29.. Моделі комунікаційного процесу. Омелянюк

Існує багато теоретичних моделей комунікації, і всі вони зробили внесок у практичний розвиток таких комунікацій.

Так, комунікацію на рівні особи відтворює трансактивна модель К. Барклунда (1970).Складовими цієї моделі є:особа (комунікант);повідомлення; процеси кодування-декодування;4 типи сигналів: сигнали суспільного рівня, особистого рівня і 2 типи поведінкових сигналів (вербальні і неверальні).

  Лінійну модель комунікації запропонував  Г. Лассвел, 1949 року її вдосконалили К. Шеннон і В. Вівер. У цій моделі комунікатор - людина, від якої виходить звернення. Автор стверджував, що для комунікатора головним є переконаність, ясність намірів, симпатичність та стиль комунікації. Звернення - це послання у вигляді тексту, але воно може бути звуковим, видовищним, навіть мати запах, тобто звернення може набирати будь-якої форми. Засоби комунікації - це засоби масової інформації, які давно відомі (радіо, телебачення, газети, журнали), так і порівняно нові (факс, Internet тощо). Одержувач - це людина, до якої спрямовано звернення.

  Модель Шеннона-Вівера передбачає вплив різних перешкод, так званих джерел шуму. Автори вважали, що в звичайному оточенні люди бувають неуважні. Їм можуть заважати якість звуки, вони можуть просто недочути, що було сказано і т.д.

  Модель Ньюкомба в загальному вигляді створює 3 взаємопов'язані точкові об'єкти. До них належать: комунікатор, адресат та об'єкт, про який ідеться. Коли комунікатор та адресат ставляться один до одного позитивно, то так само вони ставитимуться і до об'єкта. Це збалансований трикутник. У разі, коли існує загальне негативне ставлення до об'єкта, тобто незбалансований варіант, потрібно знайти засоби для зміни такого ставлення.

 Модель комунікації Бейкера - це куб, який складається з маленьких кубиків (на зразок кубіка-рубіка).Чотири грані куба відповідають: джерелу, одержувачу, самому зверненню і каналу комунікації.

 Ф. Денс запропонував спіральну модель комунікації, оскільки, на його думку, лінійні та циркулярні моделі комунікації мають загальний недолік - вони використовують комунікативний цикл, тоді як спіральна модель розвитку дає геометричні докази того, що комунікації просуваються вперед, повторюючи пройдені шляхи розвитку на новому рівні.

  Цікавою є модель "інформаційних воротарів", яка опрацьовувалась кількома дослідниками протягом 20 років. Вони розробили теорію про особливий різновид людей, які стають отримувачами та інтерпретаторами новин (інформації) для своєї малої групи. Кожне повідомлення, на думку цих дослідників, проходить крізь численні ворота, одні з яких відкриті, інші - майже зачинено. Основною проблемою цієї моделі є визначення авторитарних осіб ("воротарів").

30.. Перешкоди в комунікаціях. Підгорна

Комунікаційні перешкоди — спотворення інформації яке ускладнює сприйняття, спричиняє часткову чи повну її втрату.

До комунікаційних перешкод відносять: вибіркове сприйняття; семантичні перешкоди; соціокультурні відмінності відправника та одержувача повідомлення; невербальні перешкоди; інформаційні перевантаження; слабкий зворотний зв'язок.

Вибіркове сприйняття. Виникає майже завжди при передаванні інформації, а особливо при комунікаціях між індивідом та групою. Це зумовлено тим, що з усього потоку інформації люди відбирають лише те, що привертає їх увагу. Тому ефективними вважають ті комунікації, в яких не менше 30% інформації вже відомо отримувачам, перебуває у сфері їх компетенції і сформувало у них певні стереотипи сприйняття.

Семантичні перешкоди. Вони зумовлені варіативністю (багатозначністю) слів, що інколи призводить до неправильного розуміння інформації. Це передусім стосується професійних висловів чи слів іноземного походження.

Соціокультурні відмінності відправника та одержувача повідомлення. Виявляються при спілкуванні людей різних соціальних прошарків, націй і віросповідань, коли різне значення можуть мати не лише слова (у разі недосконалого перекладу або застосування жаргону), а й жести, тон, ритуали, тобто невербальні символи.

Слабкий зворотний зв'язок. Неправильне розуміння інформації можуть спричиняти різні обставини. Тому обов'язково слід встановити зворотний зв'язок. Він може здійснюватися через прямі запитання щодо розуміння суті справи.

Усунути комунікативні бар'єри можливо шляхом удосконалення спілкування. Для цього необхідно:

—пояснювати власні ідеї до початку "їх передавання;

—висловлюватися чітко й однозначно;

—стежити за власними жестами, позами, інтонаціями;

—враховувати психологічний стан, потреби, інтереси і рівень підготовленості людей;

—правильно вибирати методи і засоби комунікації;

—встановлювати якісний зворотний зв'язок.

Отже, комунікації, як складова технології менеджменту, повинні бути ефективними. Для цього необхідно не тільки правильно вибирати методи комунікацій, а й мінімізувати вплив комунікаційних перешкод.