядати як лише банківську установу. У МБРР мало що спільного з типовими комерційними банками, бо він надає довгострокові кредити на державні програми лише урядам і центральним банкам країн-членів, якими є лише члени МВФ.

При створенні МБРР був покликаний згідно з його статусом надавати фінансову допомогу країнам, що потерпіли від війни, у формі довгострокових кредитів для відбудови їхньої економіки, а також гарантувати приватні інвестиції. Нині банк надає технічну та фінансову допомогу понад 100 країнам світу, які є членами МВФ.

Основна кількість кредитів спрямовується на розвиток виробничої інфраструктури та сільського господарства, а також у галузі з низькою рентабельністю і великим терміном окупності витрат, куди не дуже охоче вкладає свої кошти приватний капітал. Статутний капітал МБРР створюється за допомогою підписання і викупу акцій та облігацій. Акції розподіляються відповідно до квот у МВФ.

Позики МБРР надаються під гарантії уряду країни-пози-чальника, як правило, терміном на 15—20 років і мають п'ятирічний пільговий період. Поточна відсоткова ставка за кредитами становить 7,5%. Вступ України до МВФ забезпечив її членство в МБРР із квотою майже 5 млрд. дол. США, що дає змогу залучати кошти іноземних інвесторів для розв'язання питань стабілізації економіки, структурної перебудови, інтеграції України в світове господарство.

Світовий банк є фінансовою установою, яка покликана сприяти сталому економічному розвиткові та забезпеченню суспільного добробуту в країнах, що мають низький рівень економічних показників і перебувають на стадії реформування економіки. Банк надає фінансові ресурси в формі довгострокових кредитів на розвиток виробництва на 15—20 років на пільгових умовах. Умови надання кредиту пов'язані з розвитком приватного сектора економіки, здійсненням ринкових реформ у певних галузях економіки. Так, для України, яка за класифікацією банку належить до країн із середнім рівнем доходу, позики надаються на структурну перебудову в сільському господарстві, вугільній галузі, на розвиток насінництва, теплопостачання в м. Києві тощо.

Позики Світового банку є одними з неінфляційних джерел зовнішнього фінансування розвитку економіки України. Проте позики, спрямовані на фінансування дефіциту бюджету, мають негативний вплив на нинішнє і подальше фінансове становище.

До числа міжнародних фінансових інститутів належить значна кількість регіональних фінансових установ Європи, Латинської Америки, Африки, Азі? та інших регіонів. Серед них на найбільшу увагу заслуговує Європейський банк реконструкції та розвитку. Він був створений у 1991 році для сприяння економічним реформам у країнах Східної Європи.

У порівнянні з іншими міжнар. фін. уст-ми, перевагою цього банку є те, що він працює як з держ., так і з приватним секторами ек-ки і має в своєму розпорядженні широкий вибір методів мобілізації коштів і фін-ня. Банк, як правило, сприяє розвитку приватного сектора ек-ки.

Капітал банку складається із внесків країн-засновників. На сьогодні членами ЄБРР є 57 держав. Банк може залучати кошти також на міжнародних ринках кредитних ресурсів.

Діяльність ЄБРР в Україні охоплює такі основні стратегічні напрямки, як:

-надання довгостр. кредитного капіталу банківському сектору на розвиток комерційного кредиту та інших фінансових інструментів для підтримки експортерів;

-залучення приватних інвестицій в агропромисловий комплекс України;

-технічна допомога та консалтингові послуги підприємствам державної форми власності щодо розробки та впровадження інвестиційних проектів, фінансових планів, систем закупівлі обладнання на світових ринках та управління інвестиційними проектами;

-надання кредитних ліній приватному виробництву та пряме фінансування спільних підприємств;

-реформування секторів інфраструктури — транспорту, зв'язку тощо;

-сприяння реструктуризації, в основному енергетичного комплексу, за допомогою запровадження енергозберігаючих технологій, модернізації обладнання, гарантування безпеки на атомних електростанціях.

Позики ЄБРР Україні є джерелом пільгового фінансування інвестиційних проектів, що надається на 10—12 років за ставкою Libor+1,0% маржі за дворічним пільговим періодом. Усього було здійснено до цього часу 10 проектів на суму 645 млн. дол. США

24. (частина питання)Фінансова діяльність міжнародних організацій пов’язана з формуванням і використанням їх бюджету та цільових фондів. Формування доходів здійснюється насамперед за рахунок внесків країн, що входять до складу даної організації. Кошти використовуються на основі затвердженого бюджету. Розглянемо фінанси провідних міжнародних організацій — ООН та ЄС.

