20. Модель процесу контролювання. Види управлінського контролювання. Альбертоіич

Види управлінського контролю:

1. За змістом:

- фінансовий – зорієнтований на фін сферу п-ва і передбачає нагляд за надходженням і використанням його фін ресурсів.

- виробничий – спрямований на підтримання перебігу виробничих процесів у запланованому режимі (дає змогу ефективно корегувати запаси матеріалів.

- маркетинговий – спрямований на оцінку рівня реалізації та ефективності маркетингової концепції п-ва та передбачає порівняння витрат на стимулювання збуту товарів та надходжень від збільшення його продажу.

2. За характером відносин між керівниками і підлеглими:

- внутрішній – виконавець сам контролює якість своєї роботи.

- зовнішній – дії виконавця контролює безпосередньо керівник або незалежний суб’єкт управління.

3. За сутністю завдання:

- лінійний – контролюється об’єкт в цілому.

- функціональний – контролюється лише частина п-ва.

- операційний – контроль лише однієї окремої характеристики стану та поведінки об’єкта.

4. За якісними характеристиками:

- одиничний – контроль 1 параметра.

- множинний – контроль багатьох параметрів.

- багатофункціональний – контроль даних, які використовують для оцінювання різних управлінських функцій.

5. За етапами проведення:

- попередній – реалізується ще до фактичного початку роботи і дає змогу оцінити якість ресурсів, які буде використовувати організація.

Попередній контроль поділяється на:

* діагностичний – визначає ступінь відповідності характеристик об’єкта контролю стандартам.

* терапевтичний – не лише виявляє відхилення від нормативів, а й спрямовує на пошук способів зменшення негативних наслідків відхилення.

- поточний – здійснюється в процесі роботи на певних її етапах.

Види поточного контролю:

* спрямовуючий – триває від початку операції і до досягнення результату.

* фільтруючий – має на меті виявлення бракованої продукції та виокремлення її від якісної, маж періодичний характер.

- підсумковий – здійснюється після завершення трудової операції, спрямований на оцінку якості роботи, кінцевої продукції чи послуг.

21. Поняття регулювання та його місце в системі управління. Березюк

Координація забезпечує узгодженість у часі й просторі дій органів управління та посадових осіб, а також між системою в цілому і зовнішнім середовищем.

Об'єктом функції координація є як управляюча система, так і система якою управляють. Призначення діяльності органів управління — забезпечити єдність дій усіх управлінських підрозділів, працівників управління та спеціалістів для найбільш ефективного впливу на процес виробництва.

Координація — це головна функція процесу управління, яка забезпечує, по-перше, його єдність та безперервність і, по-друге, взаємозв'язок усіх функцій.

Регулювання — це діяльність із підтримки в динамічній системі управління виробництвом заданих параметрів його основне завдання полягає у тому, щоб зберегти стан упорядкованості, котрий задається функцією організації як у підсистемі виробництва, так і в підсистемі управління.

Регулювання - це вид діяльності, що являє собою вплив керівника на підлеглих таким чином, щоб вони виконували роботу для досягнення цілей організації.

Принципи функції регулювання

• Принцип директивності визначає прийоми і способи здійснення регулюючих впливів на керований об´єкт.

• Принцип дотримання регламентів визначає дотримання встановленого заздалегідь порядку виконання управлінської і виробничо-господарської діяльності на підприємстві.

Принцип нормативності. Поняття "норми" характеризує залежність між різними елементами підприємства. Дотримання принципу нормативності регулювання спрямовано на установлення визначених меж у діяльності людей.