4.2.Морфологічні особливості ознаки “зрослої волоті”

Після самозапилення інбредного зразка робочої колекції № 103 були виявлені рослини з морфологічними змінами волоті: щільне зростання бокових гілочок волоті з центральною віссю (рис. 3.1). Змінені чоловічі суцвіття являли собою вісь з потовщенням нижньої половини, яке утворилося внаслідок рівномірного зростання центральної вісі та бічних гілочок волоті. У таких рослин, крім зміни будови волоті, спостерігалася і низка порушень будови колосків. Колоски зросталися із віссю і несли деформовані колоскові луски, які собою прикривали більшу частину пиляків. Виявлено мутацію лише в 14 рослин із 63. Всі рослини були нащадками інбредної форми, отже всі вони були коізогенні і розрізнювалися тільки за наявністю гена, що викликає описані морфологічні зміни.

Під час цвітіння, у рослин з новою ознакою, колоски не розкривалися пиляки не виходили з деформованих колосків, а лише частково виступали із колоскових лусок, вільне висипання пилку не спостерігалось.

Рис. 4.1. Щільне зростання бокових гілочок волоті з центральною віссю.

Для визначення оригінальності виявленої мутації був проведений пошук опису аналогічних мутацій в літературі. Було знайдено опис мутацій подібних до виявленої нами мутації [23,35]. У цих роботах було показано, що опис виявлених мутацій був аналогічний опису фенотипу гену ad1, і у випадку, коли був проведений тест на алельність, виявлені мутації були алельні ідентифікованому гену ad1. Наявність в колекції зразка С-11 з геном ad1 дозволила провести порівняння морфологічних змін та провести тест на алельність.

У виявленої мутації, на відміну від ad1, зростання гілочок відбувалося по всій довжині зі значною деформацією. У рослин із геном ad1 не спостерігалося деформації гілочок, а зростання волоті відбувалося тільки в нижній частині.

Для проведення тесту на алельність за геном ad1 схрещували рослини зразка С-11 із рослинами інбредного зразка робочої колекції № 103, які мали змінену волоть. Відсутність пилку у рослин зразка № 103 не дозволяла використати його як батьківську форму, тому схрещування були проведені лише в комбінації, де рослини зразка № 103 були материнськими, а зразка С-11 відповідно – батьківськими. При цьому за батьківські використовували рослини із найсильнішою експресивністю гена ad1. Від схрещування рослин з новою ознакою та рослин донорів гена ad1 всі нащадки мали нормальну волоть. Тест на алельність показав, що виявлена мутація не алельна відомому гену ad1.

Рослини зі зміненою волоттю мали деформовані качани: ряди зерен були розміщені спірально. Така спіральна деформація стрижня качана спостерігалася у 10 % рослин. Рослини із зміненою волоттю за рештою ознак не відрізнялися від своїх аналогів з того ж зразка.

Відсутність подібних морфологічних змін у інбредного зразка № 103 при самозапиленні до виявлення мутації може свідчити про її спонтанний характер.

Проводили самозапилення досліджуваної мутантної форми, при цьому вона залишалася константною за ознакою “зросла волоть”.