ООН була заснована наприкінці Другої світової війни з метою підтримання миру. До сфер її діяльності також входять економічні, соціальні та гуманітарні проблеми, права людини, охорона навколишнього природного середовища.

Дія-ть ООН здійснюється через її керівні органи та спеціаліз. орг-ії. Так, питаннями миру і безпеки займаються департаменти операцій з підтримання миру, з питань роззброєння і рег-ня озброєнь. Ек. напрям дія- здійснюється через Конференцію з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД), Орг-ію пром. розвитку (ЮНІДО), Програму розвитку (ЮНДП), Регіональні комісії (наприклад, Європейська економічна комісія) та ін. Соціальна і гуманітарна політика проводиться Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ), Фондом ООН у галузі народонаселення (ЮНФПА), Всесвітньою продовольчою радою (ЮНЕП), Центром ООН з населених пунктів (Хабітат) та ін. Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) проводить значну роботу, пов’язану із забезпеченням екологічної безпеки на планеті.

Бюджет ООН формується за рахунок внесків країн. Розмір внесків визначається залежно від рівня економічного розвитку країни. В основі розрахунків лежить норматив платежів, який залежить від обсягів ВНП даної країни.

Нині ООН переживає фінансову кризу, пов’язану з тим, що багато країн мають заборгованість із внесків до її бюджету. Це істотно звужує фінансові можливості ООН, ускладнює фінансування передбачених заходів.

За видатками б-т ООН поділяється на 2 частини: адміністративні та накладні витрати і програмні видатки. Адміністр. та накладні видатки нині становлять 38%, програмні — 62%. Поставлено завдання скоротити адміністр. витрати до 25%, що дасть змогу вивільнені кошти спрямувати на соціально-еконо­мічні програми.

Видатки б-ту ООН плануються в розрізі окремих підрозділів та орг-ій. При цьому також виділяються адміністративні й накладні витрати та кошториси на окремі програми, що виконуються даним підрозділом. Фін-ня з б-ту ООН окремих країн здійснюється через реалізацію на їх території відповідних програм, а не у формі прямого виділення коштів. Так, в Україні реалізуються проекти за Програмою розвитку (ЮНДП), Управління Верховного комісара у справах біженців (ЮНХКР), Дитячого фонду (ЮНІСЕФ), Фонду народонаселення (ЮНФПА), Міжнародної організації праці (ІЛО), Міжнародного агентства з атомної енергії (ІАЕА).

Європейський Союз бере свій початок від створеного у 1957 р. з метою економічної співпраці Європейського економічного співтовариства. Було сформовано спільний ринок капіталів, товарів і послуг, скасовано митні бар’єри, здійснено уніфікацію податкового законодавства, створено європейську валютну систему. Роз­виток інтеграційних процесів завершився проголошенням Європейського Союзу, до якого входять такі країни: Німеччина, Австрія, Данія, Бельгія, Франція, Голландія, Люксембург, Велика Британія, Швеція, Фінляндія, Португалія, Іспанія, Італія, Ірландія, Греція.

Б-т ЄС формується за рах. надходжень від країн Союзу. Усі доходи поділяються на дві групи: внески країн-членів та доходи б-ту ЄС. Внески кожної країни до б-ту визначаються залежно від рівня її ек. розвитку, який відображається у виробленому ВНП. Специфікою б-ту ЄС як ланки міжнар. фін-ів є наявність власних доходів. До них належать, по-перше, мито і с/госп. податки, якими обкладаються продукти, що імпортуються з країн, які не є членами Союзу. По-друге, важливе місце займає податок на додану вартість, який установлюється за єдиною для всіх країн ставкою відносно уніфікованого в усіх країнах об’єкта оподаткування (ставка податку не може перевищувати 1,4%). Установлено ліміт бюджету ЄС — він не може перевищувати 1,2 % загального обсягу ВНП Союзу.

Видатки б-ту ЄС поділяються на адміністративні (» 5%) та операційні (до 95%). Операційні видатки складаються з фінансування сільського господарства (до 50%), структурних перетворень в економіці країн Союзу, наукових досліджень і освіти, зовнішньої діяльності (реструктуризація економіки країн Цент­ральної і Східної Європи та підготовка їх до вступу в ЄС, надання технічної і гуманітарної допомоги тощо).

Б-т ЄС розробляється Євр. комісією і затверджується Євр. парламентом. Виконує б-т фін. упр-ня Європейської комісії, яке перебуває під подвійним контролем — з боку Палати аудиторів і Європарламенту. До складу Палати аудиторів входять 15 членів, які перевіряють надходження доходів і фінансування видатків.