31. Поняття та загальна характеристика керівництва. Плясецька

Керівництво – це право особи давати офіційні доручення підлеглим і вимагати виконання їх.

Керівник – індивід який очолює колектив і використовує надану йому владу для впливу на поведінку людей, що у ньому працюють.

Ролі керівника в організації:

• Адміністратор

• Організатор

• Спеціаліст

• Громадсякий діяч

• Вихователь

Адміністратор керівник використовує свої повноваження для забезпечення дій системи вдповідно до нормативних актів вживає заходи для того щоб недопустити багатоначальності та дифузії розпорядництва.

У ролі організатора керівник створює умови, необхідні для плідної спільної праці, цілеспрямованих і скоординованих дій підлеглих зайнятих у процесі в-ва та управління.

У ролі спеціаліста – добре підготовлена особа яка володіє знаннями й досвідом у конкретній сфері, керівник повинен грамотно ставити завдання компетентно їх аналізувати та ефективно контролювати їх реалізацію, здійснювати кваліфікований інструктаж.

За своїм службовим становищем керівник є і громадським діячем, який виконує різні представницькі фунції в колективі й поза його межами.

Іноді керівницкові доводиться бути вихователем, посередником, примушувачем, нейтралізатором конфліктів особливо міжособистісних

32.. Основи керівництва: вплив, лідерство, влада. Поворознюк

Вплив – це така поведінка однієї особи, яка змінює поведінку іншої особи.

Влада – це можливість або офіційне право одних осіб впливати на поведінку інших або давати накази підлеглим, а також стимулювати чи карати їх при виконанні різних завдань.

Лідерство – це здатність людини чинити вплив на окремих осіб або групи, направляючи їх зусилля на досягнення цілей організації.

Сила влади залежить не стільки від рівня ієрархії в організації, скільки від ступеня залежності однієї особи від іншої.

Існує пряма залежність підлеглих від керівника в підвищенні заробітної плати, службовому підвищенні розширенні повноважень, задоволенні соціальних потреб тощо.

Залежність керівника від підлеглих – у необхідній інформації для прийняття рішень, здатності підлеглих виконати завдання тощо.

33. Адаптивне керівництво. Рудаков

Адаптивне управління – це управління, яке засноване на діалогічній адаптації та кооперації дій керуючої та керованої підсистем,  викликає відкритість взаємодії й реалізується в умовах невизначеності, що потребує додаткової орієнтації. Це процес взаємовпливу, що викликає взаємопристосування поведінки суб’єктів діяльності на діалогічній основі, яка забезпечується спільним визначенням реалістичної мети з наступним поєднанням зусиль  і самоспрямуванням дій на її досягнення.

Адаптивне управління характеризується відкритістю взаємодії. Така взаємодія попереджує або зовсім виключає стресові ситуації, зближує та взаємозбагачує учасників управлінського процесу, при якому виробляється природовідпоідна  лінія поведінки.

Адаптивне керівництво – це здатність керівника збирати і сполучати різні стилі управління  в залежності від ситуації. Підвищення адаптивності керівництва досягається за рахунок переформування творчих груп, перепроектування завдань, модифікації посадових повноважень.

Важливою рисою адаптивного управління є спрямування його на самоконтроль, самоаналіз та саморозвиток кожного педагогічного об’єкта, що значно підвищує потенціал кадрової політики, створює умови для розвитку творчості, розкриття талантів та можливостей кожної особистості, робить адаптивну систему відкритою і демократичною.