6.. Поняття та складові організаційної діяльності. Гриценюк

Проектування організації повязано з прийняттям керівництвом рішень, що мають рішення до відношення до багатьох областей життєдіяльності організації. Це стосується таких елементів:

• Поділ праці та спеціалізація;

• Департаменталізація та кооперація;

• Зв'язок організації та координації;

• Ієрархія організації та її ланцюговість;

• Розподіл прав та відповідальності;

• Централізація та децентралізація.

Поділ праці призводить до створення все нових і нових видів роботи. В організації вся робота поділяється на окремі ділянки, в рамках яких людина починає і завершує певний цикл дій, що утворює ту чи іншу роботу.

Ріст спеціалізації окремих робіт в організації обмежується можливостями з їх координації. Розвязати цю проблему можна, якщо починати групувати схожі роботи та їх виконавців, тобто почати здійснювати визначене організаційне відокремлення виконавців схожих робіт.

Зв'язок є умовою, що визначає можливість взаємодії. Звязки між частинами організації здійснюються через канали комунікації. Види зв’язків відповідають видам тих відносин між частинами організації, що об’єднують частини в одне ціле.

Типи зв’язків в організації:

• Вертикальні та горизонтальні;

• Лінійні та функціональні;

• Формальні та неформальні;

• Прямі та непрямі.

Централізація - це концентрація прав прийняття, вирішення, зосередження владних повноважень на верхньому рівні керівництва організацією.

Децентралізація - це передача або делегування відповідальності за ряд ключових рішень, а, отже і передача відповідно до цієї відповідальності прав на нижчі рівні управління організацією.

7. Повноваження, обов'язки, відповідальність. Гумінюк

Повноваження — обмежене право використовувати ресурси організації і спрямовувати зусилля працівників на виконання визначених завдань.

Повноваження завжди передбачають відповідальність.

Відповідальність — необхідність, обов'язок посадової особи відповідати за свої дії, виконуючи поставлені завдання.

Повноваження делегують відповідній посаді, а не індивіду, який її обіймає. Через делегування встановлюються формальні відносини працівників в організації.

Делегування повноважень - передавання прав щодо прийняття рішень з вищого рівня до нижчого.

Залежно від ступеня делегування повноважень розрізняють централізовані та децентралізовані організації.

Централізована організація. Усі повноваження та відповідальність із певної функції зосереджені в одному підрозділі і є прерогативою керівника цього підрозділу. Це сприяє:

—підвищенню контролю та координації спеціалізованих функцій;

—зменшенню кількості помилкових рішень;

—забезпеченню збалансованого розвитку всіх структурних підрозділів.

Децентралізована організація. Передбачає делегування повноважень на нижчі рівні управління. Високий рівень децентралізації в організації означає, що:

—переважна більшість рішень приймається на нижчих рівнях управлінської ієрархії;

—рішення, що приймаються на нижчих рівнях, є важливими для організації;

—послаблюється централізований контроль за рішеннями, прийнятими управлінським персоналом.

Делегування повноважень може бути:

• тривалим (керівник доручає працівнику самостійно виконувати завдання). У такому разі завдання оформляють як посадові обов'язки;

• частковим (разовим) дорученням (саме завдання залишається у функціональній сфері керівника).

Ефективне делегування має такі переваги:

—розширює можливості керівника у вирішенні важливих справ, звільняючи його від рутинної роботи;

—стимулює розвиток здібностей, ініціативи, самостійності та компетенції підлеглих, сприяє застосуванню їх професійних знань і досвіду;

—підвищує оперативність прийняття та обґрунтованість управлінських рішень, оскільки їх приймають на тому рівні, де відомі подробиці виконуваної роботи;

—позитивно впливає на мотивацію праці підлеглих, на їх задоволення роботою.