14. Теорії процесу мотивації Рудаков

Процесуальні мотиваційні теорії розгядають мотивацію не як статичне, а як динамічне явище, як процес (механізм). Відповідно до них мотивація – процес спонукання себе, або інших до д-сті спрямованої на досягнення поставлених цілей.

Виділяють такі процесуальні теорії:

а) Теорія очікувань В. Брума

У теорії очікування (сподівання), що ґрунтується на дослідженнях В. Врума, стверджується, що наявність активної потреби не є єдиною необхідною умовою мотивації людини для досягнення певного результату. Людина має також сподіватися на те, що обраний нею тип поведінки справді призведе до задоволення потреби або набуття бажаного.

Очікування розглядається як оцінювання певною особистістю ймовірності здійснення певної події. Під час аналізу мотивації до праці теорія очікування зосереджується на трьох взаємозалежностях: 1) витрати праці — результати; 2) результати — винагороди; 3) валентність, або цінність заохочення чи ваногороди. Оскільки в різних людей потреби і сприйняття винагороди різні, конкретна винагорода матиме для них різну цінність.

б) Теорія справедливості (рівності) Дж. Адама

Згідно з цією теорією люди суб'єктивно визначають відношення отриманої винагороди до витрачених зусиль і зіставляють його з винагородою інших людей, які виконували аналогічну роботу. Якщо порівняння свідчить про дисбаланс і несправедливість, виникає психологічна напруга. У результаті складається ситуація, за якої необхідно стимулювати конкретного співробітника, зняти напругу і з метою відновлення справедливості ліквідувати дисбаланс.

Виділ. 3 рівні справедливості

1. внутрішня (відносини праців. різних категорії і посад на одному під-ві)

2. зовн. (порівняння заробітку за однакові роботи в різниї орг.-ціях)

3. Індивідуальна (порівняння оплати для однакових посад на одному під-ві)

Основний висновок теорії полягає в тому, що люди намагаються зменшити інтенсивність праці, доки не отримають справедливої винагороди. Однак сприйняття й оцінювання справедливості має суб'єктивний, відносний характер.

в) комплексна модель мотивації Л. Портера і Б. Лоулера

Передбачає поєднання елементів теорій очікування та справедливості. Згідно з цією теорією досягнуті кожним працівником результати залежать від його здібностей, хар-ру, усвідомлення власної ролі в орг.-ції і зусиль, які він докладає для виконання роботи. Зусилля обумовлені цінністю винагороди, її порівнянням з результатами і мірою вірогідності того, що винагорода справді буде.

г) Теорія постановки цілей стверджує, що рівень виконання роботи безпосередньо або опосередковано в значній мірі залежить від 4-ох характеристик цілей:

1) скадність цілі – показує ступінь професійності і рівень виконання, необхідні для її досягнення.

2) специфічність цілі відбиває точність і визначеність цілі.

3) прийнятність цілі відбиває ступінь, до якої людина сприймає ціль як свою власну.

4) прихильність цілі відбиває готовність затрачати зусилля визначеного рівня для досягнення мети.

ґ) Концепція партисипативного (сільного) упр-ння

Виходить з того, що якщо людина в орг.-ції зацікавлено бере участь у різній внутрішньоорг-ній діяльності, то вона тим самим одержує від цього задоволення, працює з більшою віддачею, краще, більш якісно і продуктивно.

По-перше, вважається, що спільне управління, відкриваючи працівникові доступ до ухвалення ріення з приводу питань, пов’язаних з її функціонування в орг.-ції мотивує людину до кращого виконання своєї роботи.

По-друге, спільне упр-ння приводить до більшо віддачі та більшого внеску окремого працівника в життя орг.-ції, тобто відбув. більш повне залучення потенціалу люд. ресурсів орг.-ції.